Справа №:755/10135/22
Провадження №: 1-кс/755/1970/22
"12" жовтня 2022 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, працюючого не офіційно, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 . Клопотання погоджено з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , вчинив умисний корисливий злочин в умовах воєнного стану за наступних обставин.
Так, приблизно о 13:00 08.10.2022 року, тобто під час дії воєнного стану, ОСОБА_4 , перебував у приміщенні магазину ТОВ «Сільпо-Фуд», що всередині торгівельного центру «Silver Breeze», за адресою: м. Київ, пр-т. Тичини, 1В, де у нього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, під виглядом покупця, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, скориставшись тим, що його дії є звичайною поведінкою покупців, перебуваючи у торгівельному залі, ОСОБА_4 взяв банку ікри лососевої «Спецпосол» жб, вагою 275 г, артикул: 29\73415 закупівельною вартістю 662 грн 76 коп., зняв захисний чіп з банки та сховав її в праву внутрішню кишеню куртки, в яку був одягнений.
У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії є таємними для працівників та покупців, ОСОБА_4 , не маючи наміру розрахуватись за вищевказаний товар, пройшов повз касову зону, де не розрахувавшись за товар, який лежав у нього в правій внутрішній кишені куртки, вийшов за сигнальні рамки приміщення магазину, та дійшовши до екскаватору з викраденою банкою ікри, його дії були викриті охоронцями магазину «Сільпо», які затримали ОСОБА_4 разом з викраденим товаром.
08.10.2022 року ОСОБА_4 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину. 09.10.2022 року у порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчий зазначає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним, інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: заявою про вчинене кримінальне правопорушення; рапортом від 08.10.2022 року; протоколом огляду місця події від 08.10.2022 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.10.2022 року; протоколом допита свідка ОСОБА_6 від 08.10.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08.10.2022 року; протоколом огляду предмету від 08.10.2022 року та інші матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Також у клопотанні слідчий вказав, що на даний час існують ризики, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, а також враховуючи раніше не погашену та не зняту судимість за корисливий злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, які його затримували по даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місця роботи останніх та може в будь-який момент з'явитися до них та схилити їх до дачі неправдивих показів у судовому засіданні, шляхом умовляння, погроз, підкупу, тощо схилити;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтися за викликами до слідчого та прокурора для проведення слідчих та процесуальних дій, чим буде затягувати строки досудового розслідування, оскільки останній ознайомлений із санкцією статті, яка йому інкримінується;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі проти власності, оскільки не має офіційних чи джерел доходу, а вчинення злочинів обрав як спосіб для задоволення своїх особистих матеріальних потреб.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, наразі відсутні.
Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.
У той же час, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину і тому вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією Європейського суду з прав людини щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).
Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам і застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного.
Все вищезазначене дає достатні підстави вважати, що підозрюваний при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім того, тяжкість покарання є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду при обранні запобіжного заходу.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає повністю, переховуватися від органів досудового розслідування та суду не збирається, має постійне місце реєстрації і проживає у м. Києві. Крім того, зазначив, що працює не офіційно та має бажання продовжувати працювати, у зв'язку з чим просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У рішенні ЄСПЛ «Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012 р.) вказано, що підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами. Так, у правовій позиції в справі ЄСПЛ «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява №38 717/04, п. 28, від 14.10.2010 року), суд також встановлював, що п.3 ст. 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (inabstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного.
Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Судом було встановлено, що 08.10.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040003216 були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання слідчого погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.
09.10.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, на даний час встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом працівника поліції від 08.10.2022 року; заявою протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.10.2022 року; протоколом огляду місця події від 08.10.2022 року; протоколом обшуку затриманої особи від 08.10.2022 року; постановою про визнання та приєднання речових доказів від 08.10.2022 року; дорученням про проведення слідчих (розшукових дій) від 08.10.2022 року; протоколами допиту свідків від 08.10.2022 року; протоколом огляду предмету від 08.10.2022 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.10.2022 року; протоколом допиту підозрюваного від 08.10.2022 року; повідомленням про підозру від 09.10.2022 року та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак, відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує положення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, при цьому ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити, з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтвердити існування такого ризику.
У Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» зазначено, що національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується даний ризик є цілком реальним.
Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, немає постійного джерела доходу, раніше судимий, що може спонукати його до вчинення нових злочинів.
Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення не обґрунтовано ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд враховеє, що у судовому засіданні прокурор зазначила, що підозрюваний не ухилявся від виконання своїх обовязків і не переховувався від органів досудового розслідування.
Такі обставини дають підстави слідчому судді застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання за місцем реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні належним чином не доведено підстави необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , а тому клопотання задоволенню не підлягає, при цьому слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який на даний час забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, одночасно з цим, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 відповідні обов'язки згідно з положеннями ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, керуючись вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-179, 184, 193, 194, 199, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у межах строку досудового розслідування, тобто до 08 грудня 2022 року, за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити ОСОБА_4 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово.
Зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки: не відлучатись за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 .
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 13 жовтня 2022 року о 14 годині 15 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1