Справа № 344/17637/21
Провадження № 2-а/344/50/22
13 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора, рядового поліції Відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Досюка Андрія Богдановича, відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора, рядового поліції Відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Досюка Андрія Богдановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою інспектора відділення поліції № 1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-франківській області, серія ЕАО № 4949797 від 25.10.2021 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП за те, що 25.10.2021 року о 18 год. 18 хв. в м. Івано-Франківськ, по вул. Незалежності, керуючи транспортним засобом GEELY МR-7151А, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора,чим порушив вимоги п.п 8.7.3 ПДР України. Позивач вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною. Так, під час винесення постанови відповідач взагалі не дослідив всіх обставин справи, зокрема не врахував того факту, що світлофор на даному перехресті працює в певному режимі і на момент проїзду перехрестя він рухався на зелене світло, в той же час, коли для відповідача, який знаходився на іншій стороні перехрестя та рухався йому на зустріч, вже горіло червоне світло. Йому здалося, що позивач порушив правила дорожнього руху, але насправді ніяких порушень з його боку не було. Таким чином, відповідач порушив вимоги статей 245, 280 КУпАП, не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме суб'єктивну сторону, обов'язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена.
Позивач просить скасувати постанову рядового поліції Досюка Андрія Богдановича, інспектора відділення поліції № 1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, серія ЕАО № 4949797 від 25.10.2021 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2022 року до участі у справі залучено Відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, як співвідповідача.
В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав у повному обсязі. В подальшому подав суду заяву про розгляд справи без його участі. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі не прибули у судове засідання, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Згідно частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм фактичні правовідносини.
Судом встановлено, що постановою інспектора відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області рядового поліції Досюка А.Б., серія ЕАО № 4949797 від 25.10.2021 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП.
Як зазначається в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 25.10.2021 року о 18 год. 18 хв. в м. Івано-Франківськ по вул. Незалежності, 187, керуючи транспортним засобом GEELY МR-7151А, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора,чим порушив вимоги п.п 8.7.3.е ПДР України.
Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно з частиною другою статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, керуючи транспортним проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР України.
Згідно з пунктом 8.7.3.е ПДР України:
червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух;
сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків;
стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що ним не було порушено пункт 8.7.3.е ПДР України, оскільки на момент проїзду перехрестя він рухався на зелене світло, в той же час коли для відповідача, який знаходився на іншій стороні перехрестя та рухався йому на зустріч, вже горіло червоне світло. При цьому, інспектором не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини вчинення ним правопорушення.
Дані обставини не були спростовані відповідачем.
Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідач, як посадова особа, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення, однак доказів на підтвердження викладеного у постанові до справи не долучив та не надав суду.
В той же час, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
За правилами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Посилання на жоден із доказів, які передбачені статтею 251 КУпАП, у винесеній постанові відсутні.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, однак відео з нагрудної камери інспектора суду не надано.
Оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що водій ОСОБА_1 допустив вказане правопорушення, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП не може бути здійснено, за відсутності доказів його вини.
Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Згідно частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Положеннями частини третьої статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕАО № 4949797 від 25.10.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 122, 247, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 139, 243-244, 246, 262, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора, рядового поліції Відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Досюка Андрія Богдановича, відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову постановою інспектора відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області рядового поліції Досюка А.Б., серія ЕАО № 4949797 від 25.10.2021 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Тарас АНТОНЯК