вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" жовтня 2022 р. Справа № 911/1977/22
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Телко Україна” про забезпечення позову
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маревен Фуд Європа”
про стягнення 1 439 507,31 гривень
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Телко Україна” звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маревен Фуд Європа” про стягнення 1 439 507,31 гривень, з яких: 1 255 944,00 грн основного боргу, 165 713,55 інфляційних та 17 849,76 грн 3% річних.
Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю “Маревен Фуд Європа” грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару згідно договору поставки №28-02-19/1 від 19.02.2019.
В розрізі зазначеного вище позивач зауважив, що на виконання умов договору відповідачем прийнято від позивача товари на загальну суму 1 255 944,00 грн, попри те відповідач не оплатив товар на відповідну суму.
Водночас разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Маревен Фуд Європа” (ІКЮО 35591588) у розмірі ціни позову - 1 439 507,31 грн та витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 21 592,61 грн та заяви про забезпечення позову - 1 240,50 грн.
В обґрунтування вказаної вище заяви позивач зазначив про наявність у нього всіх підстав вважати, що в межах даної справи є обставини, які суттєво ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду.
В розрізі зазначеного вище позивач зазначив, що:
- 29.06.2022 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022101110000218 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2 КК України (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України) щодо ТОВ “Маревен Фуд Європа” (ІКЮО 35591588);
- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 02.08.2022 у справі №760/9499/22 (провадження № 1-кс/760/2992/22) накладено арешту на виробничі потужності ТОВ «Маревен Фуд Європа» (ІКЮО 35591588) у формі заборони розпорядження та відчуження;
- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києвавід 15.09.2022 у справі №760/12169/22 задоволено клопотання слідчого про передачу арештованого майна в управління АРМА в межах досудового розслідування, внесеного 29.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022101110000218, передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, майно ТОВ «Маревен Фуд Європа»;
- чергове клопотання слідчого про передачу арештованого майна в управління АРМА, подане до суду 23.09.2022, повернуто заявнику з наданням строку на доопрацювання (справа №760/12937/22).
Водночас, за доводами позивача, слідчий аргументував вказане вище клопотання тим, що планується перерахування коштів з рахунків ТОВ «Маревен Фуд Європа» на рахунки підконтрольних офшорних компаній для подальшого їх спрямування на зареєстровані в Російській Федерації компанії, які підконтрольні підприємству-резиденту Російської Федерації ТОВ «Маревен Фуд Сентрал».
Отже, позивач вважає, що склалась ситуація, за якої частину майна ТОВ «Маревен Фуд Європа» арештовано і передано в управління АРМА, а інше майно перебуває в процесі передання у відповідне управління, тоді як на таке майно не можна буде звернути стягнення в порядку господарського судочинства, оскільки чинне законодавство не передбачає будь-яких механізмів звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває в управлінні АРМА.
З огляду на вказане вище позивач зауважив на тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки щодо відповідача відкрито кримінальне провадження, в межах якого накладено арешт на майно та передано його в управління АРМА, як наслідок наявні підстави для вжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти, що є повністю співмірним із заявленими позовними вимогами - стягнення заборгованості за договором.
До того ж позивач зазначив, що обрані заходи забезпечення позову направлені виключно на забезпечення реального виконання судового рішення в майбутньому і не обмежують будь-яких прав відповідача.
Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З системного аналізу вищевказаних процесуальних приписів слідує, що забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Однак заявником не обґрунтовано та доказово не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного ним заходу забезпечення позову -накладення арешту на грошові кошти відповідача, а саме: вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо.
Доводи ж позивача про накладення арешту на майно відповідача в межах кримінального провадження не є тими обставинами, які свідчить про: вчинення відповідачем навмисних дій, спрямованих на витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем, як наслідок - неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, як і не підтверджують такі доводи скрутний фінансовий стан відповідача.
В розрізі вказаного вище суд наголошує, що:
- підставою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, зокрема у даній ситуації - кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути та/або зменшитись;
- припущення позивача про утруднення виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним в розрізі заявлених предмету та підстав позову, а не загалом з огляду на всі події, які відбуваються в правовому полі відносно боржника.
Сама по собі наявність між сторонами спору щодо договірних правовідносин в частині виконання відповідачем грошового зобов'язання не є достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову у розумінні ст. 136 ГПК України, оскільки питання наявності/відсутності грошового обов'язку за договором та, відповідно, наявності підстав для задоволення позову підлягає вирішенню судом під час розгляду справи по суті.
З огляду наведеного, враховуючи доказову необґрунтованість доводів позивача стосовно обставин утруднення виконання рішення суду та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Телко Україна” про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Телко Україна” про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 14.10.2022, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема