Справа № 535/1149/22
Провадження № 2/535/412/22
Рішення
іменем України
10 жовтня 2022 року
смт Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,
розглянув у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 535/1149/22,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа: Служба у справах дітей Котелевської селищної ради,
вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав,
представник позивача: ОСОБА_3 .
Виклад позиції позивача.
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У обґрунтування позову зазначено, що шлюб, укладений між ними було розірвано рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 25.09.2015. Вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні. З моменту припинення шлюбних відносин з нею відповідач, фактично, припинив будь-яке спілкування з дитиною, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування не спілкується з дитиною у повному обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення. Дані обставини свідчать про самоусунення від виконання батьківських обов'язків, без будь-яких на те підстав, небажання у подальшому виконувати роль батька. Довгий період виховання дитини однією матір'ю без допомоги батька є доказом того, що вона може самостійно виховувати її і надалі. Добровільне врегулювання спору результатів не дало, відповідач на зв'язок не виходить, виконувати обов'язки батька не має наміру.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 29.08.2022, судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.
Ухвалою від 31.08.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.10.2022.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надавши заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без його участі.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 15.05.2014.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Як роз'яснено в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, № 3 (далі - Постанови) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно абзацу 2 пункту 16 Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст. 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.
Відповідач, який являється батьком дитини, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статті 150, 157 СК України передбачають, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з довідки про реєстрацію місця проживання від 10.02.2022 та довідки Виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області від 25.08.2022 вбачається, що ОСОБА_1 разом із своїм сином ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Так матеріали справи місять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 11.08.2022, у якій зазначено, що він є батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повністю розуміє значення своїх дій та без будь-якого тиску з боку інших осіб, відповідно до власного волевиявлення, цією заявою відмовляється від утримання та виховання свого малолітнього сина та повідомляє, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо малолітнього сина.
Враховуючи, що обставини, які визнаються відповідачем та у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання - не підлягають доказуванню.
Частиною 5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Орган опіки та піклування надав висновок, який затверджений Виконавчим комітетом Котелевської селищної ради за № 193 від 15.09.2022, згідно даним якого вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей Котелевської селищної ради, код ЄДРПОУ 44090491, місцезнаходження: 38600 вул Полтавський Шлях, буд. 224 смт Котельва Полтавський район Полтавська область.
Повний текст судового рішення складено 14.10.2022.
Суддя І.М. Нечипоренко