Справа № 369/10273/21
Провадження № 2/369/1727/22
Іменем України
27.09.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Світлак Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи його тим, що 28 грудня 2011 року Виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області був зареєстрований шлюб між нею та відповідачем. Від цього шлюбу є діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причинами розірвання шлюбу є те, що у них різні характери, різні погляди на сімейне життя, вони не розуміють один одного. Відповідач почав вживати спиртні напої, влаштовувати сварки та бійки в присутності дітей. Вони втратили повагу один до одного та не бажають в подальшому продовжувати подружні стосунки. Такі обставини в сім'ї призвели до того, що сім'я їхня розпалася та існує тільки формально і відновленню не підлягає. Тому позивач просила суд ухвалити рішення, згідно якого розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 грудня 2011 року Виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 37.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2021 року сторонам надано строк на примирення до 08 січня 2022 року.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28 грудня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 37, прізвище дружини після укладення шлюбу змінено на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 28 грудня 2011 року Виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Від шлюбу сторони мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Спільне життя з відповідачем не склалося. Подальше спільне життя та збереження шлюбу між Позивачем та Відповідачем є неможливим через несумісність характерів, різні погляди на сімейне життя та обов'язки, відсутність взаємоповаги, що призвело до постійних сварок. Сім'ю зберегти неможливо. Строк для примирення сторонам надавався.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 2 ст. 104 СК України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Крім того, ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07 листопада 2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».
Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
З врахуванням того, що позивач категорично не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити принципу добровільності шлюбу та їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що збереження їх сім'ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін та принципу добровільності шлюбу.
Згідно ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач просила суд після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_6 ».
Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 28 грудня 2011 року Виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 37 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя І.О. Фінагеєва