вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
14 жовтня 2022 рокуСправа № 912/832/22
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №912/832/22 від 23.08.2022
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"), код ЄДР 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094
до відповідача ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 27 732,09 грн,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява АТ КБ "Приватбанк" до гр. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №б/н від 17.05.2013 в розмірі 27 732,09 грн (5 671,93 грн - заборгованість за кредитом, 16 778,75 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 515,89 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4 765,52 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору банківського обслуговування б/н від 17.05.2013, в частині повернення кредитних коштів.
Разом з цим, господарська діяльність ФОП Андріяш Т.І. припинена, про що 07.07.2014 внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Частиною 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За приписами ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
За ст. 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 зазначеного Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
З огляду на те, що спірні правовідносини виникли з господарського договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, то вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.
Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Ухвалою від 23.08.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/832/22, ухвалив справу №912/832/22 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами), встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, 25.08.2022 розміщено відповідне оголошення на сайті суду.
Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №2501275050683, №2501275050691, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений судом строк.
Частиною 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази у справі, судом встановлено такі обставини.
17.05.2013 Фізичною особою - підприємцем Андріяш Тетяною Іванівною (далі - ФОП Андріяш Т.І.) підписано заяву на відкриття рахунка та про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови).
За змістом вказаної заяви ФОП Андріяш Т.І. виражено згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), тарифами банку, які разом із даною заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 17.05.2013 (далі - Договір).
Підписавши зазначену заяву ФОП Андріяш Т.І. приєдналась і зобов'язалась виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Відповідно до Договору ФОП Андріяш Т.І. встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_2 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами.
Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов, витяг з яких додано до позовної заяви, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - Ліміт). Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
У п. 3.18.1.3 Умов передбачено, що Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Згідно з п. 3.18.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
За п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").
Відповідно до 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
У розділі 3.18.2.2. Умов передбачені обов'язки Клієнта:
- використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.18.1.1. цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.18.2.2.1. Умов);
- сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3. (п. 3.18.2.2.2. Умов);
- повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.18.1.10., 3.18.2.3.4., 3.18.2.2.17. (п. 3.18.2.2.5. Умов);
- сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. (п. 3.18.2.2.7. Умов).
Відповідно до розділу 3.18.4. Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Пунктом 3.18.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку Клієнт сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закрита банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9. Умов).
За п. 3.18.6.1. Умов обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Згідно з довідкою №30517KGNUS08G від 15.06.2022 про розміри встановлених кредитних лімітів по поточному рахунку № НОМЕР_2 , 17.05.2013 позивачем надано ФОП Андріяш Т.І. кредитний ліміт у розмірі 1 000,00 грн, а з 16.10.2013 - 6 000,00 грн.
14.01.2022 позивач направив відповідачу претензію №30517KGNUS08G від 12.01.2022 з вимогою здійснити погашення простроченої заборгованості, що станом на 12.01.2022 становить 61 206,13 грн, з яких: 5 671,93 грн - за наданим кредитом; 21 544,27 грн - за відсотками; 33 989,93 грн - пені.
За твердженням позивача, у порушення умов Договору відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав.
У зв'язку з чим, за розрахунком позивача у відповідача станом на 31.05.2022 є заборгованість в загальному розмірі 27 732,09 грн, яка складається з: 5 671,93 грн - заборгованість за кредитом, 16 778,75 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 515,89 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4 765,52 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ст. 173-174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 11, 509 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язання, в силу якого одна сторона (у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію на користь іншої сторони, а інша сторона (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно загальних умов виконання, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 7 ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України).
Як передбачено ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 ГК України).
В силу вимог ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В силу приписів ч. 1-2 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Згідно ч. 1 ст. 1072 ЦК України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Нормами ч. 1 ст. 1069 ЦК України передбачено, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 2 наведеної норми).
За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
На виконання умов Договору, позивач надав ФОП Андріяш Т.І. кредитний ліміт, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів та виписками про рух коштів з рахунку відповідача.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 ГК України.
Згідно із випискою про рух коштів з рахунку відповідача та розрахунку заборгованості позивача залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 5 671,93 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними та достатніми доказами заборгованість за кредитом у сумі 5 671,93 грн не спростована, доказів сплати боргу суду не надано.
З урахуванням наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 5 671,93 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 16 778,75 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 515,89 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4 765,52 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, суд зазначає, що з змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1-2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як підтверджено матеріалами справи, у заяві ФОП Андріяш Т.І. на відкриття рахунку від 17.05.2013 процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла ФОП Андріяш Т.І., ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ФОП Андріяш Т.І. кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, витяг з Умов та Правил станом на 15.06.2022 належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.05.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (04.07.2022), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Крім того, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який містить в матеріалах даної справи, не містить підпису ФОП Андріяш Т.І., а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.05.2013 шляхом підписання заяви.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ФОП Андріяш Т.І. Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та погодженого розміру ліміту кредитування, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ФОП Андріяш Т.І. кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №910/8189/19.
З огляду на вище наведене та обставини справи, враховуючи судову практику викладену в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та від 17.07.2020 у справі №910/8189/19, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 16 778,75 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 515,89 грн та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 4 765,52 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Приписами ст. 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд задовольняє частково позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" до відповідача в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 5 671,93 грн, в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДР 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001) заборгованість за договором банківського обслуговування №б/н від 17.05.2013 в розмірі 5 671,93 грн, а також 507,36 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам (позивачу на адресу для листування).
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.