Рішення від 13.10.2022 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2022 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1131/22)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Яризько В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариство "ЮРІЯ" (18030, м.Черкаси, вул. Кобзарська, буд. 108, код ЄДРПОУ 00447853)

до Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629)

про стягнення коштів в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Юрія” звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до державного підприємства “Завод імені В.О. Малишева” про стягнення заборгованості за Договором поставки товару №692/697дп від 01.09.2021 у розмірі 116870,90 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2481,00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства “Завод ім. В.О. Малишева”, яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх.№ 1131/22 від 26.07.2022) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 02.08.2022 прийнято позовну заяву приватного акціонерного товариства “Юрія” (вх.№1131/22 від 26.07.2022) до розгляду в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства “Завод ім. В.О. Малишева”. Розгляд справи № 922/1131/22 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов. В разі подання відповіді на відзив, надати суду докази її направлення іншим учасникам справи. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. В разі подання заперечень, надати суду докази їх направлення іншим учасникам справи. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

05.09.2022 до суду від Державного підприємства “Завод імені В.О. Малишева” надійшов відзив (вх.№9128), в якому останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що зобов'язання по сплаті грошових коштів за видатковою накладною №ЦЮХБ0001442 від 31.01.2022 припадає на 02.03.2022, а за видатковою накладною №ЦЮХБ0002140 від 10.02.2022 припадає на 12.03.2022. Відповідач вказує, що невиконання зобов'язань за вищезазначеними видатковими накладними відбулось у зв'язку з форс-мажорною обставиною - військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, а тому, на думку відповідача, звернення ПРАТ “Юрія” із позовом до ДП “Завод імені В.О. Малишева” є передчасним, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Окрім того, відповідач звертає увагу, що в порушення ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” у видаткових накладних №ЦЮХБ0021266 від 23.12.2021, №ЦЮХБ0021478 від 28.12.2021, №ЦЮХБ0001442 від 31.01.2022, №ЦЮХБ0002140 від 10.02.2022 відсутні посади і прізвище особи, відповідальної за отримання товару з боку відповідача, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також відсутні особисті підписи товарознавця та водія-експедитора з боку позивача, що, на думку відповідача, свідчить про неналежність та недопустимість вищевказаних видаткових накладних. Також, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять погоджених заявок на поставку товару за договором, складання якої передбачено п. 1.2. спірного договору.

Відзив з додатком долучено до матеріалів справи.

06.09.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №9226), в якій останній вважає доводи відповідача, викладені у відзиві необґрунтованими та безпідставними, а позовну заяву вважає такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Позивач зазначає, що форс-мажорна обставина не дає право боржнику не погашати заборгованість за отриманий товар, а лише, на думку позивача, звільняє виключно від відповідальності за невиконаним або неналежне виконання зобов'язань за договором. Також, позивач вказує, що відповідач не звертався до ПрАТ “Юрія” письмово з проханням збільшити строк відстрочення платежу в зв'язку з неможливістю виконати свої обов'язки щодо оплати отриманого товару, що передбачено п. 8.3. спірного договору. Окрім того, позивач зазначає, що всі накладні мають підпис особи, яка отримала товар та завірені печаткою підприємства, яке є стороною по договору поставки №692/697дп від 01.09.2021.

Окрім того, разом із відповіддю на відзив (вх. №9226) до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку надання відповіді на відзив (вх. №9224 від 06.09.2022), в якому останній просить суд поновити позивачу строк на надання відповіді на відзив у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, задля сприяння учасникам судового процесу в реалізації їх прав, визначених ГПК України, з встановленням всіх обставин справи та урахуванням позиції по суті спору обох сторін, суд вирішив прийняти до уваги під час розгляду справи позицію позивача у відповіді на відзив та долучити відповідь на відзив (вх.№9226) з додатком до матеріалів справи.

15.09.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення (вх.№9828), в яких відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем подано відповідь на відзив з порушенням строку, встановленого ухвалою суду від 02.08.2022. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано наступних документів: заявок покупця на поставку відповідних партій товару; письмових повідомлень про готовність товару до відвантаження; письмову згоду покупця на дострокове відвантаження товару за спірним договором, що свідчить про порушення умов договору позивачем.

Заперечення з додатком долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01.09.2021 року між позивачем Приватним акціонерним товариством “Юрія” та відповідачем Державним підприємством “Завод імені В.О. Малишева” був укладений Договір поставки товару №692/697 дп від 01.09.2021 року.

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - “Товар”, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікації, з урахуванням 2,0% від кількості замовленого товару на випадок бою під час транспортування, специфікація є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності до п. 1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися партіями протягом 2021-2022 років на підставі замовлення (заявки) покупця, що має в обов'язковому порядку містити посилання на цей Договір, асортимент, комплектність, кількість, маркування та пакування товару, відповідати Специфікації до даного Договору та бути підписаною покупцем. Замовлення (заявка) на партію товару формується на підставі переліку, який визначено сторонами у специфікації.

Згідно п.1.5. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичної поставки від постачальника та підписання сторонами накладної. Ризик випадкового знищення та/або пошкодження товару несе постачальник до моменту його передачі покупцю.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що перелік товару зазначається в специфікації, яка складається в порядку, передбаченому в п.1.2. цього Договору, та включає вартість тари, пакування, маркування, доставки та інші видатки постачальника

Відповідно п.2.3. Договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 30 календарних днів з дати постачання та за умови приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до розділу 4 цього договору, на підставі отриманого покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Згідно п. 2.8. Договору у разі наявності зазначених в п. 2.7. цього Договору факторів, постачальник або покупець направляє пропозицію іншій стороні щодо зміни істотних умов Договору, приклавши підтверджуючі документи за чотирнадцять календарних днів до введення нових цін. У разі згоди на зміну істотних умов, сторони підписують додаткові угоди. У разі незгоди постачальника або покупця на зміну істотних умов або відсутності відповіді у встановлений термін на запит сторони мають право розірвати Договір в односторонньому порядку з моменту направлення покупцем відповідного листа.

У відповідності до п.3.1. Договору постачальник зобов'язаний поставити відповідну партію товару покупцю на умовах DDP-склад покупця, вул. Плеханівська, 126, м. Харків згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс-2020, у строк, визначений у заявці покупця.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що про готовність товару до поставки постачальник повідомляє покупця письмово не пізніше ніж за 3 календарних дні до дати поставки. Не повідомлення постачальником покупця про готовність товару до поставки прирівнюється до невиконання зобов'язання по поставці.

Згідно п.3.3. Договору, разом із товаром постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи на товар: рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документ підтверджуючий якість товару (сертифікат відповідності, паспорт, сервісну книжку (якщо передбачені заводом-виробником), а також інші документи, визначені сторонами на відповідну партію товару або чинним законодавством України.

Відповідно п.3.9. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником п. п. 3.1., 3.4., 3.5. цього Договору, покупець, направивши письмове повідомлення постачальнику, має право утримати суму штрафних санкцій (зазначених у розділі 6 цього Договору) з грошових коштів, які належить до сплати постачальнику за товар, поставлений за Договором. Утримання суми штрафних санкцій відповідно до цього пункту не є притриманням в розумінні глави 49 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару та за наявності документу, що підтверджує якість товару (сертифікат якості виробника, а для продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, - сертифікат відповідності, карти даних небезпечного фактора, висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, копію дозволу на транспортування, паспорт безпеки хімічної продукції), які підтверджують якість та супроводжують продукцію. При відсутності таких оригіналів, постачальник направляє замовнику завірені ним або заводом-виробником документи. Обов'язок по складенню первинних документів покладений на постачальника.

Згідно п.4.2. Договору, первинні документи, передбачені п. 4.1., цього Договору мають юридичну силу за умови, що вони підписані уповноваженими на це представниками сторін за наявності оригіналу довіреності представника покупця на отримання товару та товарно-супровідної документації.

Відповідно п. 4.3. Договору приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що приймання товару за асортиментом, комплектністю, маркуванням та пакуванням товару здійснюється покупцем протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам Договору щодо асортименту та/або комплектності та/або маркування та/або пакування товару покупцем, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам Договору щодо асортименту та/або комплектності та/або маркування та/або пакування товару.

Згідно п. 4.5. Договору, приймання товару за якістю асортиментом, комплектності, маркуванням та пакуванням здійснюється покупцем в момент розвантаження товару з автомобілю на складі покупця у разі виявлення невідповідності товару умовам Договору щодо асортименту та/або пакування товару покупцем, без виклику представника постачальника , складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам Договору щодо асортименту, та/або комплектності та /або маркування та/або пакування товару.

Відповідно п. 4.6. Договору, постачальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, після направлення відповідного покупцем, повідомити письмово та іншими засобами оперативного зв'язку своє рішення за фактом виявлення невідповідності якості товару, а також про направлення представника для участі у перевірці товару та складання акту.

Пунктом 6.3.1. Договору сторони погодили, що у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення.

Згідно п. 8.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили, а саме: воєнних дій, повені, землетрусу, пожежі, видання нормативних актів розпоряджень, обмежень державними, органами управління, що забороняють або будь-яким іншим чином перешкоджають виконанню цього Договору, за умови, що ці обставини не залежали від волі сторін і унеможливили виконання кожною зі сторін своїх зобов'язань за цим Договором. Такі обставини повинні бути підтверджені відповідним документом Торгово-промислової палати України.

У відповідності до п. 8.2. Договору, строк виконання зобов'язань за даним Договором продовжується на строк, протягом якого діяли обставини непереборної сили, а також наслідки, викликані такими обставинами.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що кожна зі сторін при виникненні обставин непереборної сили зобов'язана протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати їх виникнення, інформувати іншу сторону у письмовій формі про настання цих обставин, в іншому випадку вона позбавляється права посилатися на дію обставин непереборної сили та несе відповідальність за порушення на загальних підставах.

Відповідно п.8.4. Договору, якщо неможливість повного або часткового виконання сторонами зобов'язань буде існувати понад 30 (тридцять) календарних днів, то сторона має право розірвати Договір, письмово повідомивши про це іншу сторону.

Згідно п.10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2022, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань - до повного виконання. Зобов'язання покупця за цим Договором виникають з моменту оплати ним (в тому числі частково) вартості товару або приймання ним товару по якості відповідно до Розділу 4 цього Договору, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Додатком до Договору поставки товару №692/697дп від 01.09.2021 сторонами погоджено Специфікацію від 01.09.2021 року, якою сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, зокрема: молоко пастеризоване жирність не менше 2,5% розфасування 0,5л в кількості 25000л, загальна вартість товару з ПДВ 464 400,00 грн.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору поставки товару №692/697дп від 01.09.2021 здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 116870,90 грн.

На підтвердження даного факту позивачем додано до позовної заяви видаткову накладну №ЦЮХБ0021266 від 23.12.2021 на суму 24343,85 грн.; видаткову накладну №ЦЮХБ0021478 від 28.12.2021 на суму 22737,02 грн.; видаткову накладну №ЦЮХБ0001442 від 31.01.2022 на суму 40087,01 грн.; видаткову накладну №ЦЮХБ0002140 від 10.02.2022 на суму 29703,02 грн.

Також позивач вказує, що за поставлений товар відповідач не розраховувався з позивачем в повному обсязі в порядку та строки, визначені умовами договору, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 116870,90 грн.

06.07.2022 позивачем на адресу відповідача були направлені вимоги вих. №б/н від 07.06.2022 та вих. №б/н від 06.07.2022 про сплату заборгованості за Договором поставки товару №692/697дп від 01.09.2021 у розмірі 116870,90 грн.

Вказані вимоги позивача були залишені без задоволення, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення заборгованості за Договором поставки товару №692/697дп від 01.09.2021 у розмірі 116870,90 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов'язок здійснити поставку товару, а споживач зобов'язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в якості доказів, що підтверджують виконання господарської операції з постачання та прийняття товару на загальну суму 116870,90 грн. надав видаткову накладну №ЦЮХБ0021266 від 23.12.2021 на суму 24343,85 грн.; видаткову накладну №ЦЮХБ0021478 від 28.12.2021 на суму 22737,02 грн.; видаткову накладну №ЦЮХБ0001442 від 31.01.2022 на суму 40087,01 грн.; видаткову накладну №ЦЮХБ0002140 від 10.02.2022 на суму 29703,02 грн., на яких чітко відображена печатка Державного підприємства “Завод імені В.О. Малишева”.

Щодо тверджень позивача з приводу того, що вищезазначені видаткові накладні не є первинними документами, оскільки не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами ст.ст. 76,77 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У вказаних вище статтях ГПК України передбачені такі властивості доказів як належність та допустимість. У свою чергу в теорії доказування допустимість доказів-це встановлена законодавством вимога, яка обмежує застосування конкретних засобів доказування, або вимога, яка передбачає обов'язок застосування конкретних засобів доказування при встановленні визначених фактичних обставин справи при здійсненні доказування в процесі розгляду певної справи у порядку господарського судочинства, а належність - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмету доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Отже, для вирішення питання про виникнення у покупця обов'язку по оплаті вартості товару мають значення належні та допустимі докази - передбачені законом документи, якими підтверджується сам факт здійснення господарської операції по передачі товару або товаророзпорядчого документу на товар. До таких доказів в силу чинного законодавства належать первинні документи.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після закінчення.

З системного аналізу положень викладених нормативно-правових актів вбачається, що факт господарської операції, а саме, поставка товарів відповідачу повинна підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару та за наявності документу, що підтверджує якість товару (сертифікат якості виробника, а для продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, - сертифікат відповідності, карти даних небезпечного фактора, висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, копію дозволу на транспортування, паспорт безпеки хімічної продукції), які підтверджують якість та супроводжують продукцію. При відсутності таких оригіналів, постачальник направляє замовнику завірені ним або заводом-виробником документи. Обов'язок по складенню первинних документів покладений на постачальника.

Згідно п.4.2. Договору, первинні документи, передбачені п. 4.1., цього Договору мають юридичну силу за умови, що вони підписані уповноваженими на це представниками сторін за наявності оригіналу довіреності представника покупця на отримання товару та товарно-супровідної документації.

Суд звертає увагу, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, крадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2018 у справі № 915/878/16).

Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, визначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

З матеріалів справи вбачається, що визначені у позові видаткові накладні містять відтиск печатки відповідача, що є засвідченням легітимності підпису перед третіми особами.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 відсутність у накладних вказівки на прізвище та ініціали особи, яка отримала товар за цими накладними, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така накладна є неналежним доказом у справі.

Судом встановлено, що у відповідності до п.2.3. Договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 30 календарних днів з дати постачання та за умови приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до розділу 4 цього договору, на підставі отриманого покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Тобто, строк оплати у відповідності до п.2.3. Договору, за видатковою накладною №ЦЮХБ0021266 від 23.12.2021 - до 22.01.2022 року включно, за видатковою накладною №ЦЮХБ0021478 від 28.12.2021 - до 27.01.2022 року включно, за видатковою накладною №ЦЮХБ0001442 від 31.01.2022 - до 02.03.2022 року включно , за видатковою накладною №ЦЮХБ0002140 від 10.02.2022 - до 12.03.2022 року включно.

Суд не приймає доводи відповідача в частині того, що невиконання зобов'язань за видатковою накладною №ЦЮХБ0001442 від 31.01.2022 та видатковою накладною №ЦЮХБ0002140 від 10.02.2022 відбулось у зв'язку з форс - мажорною обставиною, а тому позовні вимоги у даній справі є передчасними.

Так, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на п. 8.1. Договору, у відповідності до якого сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили, а саме: воєнних дій, повені, землетрусу, пожежі, видання нормативних актів розпоряджень, обмежень державними, органами управління, що забороняють або будь-яким іншим чином перешкоджають виконанню цього Договору, за умови, що ці обставини не залежали від волі сторін і унеможливили виконання кожною зі сторін своїх зобов'язань за цим Договором. Такі обставини повинні бути підтверджені відповідним документом Торгово-промислової палати України.

Суд зазначає, що Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

На думку суду, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та звільняється від виконання зобов'язань за договорами стороною яких він є. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники, керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, вся, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів пов'язаних безпосередньо з воєнними діями, нерухоме майно підприємства пошкоджено повністю або частково, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. Наказ №20 від 24.03.2022 про призупинення дії трудових договорів, що не задіяні у виробничій діяльності підприємства, наданий відповідачем не може сприйматись судом як доказ того, що всі працівники, керівник підприємства, інші посадові особи тимчасово не виконують свої посадові обов'язки і Державне підприємство “Завод ім. В.О. Малишева” фактично зупинило підприємницьку діяльність.

Окрім того, пунктом 8.3. Договору передбачено, що кожна зі сторін при виникненні обставин непереборної сили зобов'язана протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати їх виникнення, інформувати іншу сторону у письмовій формі про настання цих обставин, в іншому випадку вона позбавляється права посилатися на дію обставин непереборної сили та несе відповідальність за порушення на загальних підставах.

Проте як встановлено судом та не заперечується відповідачем, з відповідним повідомлення в порушення вимог п.8.3 Договору, останній до позивача не звертався.

Окрім того, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано погоджених заявок на поставку товару за договором, складання якої передбачено п.1.2. Договору.

Суд не погоджується з такими твердженням відповідача, оскільки аналіз приписів статті 655, ч. 1 статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку, що обов'язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов'язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу.

Згідно п.1.5. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичної поставки від постачальника та підписання сторонами накладної. Ризик випадкового знищення та/або пошкодження товару несе постачальник до моменту його передачі покупцю.

Таким чином, сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до покупця з моменту фактичної поставки від постачальника та підписання сторонами накладної.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано докази, які б свідчили про сплату суми заборгованості за Договором поставки товару №692/697дп від 01.09.2021 у розмірі 116870,90 грн. або спростували суму заявлену до стягнення.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар за Договором поставки товару №692/697дп від 01.09.2021 у розмірі 116870,90 грн.

За змістом ч. 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки товару №692/697дп від 01.09.2021 у розмірі 116870,90 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства “Юрія” задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь приватного акціонерне товариства “Юрія” заборгованість за Договором поставки товару №692/697дп від 01.09.2021 у розмірі 116870,90 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "ЮРІЯ" (18030, м. Черкаси, вул.Кобзарська, буд. 108, код ЄДРПОУ 00447853).

Відповідач: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2022.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий В.О. Яризько П.В. Хотенець