ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11512/22
провадження № 3/753/5475/22
"14" жовтня 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Дарницького УП ГУНП в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працює, заміжня, має двох дітей, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , передбаченої за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
У вересні 2022 року з Дарницького УП ГУНП в місті Києві до суду надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколу ВАБ № 455460 про адміністративне правопорушення від 25.09.2022, ОСОБА_1 , 25.09.2022 о «12»год. «00»хв. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство відносно чоловіка, а саме: вчинила сварку, не випускала його з квартири, чим завдала психологічного болю, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КпАП України).
ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала факт вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У поясненнях вказала, що вона категорично не погоджується із зазначеними у протоколі обставинами. Так, дійсно був словесний конфлікт з чоловіком, оскільки він забрав паспорт, ключі від машини та вона його не випускала з квартири поки він не поверне дані речі. Після того як приїхав наряд поліції, він тільки віддав їй речі. Разом з тим, протокол був складений також і на чоловіка в той день. Знаю, що був у нього суду та йому дали попередження. На сьогоднішній день проживаємо разом, оскільки примирилися.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суддя приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 не вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Конфлікт це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що приводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Відповідно до методичних роз'яснень щодо природи домашнього насильства визначено, що метою такого завжди є встановлення контролю над жертвою, коли кривдник намагається бути єдиним «розпорядником» її життя. Підкоряючись, жертва стає безпорадною, не може правильно оцінювати ситуацію, більше навіть не намагається себе захистити.
КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства. Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають між членами сім'ї, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство, що має місце у даному випадку. Оцінка таких дій ОСОБА_1 як утримання чоловіка у квартирі, саме як домашнього насильства, без з'ясування природи та причин конфлікту, який виник між нєю та чоловіком, свідчить про невміння працівників поліції давати правильну правову оцінку неправомірним діям винної особи.
Відповідно до п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Дані, які містяться у доданих до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалах, вказують виключно на перелік вчинених ОСОБА_1 дій, без зазначення причин та обставин, які до цього призвели. Мета, яку переслідувала винна, працівниками поліції не встановлена. А тому, висновок працівника поліції щодо наявності у її діях саме ознак домашнього насильства викликає природній сумнів з огляду на пояснення ОСОБА_1 .
Крім того, дані протоколу не містять відомостей щодо завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілого, останні містять лише припущення відповідальної особи щодо настання таких. Не здобуто доказів цього і в ході судового розгляду.
Судом встановлено, що пояснення ОСОБА_1 , та її чоловіка ОСОБА_2 із обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення різняться між собою, крім того, до матеріалів справи не додано жодних доказів, зокрема, пояснень свідків, фото та відеозапису, тощо на підтвердження чи спростування даної події, а із зібраних матеріалів про адміністративне правопорушення не можливо встановити винну поведінку особи, на яку складено адміністративний протокол, а відтак, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 не вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку із чим, провадження у справі підлягає закриттю.
Суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, аджест.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
У той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй у провину. Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і встатті 62 Конституції України.
З огляду на наведене, відсутні обставини, які б вказували на наявність свідомих, умисних дій ОСОБА_1 вчинених з перевагою сили, які б свідчили про її намір заподіяти насильство чоловіку, обмежити чи порушити його особисті права та свободи.
Враховуючи наведене, аналіз матеріалів справи про адміністративне правопорушення дає під стави для висновку про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 9, ч. 1 ст. 173-2, п.1 ст. 247 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Суддя: