Справа № 755/21663/21
Провадження № 2/755/405/22
"14" жовтня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді Хромової О.О.
при секретарі Кошель К.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Позивач - Акціонерне товариство «Київгаз» (далі - АТ «Київгаз»), звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про стягнення грошових коштів за невиконання зобов'язання за договором, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь 14 007,00 грн, сплачених ним за цивільно-правовим договором № 2/12, укладеним між ним та відповідачем 01 грудня 2019 року, разом із судовими витратами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного цивільно-правового договору від 01 грудня 2019 року № 2/12 (далі - Договір) ОСОБА_1 (далі - виконавець, відповідач) зобов'язалась виконати за завданням АТ «Київгаз» (далі - замовник, позивач) та за плату наступні послуги (пункт 1.1. Договору) - відповідно до умов Договору від 22 листопада 2018 року № 228/11 на виконання додаткових робіт з робочого проекту по об'єкту «Капітальний ремонт парку відпочинку в межах захисної смуги озера «Лебедине» в мікрорайоні № 6 житлового масиву Позняки в Дарницькому районі виконати роботу(и) відповідно до етапу 3 Календарного плану виконання робіт (Додаток
3 Договору № 228/11) - виконати погодження проектних рішень затверджуваної частини проектно-кошторисної документації (стадія Р) першої черги капітального ремонту з установами, що надавали технічні умови, а саме ТУ 34-4 від КП Київміськсвітло та ТУ № ЦН-413-19 від ДТЕК Київські електромережі (Додаток 1, 2).
На виконання умов пункту 3.2 Договору позивач перерахував відповідачу авансовий платіж у сумі 17 400,00 грн, у тому числі з утриманням і сплатою до бюджету ПДФО у розмірі 18 % та військового збору у розмірі 1,5 % від суми авансового платежу.
Після утримання усіх податків та зборів відповідачу було перераховано грошові кошти у сумі 14 007,00 грн.
Станом на 11 листопада 2021 року відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання не виконав, результати послуг позивачу не передав разом з актом приймання-передачі наданих послуг, до позивача письмово не звертався з відповідним обґрунтуванням стосовно поважності прострочення виконання зобов'язання, заходів до врегулювання виниклого порушення зобов'язань не вживав.
Після укладання Договору у відповідача не виникало жодної передбаченої умовами Договору та чинним законодавством підстави, які б давали йому право ставити перед Замовником питання про перегляд строків виконання робіт, будь-які зміни чи доповнення з цього питання сторонами в Договір не вносились.
У зв'язку із ухиленням відповідача від виконання зобов'язань за Договором, керуючись пунктами 1.2, 2.2, 2.8, 4.1, 4.2 Договору, статтею 530 ЦК України та частинами 2-4 статті 849 ЦК України, позивач направив відповідачу вимогу від 12 листопада 2020 року № 3928/08-3 з повідомленням про односторонню відмову від Договору, вимагав повернути позивачу отримані грошові кошти у сумі 14 007,00 грн.
Відповідач вимогу позивача не виконав, отримані за Договором кошти у сумі 14 007,00 грн позивачу не повернув, заходів до врегулювання виниклого спору не вживав.
Встановлені вище обставини свідчать про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань та умов Договору, у зв'язку з чим відповідач в порядку статей 849, 1212 ЦК України набув права стягнення грошових коштів як безпідставно набутих.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи Дніпровським районним судом міста Києва, останній направлялася поштова кореспонденція, а саме ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня
2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 ЦПК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 01 грудня 2019 року між АТ «Київгаз» та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір № 2/12, за умовами якого відповідно до Договору від
22 листопада 2018 року № 228/11 на виконання додаткових робіт з робочого проекту по об'єкту «Капітальний ремонт парку відпочинку в межах захисної смуги озера «Лебедине» в мікрорайоні
№ 6 житлового масиву Позняки в Дарницькому районі» Виконавець, за завданням Замовника, зобов'язується виконати роботу(и) відповідно до етапу 3 Календарного плану виконання робіт Додаток 3 Договору № 228/11): виконати погодження проектних рішень затверджуваної частини проектно-кошторисної документації (стадія Р) першої черги капітального ремонту з установами, що надавали технічні умови, а саме ТУ 34-4 від КП Київміськсвітло та ТУ № ЦН-413-19 від ДТЕК Київські електромережі (Додаток 1, 2).
Відповідно до пункту 1.2 Договору строк надання послуг з 01 грудня 2019 року по 31 січня 2020 року.
Згідно із пунктами 3.1, 3.2 Договору за послуги Замвник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 34 800,00 грн. Оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником в два етапи: 1 - шляхом виплати авансового платежу в розмірі 17 400,00 грн не пізніше 10 січня 2020 року, 2 - в розмірі 17 400,00 грн не пізніше 10 банківських днів після прийняття Замовником наданих послуг згідно Акт приймання-передачі наданих послуг.
09 січня 2020 року позивач сплатив відповідачу суму авансового платежу в розмірі
14 007,00 грн, з урахуванням сплати до бюджету ПДФО у розмірі 18 % та військового збору у розмірі 1,5 % від суми авансового платежу, що підтверджується платіжним дорученням від 09 січня 2020 року № 40.
Відповідно до пункту 2.2 договору виконавець повинен своєчасно та належним чином надавати з безумовним дотриманням всіх правил безпеки та охорони праці послуги, передбачені завданням Замовника.
Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань згідно пунктів 1.1, 1.2 та 2.2 договору станом на дату розгляду справи не виконала, відмовляється повернути суму отриманого нею авансового платежу, відповідні відомості у суду відсутні.
12 листопада 2020 року позивач направив відповідачу вимогу № 3928/08-3 з повідомленням про односторонню відмову від Договору у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання та вимагав повернути позивачу отримані грошові кошти у сумі 14 007,00 грн.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із статтями 525 - 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Забороняється одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За змістом частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).
Правовий аналіз частин другої - четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Відтак, позивач як замовник скористався власним правом, передбаченим частиною другою статті 849 ЦК України щодо розірвання договору в односторонньому порядку, тому звернувся до суду з позовною вимогою про повернення попередньої оплати (авансу) як безпідставно набутого майна з підстав, передбачених положеннями статті 1212 ЦК України.
Суд, встановив наявність підстав для відмови від договору підряду, передбачених частиною другою статті 849 ЦК України, позивач відмовився від договору за наявності підстав встановлених законом.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Виходячи із змісту статей 651, 653 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним, а у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Отже, внаслідок відмови позивача від договору підряду він вважається розірваним і внаслідок його розірвання зобов'язання сторін за договором припиняються.
Разом з тим, за змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, частини першої, частини другої статті 509 ЦК України, цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень наведених положень дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Вказані висновки суду узгоджуються з постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 910/10233/20.
Таким чином, оскільки позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору сплатив відповідачу 14 007,00 грн, тобто АТ «Київгаз» належним чином виконав умови договору, а відповідач, отримавши авансовий платіж, не виконав взяті на себе зобов'язання за договором від 01 грудня
2019 року, при цьому відмовляється повернути позивачу отримані від нього кошти, більше того, обставини викладені позивачем в позовній заяві не спростовано відповідачем, яка не скористалася процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог та підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, тому суд вважає позовні вимоги АТ «Київгаз» обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, тому з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню 2 270,00 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 13, 19, 76, 81, 89,133, 137, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-289, 353, 354 ЦПК України, статтями 526, 530, 610-612, 837, 849 ЦК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою:
АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Київгаз» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 4б, код ЄДРПОУ 03346331) грошові кошти в розмірі 14 007,00 грн (чотирнадцять тисяч сім гривень 00 коп.) за невиконання зобов'язання за договором та судові витрати в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 14 жовтня 2022 року.
Суддя О.О. Хромова