Справа №702/475/22 Провадження № 1-кп/702/91/22
14.10.2022 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастинище Черкаської обл. кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022250330000226 від 02.09.2022 за обвинуваченням,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився сел. Халаїдове Черкаської обл., громадянина України, одруженого, має середню освіту, не працюючого, має на утриманні малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022 продовжувався, останній з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб. Строки загальної мобілізації продовжено Указом Президента України № 574/2022 від 12.08.2022 на 90 діб Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період, у тому числі станом на 30 та 31 серпня 2022 року. Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_4 є військовозобов'язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. З метою якісної підготовки та організаційного проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_4 , перебуваючи на військовому обліку у четвертому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 , як солдат запасу, підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Військовозобов'язаний ОСОБА_4 пройшов медичний огляд та рішенням військово-лікарської комісії від 30.04.2022 визнаний придатним за станом здоров'я для проходження військової служби. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). При цьому, 30.08.2022 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було роз'яснено ОСОБА_4 про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до військової команди НОМЕР_1 , яка направляється із вказаного відділу до військової частини НОМЕР_1 та 30.08.2022 під розписку вручено повістку про необхідність явки 31.08.2022 о 06 годині 00 хвилин до вказаного відділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Утім, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, не будучи заброньованою особою на період мобілізації, не маючи поважних причин, визначених Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори», не маючи, згідно зі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підстав для звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або в особливий період, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, переслідуючи мету ухилитися від її проходження, у визначений в повістці день, тобто 31.08.2022 о 06 годині 00 хвилин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вищевказаною адресою, про обставини неприбуття не повідомив, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Замість цього, ОСОБА_4 30.08.2022, у вечірній час, більш точний час досудовим слідством не встановлено, покинув територію свого постійного місця проживання та направився у місто Київ на неофіційні заробітки, звідки повернувся 04.09.2022.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст.336 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно за вказаних обставин, місця, часу ухилився від призову за мобілізацією, на особливий період та без поважних причин не прибув 31.08.2022 до пункту збору, для відправлення до військової частини для проходження військової служби, щиро розкаявся, зобов'язався не ухилятись від мобілізації у разі вручення повістки.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися в ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вчинив злочин, передбачений ст.336 КК України.
При призначенні обвинуваченому покарання за кримінальне правопорушення суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів.
- особу обвинуваченого, який одружений, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується як особа на яку скарг не надходило, на медичних обліках не перебуває, має на утриманні малолітню дитину.
В якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття а також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
Відповідно до досудової доповіді, підготовленої Уманським районним сектором № 2 філії державної установи «Центр пробації», ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній, встановлена можливість виправлення особи без позбавлення або обмеження волі.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з викладеного, у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, наявності пом'якшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що забезпечити виправлення обвинуваченого можливо без реального відбування ним покарання, але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених обов'язків органами пробації протягом іспитового строку, тому на підставі ст. 75, 104 КК України, слід звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 ч. 1 п. 1, 2 КК України.
Запобіжний захід не обирався.
Відомості про процесуальні витрати та речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1