Справа № 524/3709/20
Провадження 1-кп/524/212/22
13.10.2022 рокуАвтозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі колегії суддів: головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170090001371 від 21.04.2020 року відносно вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.3 КК України,-
22.06.2020 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020170090001371 від 21.04.2020 року відносно вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.3 КК України, який був розподілений колегії суддів Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області , у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
18.08.2022 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відраховується до 16.10.2022 року включно.
У зв'язку з тим, що судовий розгляд справи відкладається на 03.11.2022 року, так як по справі не допитані усі свідки, не досліджені письмові докази, а у обвинуваченого ОСОБА_9 16.10.2022 року сплине строк тримання під вартою, тому суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою.
Суд вислухавши думку учасників судового процесу, прокурора ОСОБА_5 , який вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як існують ризики , передбачені ст. 177 КПК України , які до теперішнього часу не змінились , представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , яка підтримала думку прокурора , захисника ОСОБА_6 , який заперечує проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , просить суд змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, через недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, так як обвинувачений ОСОБА_9 має постійне місце проживання у м. Полтаві , обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтримує думку свого захисника , дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 18.08.2022 року спливає 16.10.2022 року.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
За даним кримінальним провадженням, суд враховує також обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який немає міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює , на утриманні неповнолітніх дітей не має , а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному провадженні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці (справи «Талаліхіна проти України», «Виноградський проти України», «Чернявський проти України») неодноразово зазначав, що з метою недопущення надмірності строків тримання особи під вартою суддям необхідно належним чином оцінювати обставини та необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до ст.5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою при провадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст.177 КПК України застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також спробам незаконно переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити його.
Суд вважає, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, заявлених ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та які не зменшилися і до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які альтернативні запобіжні заходи, так як інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_9 , тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 ще на 60 днів.
Також при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , суд враховує, що останньому висунуте обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання за ст. 187 ч.3 КК України від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків , офіційно не працює , немає постійного джерела доходу, він не одружений , на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, також потерпіла ОСОБА_7 неодноразово у судових засіданнях акцентувала увагу суду на тому , що обвинувачений ОСОБА_9 через свою співмешканку їй погрожує , щоб вона змінила показання по справі , тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості скоювати інші злочини, можливості незаконно впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні та потерпілу .
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та є підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 13.10.2022 року до 11.12.2022 року включно.
Згідно положень ст. 183 ч.4 п.1 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування .
Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_9 вчинений із застосуванням насильства, то суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372, 392, 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд , -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 13.10.2022 року до 11.12.2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Головуючий суддя : ОСОБА_10
Судді :
ОСОБА_11