Справа № 524/9433/18
Провадження 1-кп/524/94/22
13.10.2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: Вобліковій
за участю прокурора: ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090003475 від 23.09.2018 року відносно вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -
19.11.2018 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090003475 від 23.09.2018 року відносно вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
16.08.2022 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відраховується до 14.10.2022 року включно.
У зв'язку з тим, що у судовому засіданні повторно не допитаний свідок ОСОБА_5 , також обвинувачений ОСОБА_4 не отримав із Територіального управління державного бюро розслідувань , розташованого у місті Полтаві копію постанови про закриття кримінального провадження від 06.09.2022 року , а у обвинуваченого ОСОБА_4 14.10.2022 року сплине строк тримання під вартою, тому суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, прокурора, який вважає, що необхідно обвинуваченому ОСОБА_4 продовжити строк тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України , які зазначені в попередній ухвалі суду існують до теперішнього часу, він немає міцних соціальних зв,язків , постійного місця проживання, раніше притягався до кримінальної відповідальності , захисника ОСОБА_3 , яка просить суд змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, так як ризики , передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 через тримання під вартою значно погіршився, обвинуваченого ОСОБА_4 , який підтримує думку свого захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16.08.2022 року спливає 14.10.2022 року.
За даним кримінальним провадженням, суд враховує також обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не працює, немає міцних соціальних зв,язків , не одружений,на утриманні неповнолітніх дітей немає , раніше притягався до кримінальної відповідальності , а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному провадженні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці (справи «Талаліхіна проти України», «Виноградський проти України», «Чернявський проти України») неодноразово зазначав, що з метою недопущення надмірності строків тримання особи під вартою суддям необхідно належним чином оцінювати обставини та необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до ст.5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою при провадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст.177 КПК України застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також спробам незаконно переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити його.
Суд вважає, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, заявлених ризиків, передбачених п. 1,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та які не зменшилися і до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які альтернативні запобіжні заходи, так як такі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.
Також при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що останньому висунуте обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання за ст..121 ч.2 КК України від 7 до 10 років позбавлення волі, обвинувачений не має постійного місця проживання , міцних соціальних зв'язків , офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності , тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості скоювати інші злочини.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на домашній арешт , а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_4 під час перебування в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)» отримує необхідну медичну допомогу, його стан здоров'я характеризується як задовільний, що підтверджується листом завідувача Полтавської міської медичної частини №23 ОСОБА_6 (а.с.246-247 т.4), а тому відсутні підстави вважати, що застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неможливим у зв'язку із станом здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 .
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, та є підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 13.10.2022 року до 11.12.2022 року включно.
Згідно положень ст. 183 ч.4 п.1 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування .
Оскільки злочин у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_4 вчинений із застосуванням насильства, то суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372, 392, 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд , -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 13.10.2022 року до 11.12.2022 року включно .
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Головуючий суддя: ОСОБА_7