Справа № 369/11141/21
Провадження № 2/369/1822/22
Іменем України
13.10.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Дубас Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Житар А.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 16 квітня 2021 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір завдатку, відповідно до якого сторони зобов'язались укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2021 року визначено, що продаж квартири буде вчинено за 53 342, 87 доларів США, з яких 400,00 доларів США, покупцем передано продавцеві у день укладення попереднього договору в якості авансу.
ОСОБА_1 стверджувала, що ОСОБА_2 ухилився від укладення основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , не вчинивши ніяких дій, спрямованих на його укладання.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просила суд стягнути з відповідача сплачений аванс у сумі 400,00 доларів США, що еквівалентно 11 117, 00 грн., 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди за невиконання зобов'язань, та судові витрати у розмірі 11 108, 00 грн., з яких:
-15, 00 грн. вартості комісійних послуг банку;
-34, 00 грн. вартість поштових послуг, за пересилання відповідачу вимог про повернення грошових коштів;
-17, 00 грн. вартість поштових послуг за пересилання на адресу суду позовної заяви з додатками;
-34,00 грн. вартість пересилання додаткових письмових доказів учасникм справи та суду;
-10 000, 00 грн. вартість послуг за правову допомогу;
-100, 00 грн. вартість фінансових послуг фінансової установи.
07 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_2 до суду направив відзив на позовну заяву, у якій вимоги позовної заяви визнав частково, у частині стягнення грошових коштів в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1 та у частині стягнення судового збору і витрат на банківській послуги у розмірі 17 грн. та 34 грн. поштових витрат.
У задоволенні витрат на відшкодування моральної шкоди та на правову допомогу просив відмовити, у зв'язку з недоведеністю.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду подав заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності, у якій позовні вимоги задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До суду направив відзив на позовну заяву у якому просив суд розгляд справи проводити у його відсутності.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Судом з'ясовано, що 16 квітня 2021 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір завдатку, відповідно до якого сторони зобов'язались укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2021 року визначено, що продаж квартири буде вчинено за 53 342, 87 доларів США, з яких 400,00 доларів США, покупцем передано продавцеві у день укладення попереднього договору в якості авансу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якшо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями п. 10 договору про завдаток від 16 квітня 2021 року передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань даного договору з вини продавця, останній зобов'язується повернути завдаток покупцеві в подвійному розмірі у відповідності зі ст. 571 ЦК України.
Нормою ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зважаючи на викладене, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс, сплачений позивачем за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2021 року, у сумі 400,00 доларів США, що еквівалентно 11 176, 00 грн..
Розглядаючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення моральної шкоди позивачі посилались на невиконання договірних зобов'язань відповідача.
Проте, у зобов'язальних правовідносинах моральна шкода стягується за правилами ст.611 ЦК України, згідно якої моральна шкода за невиконання однією із сторін зобов'язання підлягає стягненню у випадку, якщо це обумовлено договором або про це міститься пряма вказівка в законі, що регулює вказані правовідносини.
Однак, відшкодування моральної шкоди договором купівлі-продажу квартири, ні безпосередньо прямою нормою закону, що регулює правовідносини купівлі-продажу не передбачено. За встановлених обставин, вимоги позивача в цій частині є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №761/26293/16-ц.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У відповідності до ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Позивач у своєму позові зазначає, що вважає себе морально потерпілою внаслідок дій ОСОБА_2 , проте абсолютно не зазначає, в чому саме полягали її моральні страждання, у чому вони виражались (отримання стресу, зміна звичного ритму життя, зниження престижу, зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану, нервове напруження, погіршення стану здоров'я тощо), як довго вони тривали. Жодних посилань, пояснень та підтверджень щодо характеру моральної шкоди, якої вона зазнала, позивачка ОСОБА_1 не надала.
Враховуючи викладене та керуючись принципами справедливості та диспозитивності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
З приводу стягнення витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.
На підтвердження вимог про стягнення з відповідача витрат понесених у зв'язку із надання правничої допомоги, позивачем не надано жодного документа на підтвердження вказаних послуг.
Таким чином, виходячи з вищевказаного суд відмовляє у задоволенні витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 908,00 грн., витрат на банківській послуги у розмірі 17, 00 грн. та 34, 00 грн. поштових витрат., що в сумі становить 974, 00 грн.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 280, 281, 282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 400,00 доларів США, що еквівалентно 11 176, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00 грн., витрат на банківській послуги у розмірі 17, 00 грн. та 34, 00 грн. та поштові витрати, що в разом складає 974, 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт: серії НОМЕР_2 , виданий 31.08.2001р. Шевченківським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт: серії НОМЕР_4 , виданий 01.12.2006 року Києво- Святошинським РВ ГУМВС України в Київській області, адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Т.В. Дубас