Справа № 460/3591/19
Провадження №2/944/193/22
28.09.2022 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.,
за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Кудрявцева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Яворівська міська рада Львівської області, приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Гавришкевич Оксана Петрівна, про визнання заповіту недійсним,
встановив:
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним заповіт, складений 30 червня 2017 року від імені ОСОБА_5 .
На обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 13 червня 2019 року вона звернулась до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Гуцал Л.І. з метою подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері. Однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з таких підстав. За життя її покійна мама склала заповіт, який був посвідчений 17 квітня 2008 року секретарем Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області Пеленьо М.М., та відповідно до якого спадкоємцями свого майна мама визначила у рівних частина її та її та сестру ОСОБА_2 . Однак в ході перевірки у Спадковому реєстрі на наявність заведеної спадкової справи приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Гуцал Л.І. було сформовано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру № 56519765 від 13 червня 2019 року, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Яворіського районного нотаріального округу Гавришкевич О.П. 12 червня 2019 року було заведено спадкову справу № 20/2019. Прибувши до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Гавришкевич О.П. для з'ясування змісту заповіту, остання повідомила їй, що у заповіті вона як спадкоємець не зазначена, а тому і його копію надати не може. З метою отримання можливості ознайомитися із новим заповітом адвокат Дзидз А.В. в її інтересах подав адвокатській запити, однак належного результату не отримано, оскільки як приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Гавришкевич О.П. так і Калинівська сільська рада Яворівського району Львівської області, зіславшись на нотаріальну таємницю, фактично відмовили у наданні копії нового заповіту. З метою отримання інформації щодо наявності зареєстрованого нового заповіту у спадковому реєстрі, на адвокатський запит приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Кенцало Л.В. надала їй Витяг зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 56758391 від 05 липня 2019 року, яким підтвердилося, що 30 червня 2017 року, тобто після складеного заповіту від 17 квітня 2008 року, ОСОБА_5 склала ще один заповіт, про наявність якого та його зміст їй не було відомо. Вважає, що її мати не могла скласти 30 червня 2017 року новий заповіт, оскільки повністю не бачила та не чула, а також не могла його підписати чи якимось іншим способом змінити своє волевиявлення. У випадку визнання судом заповіту від 30 червня 2017 року недійсним, чинним залишається заповіт від 17 квітня 2008 року, згідно з яким вона є спадкоємцем, а тому вона є заінтересованою у задоволені даного позову, оскільки через фізичні вади матері її волевиявлення не могло бути вільним, а відповідно і відповідати її волі.
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи між суддями від 16 липня 2019 року головуючим суддею визначено Карпин І.М.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 17 липня 2019 року забезпечено позов у справі шляхом заборони приватному нотаріусу Яворівського районного нотаріального округу Гавришкевич О.П. вчиняти будь-які дії щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом, посвідченим 30 червня 2017 року секретарем Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області Ништою М.Й., до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвалою від 12 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
19 березня 2021 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про зміну підстав позовних вимог, в якій просила визнати недійсним заповіт, складений 30 червня 2017 року від імені ОСОБА_5 , посвідчений секретарем Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області Ништою М.Й., зареєстрований в реєстрі за № 18.
На обґрунтування своїх вимог зазначила, що, ознайомившись з матеріалами спадкової справи, їй стало відомо, що від імені ОСОБА_5 30 червня 2017 року було складено новий заповіт, відповідно до якого мати усе своє майно заповіла її сестрі ОСОБА_2 . Після ознайомлення із бланком та змістом заповіту, вона дізналась, що заповіт був посвідчений секретарем Калинівської сільської ради і складений довірителем від імені ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , в присутності двох свідків. В такий спосіб його було складено та посвідчено через хворобу ОСОБА_5 . Вважає такий заповіт незаконним та таким, що складений з порушенням вимог законодавства. Так, з аналізу тексту оспорюваного заповіту вбачається, що такий посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування, підписаний довіреною особою заповідача в присутності двох свідків і в тексті зазначено, що особлива форма заповіту складена через хворобу спадкодавця. Однак в тексті заповіту не зазначено, через яку хворобу заповідач не могла особисто його підписати. Крім того, порушено вимоги ст. 207 Цивільного кодексу України, оскільки не зазначено конкретну причину, за якої заповідач не могла підписати заповіт особисто. В додатках до заповіту відсутні будь-які медичні документи, які б підтверджували хворобливий стан спадкодавця і неможливість особисто підписати заповіт, що ставить під сумнів сам факт присутності померлої при складенні заповіту і його посвідчення. Також заповіт не відповідає вимогам п. п. 1.4, 1.5 Порядку вчинення нотаріальних дій в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, а саме, форма складеного заповіту ставить під сумнів присутність заповідача при складенні та посвідченні заповіту і є підставою для його скасування.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2021 року було залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмету спору, Яворівську міську раду Львівської області.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2021 року головуючим суддею визначено Поворозника Д.Б.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 04 травня 2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні наведеним в позовній заяві та заяві про зміну підстав позову, просила позов задовольнити.
Додаткового пояснила, що з народження проживає по АДРЕСА_1 . Коли вийшла заміж, рік проживала в Російській Федерації, однак повернулась додому. Будинок побудований її батьками. Батько хотів переписати будинок на неї, однак вона не погодилася, оскільки є інші члени сім'ї. За життя матері вона постійно доглядала її, також часто приходили її брат і сестра, які жили в с. Поруденко. Вона інколи їздила на роботу, але загалом постійно була з мамою. Сестра ОСОБА_2 також залишилась проживати разом з ними. Відповідачка постійно чинить щодо неї насильство, поширює щодо неї неправдиву інформацію, підмовляє проти неї братів та сестер. Спочатку вона не зверталась в поліцію, однак коли це стало систематичним, була змушена звернутися. Раніше у неї з сестрою були нормальні стосунки, однак згодом погіршилися, вони часто конфліктували, перед смертю мами помирились, однак згодом, коли почали оформляти спадщину, знову почали конфліктувати, це відбувається постійно. Умови проживання у неї погані, проживає в одній кімнаті. Коли вона в 2008 році приїхала з м. Яворова, то мати сказала, що її примусово привезли в сільську раду, де вона підписала два документи. Пізніше вона разом з мамою пішли в сільську раде, де мати склала заповіт, відповідно до якого заповіла своє майно по 1/2 частині їй та сестрі ОСОБА_2 . У неї з мамою були хороші стосунки, тому вона не розуміє, чому мама змінила свій заповіт. На її думку, мама не могла змінити заповіт, оскільки не бачила і не чула, дітей розпізнавала лише за дотиком руки. Не пам'ятає чи мама лікувалась у 2017 році. Не пам'ятає, коли саме, маму оперували в зв'язку з онкологічним захворюванням, ще 3 дні перебувала в реанімації, в той час з мамою біла тільки вона. Перед смертю мама також була в лікарні. Також їй дивно, що мати мала 8 дітей та 14 внуків, а заповіт підписала чужа людина - невістка відповідачки ОСОБА_6 . Крім того, мама була малоосвіченою, не розбиралась і не могла розуміти на слух зміст документів. Про заповіт, який був складений від імені мами у 2017 році вона, не знала, лише знала, що є заповіт 2008 року, вона кілька разів перевіряла цей заповіт у сільській раді, оскільки сестра постійно чинила на неї тиск, намагається виселити з будинку.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги своєї довірительки підтримав, аналогічні наведеним в позовній заяві та заяві про зміну підстав позову, просив позов задовольнити.
Додатково зазначив, що складений у 2017 році заповіт не відповідає вимогам п. п. 1.4, 1.5 Порядку чинення нотаріальних дій щодо форм та способу складення і посвідчення заповіту. Також не встановлено і не відображено в заповіті, на які захворювання хворіла ОСОБА_5 , які перешкоджали їй самостійно підписати заповіт.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила у задоволенні позову відмовила.
Пояснила, що вона постійно проживала разом з мамою по АДРЕСА_1 , доглядала маму. Коли її не було дома, зокрема, в зв'язку з роботою, завжди просила братів та сестер, які проживали неподалік, доглянути за мамою. ОСОБА_4 тривалий час не було біля мами. Ніколи не виганяла позивачку з дому, хоча та постійно провокує конфлікти, пише безпідставні заяви в поліцію. Позивач тривалий час не була біля мами. Мама часто кликала ОСОБА_4 , але та не завжди до неї приходила. Похоронами мами вона займалась особисто. Про заповіт, складений мамою у 2008 році, їй не було відомо. У 2017 році вона казала мамі, щоб та визначилась кому вона хоче заповісти будинок - їй чи сестрі (позивачці). Мама сказала, що їй важко їхати до сільської ради, тоді її син привіз секретаря сільської ради додому для посвідчення складеного мамою заповіту. Заповіт був складений в присутності двох свідків - сусідів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , яких вона запросила. Секретар сільської ради сказав, що потрібно, щоб хтось підписав заповіт замість мами, для цього мама сама визначила довіреною особою її невістку ОСОБА_6 . Чому мама особисто мама заповіт не підписувала, їй не невідомо. Вона була присутня в будинку під час складання мамою заповіту, але нічого не говорила і не втручалась. Мама хотіла покликати ОСОБА_4 , але та зачинила двері своєї кімнати. В 2017 році мама була повністю свідома, ходила по хаті та подвір'ї. Також мама чула до останніх днів свого життя, бачила з близька, далеко не бачила, однак окулярів не носила. Мама хворіла на фізичні захворювання (кардіологія, урологія), але її психічний стан був повністю нормальний. Мама особисто була ініціатором складення заповіту, приблизно за 2-3 місяці до складення заповіту сказала їй, що хоче скласти заповіт, яким заповісти їй все своє майно. Про заповіт, складений у 2008 році, мама їй раніше не казала, лише пере складенням заповіту 2017 року, сказала, що склала заповіт на позивачку, але та до неї не приходить. Вона відповіла, що потрібно порадитись з іншими братами і сестрами. Секретар сільської ради Ништа М.Й., яка приїхала на її та мамине прохання для посвідчення заповіту до них додому, привезла з собою якісь документа, які саме, вона не пам'ятає. Заповіт писала секретар сільської ради особисто в присутності мами і свідків. Перед складенням заповіту секретар з'ясовувала про стан здоров'я мами, яка повідомила, що хворіє в зв'язку із похилим віком. Мама самостійно відразу сказала ОСОБА_9 про те, що хоче заповісти все майно їй, так як вона доглядає її. Вона казала мамі, що є інші спадкоємці, однак мама сказала, що хоче заповісти майно саме їй. Секретар сільської ради, вислухавши маму склала текст заповіту, протягом всього часу свідки були постійно присутні. Вона не пам'ятає, чи після складення заповіту ОСОБА_9 читала його вголос.
Представник відповідача в судовому засіданні ОСОБА_3 позов заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Зазначив, що позивачка не задоволена оспорюваним заповітом, у зв'язку з чим подала позов до суду. Тобто підставою позову фактично є її суб'єктивне переконання ОСОБА_4 , що цим заповітом можуть бути порушені чи обмежені її права щодо користування будинком. Водночас, позивачка не навела жодних правових підстав та не надала будь-яких доказів недійсності оспорюваного заповіту, а навпаки підтвердила протилежне. В ході судового розгляду справи доведено, що волевиявлення ОСОБА_5 повністю було свідомим та добровільним, за змістом та формою заповіт відповідає вимогам закону, був посвідчений у встановленому законом порядку, уповноваженою на те особою. Заповіт був складений в присутності свідків, кілька разів був прочитаний вголос ними і секретарем сільської ради, жодного тиску на спадкодавця здійснено не було. При цьому, жодною нормою законодавства не встановлено обов'язку особи, яка посвідчує заповіт, встановлювати і зазначати в заповіті конкретної хвороби чи діагнозу спадкодавця, а лише передбачено зазначення про хворобливий стан (загальне захворювання). Також під час судового розгляду справи показаннями свідків було встановлено, що зміст заповіту повністю відповідає волевиявленню ОСОБА_5 , що підтвердили, зокрема, рідні брат і сестра сторін у справі.
Представник третьої особи Яворівської міської ради Львівської області Кудрявцев О.О. в судовому засіданні у вирішенні справи поклався на розсуд суду, просив прийняти рішення згідно із законом, на підставі встановлених судом обставин і досліджених доказів.
Третя особа приватний нотаріус Яворівського нотаріального округу Гавришкевич О.П. в судове засідання не прибула, однак подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала такі показання. З 2010 року, в тому числі у 2017 році, вона працювала на посаді секретаря Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області. До неї неодноразово, 2-3 рази, приходила ОСОБА_2 з проханням прийти до них додому, оскільки її мама хотіла скласти заповіт. Вона рекомендувала звернутись до нотаріуса, однак та сказала, що мама в зв'язку з похилим вком і станом здоров'я не може прибути до нотаріуса, а нотаріуси, до яких вона зверталась, відмовлялись посвідчувати заповіт вдома. Після цього послухала та прийшла до них додому, оскільки знала, що ОСОБА_5 хворіла. ОСОБА_5 їй зраділа, запитала, чому вона так довго не приходила, плакала. Також прийшли двоє сусідів, які мали бути свідками при складенні і посвідченні заповіту. Вона запитала в ОСОБА_5 , кому вона та хоче заповісти своє майно, на що вона відповіла, що на доньку ОСОБА_10 , оскільки та доглядає за нею. Також ОСОБА_5 сказала, що не може самостійно підписати заповіт та просила, щоб підписала ОСОБА_10 . Однак оскільки законом заборонено, щоб заповіт підписувала особа, на яку він складається, ОСОБА_5 сама обрала для підписання заповіту невістку ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . Не пам'ятає, чи вказувала в заповіті конкретну хворобу ОСОБА_5 , скоріш за всче, зазначила загальне захворювання. При складенні та оголошенні змісту заповіту ОСОБА_5 сиділа на ліжку, була цілком свідома, чітко говорила і чула (слухала через слуховий апарат). Заповіт складався не в екстреному порядку, а свідомо, заплановано. При складенні заповіту свідки були присутні постійно, нічого не питали, лише перечитали вголос і підписали заповіт після його складення. ОСОБА_2 була відсутня в кімнаті під час складення заповіту, вона лише кілька разів кликала її, щоб та поправила мамі слуховий апарат. Складений заповіт вона кілька разів прочитала вголос ОСОБА_5 , також свідки прочитали його вголос. В неї був з собою бланк заповіту, решту вона на місці дописала вручну. Також вона мала з собою реєстр заповітів. На той час вона як секретар сільської ради згідно з відповідним розпорядженням сільського голови відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат» була визначена особо, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії на території сільської ради. Заповіт при свідках вона складала вперше, без свідків складала часто. ОСОБА_6 не була довіреною особою ОСОБА_5 , а лише за вказівкою спадкоємця підписала замість неї заповіт, оскільки та сама не могла його підписати. ОСОБА_6 також розписалась в реєстрі. Про конфлікти між сторонами у справі вона знала, неодноразово була в складі комісії сільської ради в них вдома. Про попередній заповіт, складений ОСОБА_5 раніше, вона не знала.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надала такі показання. Вона є сусідкою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Її запросила ОСОБА_2 , щоб посвідчити заповіт мами, це було у 2017 році. ОСОБА_2 раніше повідомляла її про те, що мама хоче скласти заповіт і просила прийти, коли буде секретар сільської ради. Коли вона прийшла, то в кімнаті були ОСОБА_5 і секретар сільської ради, яка перевірила її документи. ОСОБА_5 сама сказала, що хоче все своє майно заповісти ОСОБА_2 , тому що та її доглядає. Ніхто з присутній цього їй не говорив та не підказував. ОСОБА_5 була хвора, однак була при свідомості, все розуміла та усвідомлювала, користувалася слуховим апаратом. В неї не було жодних сумнівів у тому, що ОСОБА_5 перебуває в цілком свідомому стані. Також при складенні заповіту була присутня інша сусідка. Вони були присутні постійно. Не пам'ятає, чи ОСОБА_2 була присутня під час складання заповіту. Секретар сільської ради під час складення заповіту задавала ОСОБА_5 запитання, на які та свідомо відповідала. Після кладення заповіту секретар зачитала його вголос ОСОБА_5 . Вона та інший свідок також прочитали заповіт вголос перед його підписанням. Вона розуміла, що присутня як свідок в зв'язку із складення заповіту особою похилого віку (90 років). Заповіт ОСОБА_5 не могла підписати, в силу похилого віку та стану здоров'я, казала, що добре не бачить і в неї трусяться руки. Заповіт підписала невістка ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , оскільки саме так хотіла ОСОБА_5 . ОСОБА_6 також прочитала заповіт вголос перед його підписанням. В секретаря була книга, не пам'ятає, чи вона розписувалась в цій книзі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала такі показання. Вона є сусідкою сторін. У 2017 році ОСОБА_2 попросила бути її свідком при складенні заповіту її мамою. ОСОБА_2 раніше повідомляла її про те, що мама хоче скласти заповіт і просила прийти, коли буде секретар сільської ради. Під час складення заповіту вона була постійно присутня, бачила, що відбувається, після складення заповіту прочитала його вголос та підписала. Заповіт за ОСОБА_5 підписала ОСОБА_6 , оскільки та в силу віку сама не могла цього зробити. Однак вона була при свідомості, чітко говорила, їй ніхто не казав, кому заповісти майно, вона сама визначила та сказала це секретарю сільської ради. Секретар задавала запитання ОСОБА_5 , свідки нічого не говорили. Зокрема, секретар питала ОСОБА_5 про стан її здоров'я. ОСОБА_2 не була присутня в кімнаті під час складення заповіту, кілька разів заходила поправити мамі слуховий апарат. ОСОБА_6 не була присутня при складенні заповіту, її для підписання заповіту покликала ОСОБА_2 . Секретар прочитала заповіт вголос, ОСОБА_5 чула його зміст. Вона також прочитала заповіт вголос і підписала його.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала такі показання. Вона є невісткою ОСОБА_2 . В 2017 році мама її свекрухи ОСОБА_5 склала заповіт. Для складення заповіту вони привезли додому секретаря сільської ради. При складенні самого заповіту вона не була присутня, її покликала секретар сільської ради лише для підписання заповіту за проханням ОСОБА_5 , оскільки бабця була похилого віку та сама не могла підписати заповіт, оскільки в неї трусились руки. В той час в кімнаті були присутні секретар ОСОБА_9 та сусіди ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Вона прочитала заповіт вголос в їх присутності і після цього підписала його. Не пам'ятає, чи що ще щось підписувала. Також ОСОБА_9 зачитувала заповіт вголос, читала його повільно. Під час складення заповіту ОСОБА_5 була свідома, все розуміла та пам'ятала, чула через слуховий апарат, бачила зблизька. Загалом ОСОБА_5 в зв'язку із похилим віком часто хворіла, лікувалась, за нею доглядала ОСОБА_2 , вона допомагала їй. До складення заповіту вона неодноразово чула, що ОСОБА_5 хоче скласти заповіт і заповісти все своє майно ОСОБА_2 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала такі показання. Вона є рідною сестрою сторін у справі. Їх в сім'ї було 8 дітей. Вона часто приходила до мами, оскільки проживала в тому ж селі. Знала, що мама склала заповіт близько 3 років тому на користь сестри ОСОБА_2 , оскільки та доглядала за нею і мама про це неодноразово казала та ніколи не говорила, що ОСОБА_2 спонукала її до цього. Також про це знали інші брати і сестри, вони неодноразово обговорювали це питання. Їх сестра ОСОБА_4 не доглядала за мамою. Ні вона, ні інші брати і сестри не заперечували, що мама заповіла майно ОСОБА_2 , оскільки це воля мами. Після смерті мами похованням мами займалась ОСОБА_2 , оскільки отримала мамину пенсію. На час складення заповіту мама була при свідомості, розуміла все, чула за допомогою слухового апарата, бачила з близька. Про те чи підписувала мама заповіт власноручно їй невідомо. Також їй невідомо було про попередній заповіт.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав такі показання. Він є рідним братом сторін у справі. В їх сім'ї було 8 дітей. Будинок будували батьки, брати, та сестри, вирішили, що ОСОБА_2 буде жити з батьками. Сестра ОСОБА_2 постійно доглядала маму. Їй також багато допомагала невістка ОСОБА_6 . Сестра ОСОБА_4 маму не доглядала, проживала в різних містах, коли немала де жити, мама виділила їй кімнату в будинку. Коли був складений заповіт йому не відомо, при його складенні він не був присутній, дізнався про нього через 2-3 місяці після складення. Про попередній заповіт також не знав. Також не знає, що заповіт від імені мами підписала невістка ОСОБА_2 . Знав, що мама хоче скласти заповіт на ОСОБА_2 , оскільки та її доглядає, вона про це неодноразово говорила, вирішила це приблизно за 5-8 років до смерті. До мами він заходив часто, приблизно один раз на тиждень. Мама хоч була похилого віку, однак чула та бачила, користувалася слуховим апаратом, лише в останній рік життя погіршився зір. Сестра ОСОБА_4 поселилася в маминому в будинку приблизно за 8-10 років до її смерті, мама до неї ставилася добре. З братами та сестрами ОСОБА_4 не підтримує стосунків, оскільки ні з ким не хоче спілкуватися, коли вони приїжджають, вона виходить з дому, інколи спілкується з ним.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особия, показання свідків, оцінивши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Як встановив суд, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17 травня 2019 року.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй майно, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 20/2019, заведеної приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Гавришкевич О.П.
Також суд встановив, що 17 квітня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все своє майно заповіла в рівних частинах дочкам ОСОБА_13 та ОСОБА_2 . Даний заповіт був підписаний ОСОБА_5 та посвідчений секретарем Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області Пеленьо М.М.
30 червня 2017 року ОСОБА_5 склала новий заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила розпорядження яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй на день смерті буде належати їй на що вона за законом матиме право, а саме житловий будинок, господарські будівлі, земельну ділянку заповіла своїй дочці ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Водночас, суд зазначає, що згідно з нормами ст. ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість. Серед іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, відповідно до змісту наведених вище норм процесуального права саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, щоб задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Також суд наголошує, що відповідні обставини, на які посилаються та які стверджують сторони, можуть і повинні бути доведені лише належними, допустимими, достовірними доказами, які у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1234 Цивільного кодексу України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Частинами 2 - 4 ст. 1254 Цивільного кодексу України визначено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225і 231 цього Кодексу.
Тобто за своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту.
Отже, на заповіт, як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Загальні підстави недійсності правочину визначені ст. 215 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з цією статтею підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 1257 Цивільного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Таке ж положення міститься і у ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 397/1396/19.
Отже, зважаючи на наведені вище норми законодавства та правову позицію Верховного Суду, суд зазначає, що при вирішення питання про дійсність чи недійсність заповіту необхідно встановити та дослідити три обов'язкових обставини: 1) форма заповіту; 2) його посвідчення; 3) волевиявлення заповідача.
Як встановив суд, 30 червня 2017 року від імені ОСОБА_5 був складений заповіт, який був посвідчений секретарем Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області Ништою М.Й., зареєстрований в реєстрі за № 18.
При цьому, як вбачається із змісту цього заповіту, він був складений в присутності двох свідків - ОСОБА_8 і ОСОБА_14 . Заповіт було записано ОСОБА_9 зі слів ОСОБА_5 .. За дорученням ОСОБА_5 в зв'язку з хворобою останньої та в присутності ОСОБА_9 заповіт підписано ОСОБА_6 . Заповіт був повністю прочитаний вголос перед його підписанням.
Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного заповіту (аркуш справи 48).
Щодо форми заповіту суд зазначає, таке.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1247 Цивільного кодексу України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про нотаріат» якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.
Згідно з п. п. 1.3, 1.4, 1.6 - 1.9, 1.11 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок № 3306/5), у заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача.
Заповіт особисто підписує заповідач.
Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.
Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.
Враховуючи вимоги наведених вище актів законодавства, які регулюють порядок складання та форму заповіту, суд вважає, що при складенні оспорюваного заповіту було повністю дотримано цих вимог, а саме: заповіт складено у письмовій формі; в ньому зазначено місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача; на прохання заповідача заповіт було записано з її слів особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії (секретарем Калинівської сільської ради Ништою М.Й.) власноручно на бланку, створеному за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; заповіт пере підписанням був прочитаний вголос заповідачу; заповіт за дорученням заповідача був підписаний іншою фізичною особою ( ОСОБА_6 ), оскільки заповідач унаслідок фізичної стану та стану здоров'я, пов'язаних із похилим віком, не могла власноручно підписати заповіт.
Наведені обставини, крім змісту самого заповіту, також підтверджуються описаними вище показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , наданими суду. Суд враховує, що дані свідки надали чіткі та послідовні показання, які повністю узгоджуються між собою та із встановленими судом обставинами справи і дослідженими письмовими доказами.
Щодо доводів позивачки та її представника про те, що спірний заповіт складений з порушенням вимог законодавства, оскільки в тексті заповіту не вказано, через яку хворобу заповідач ОСОБА_5 не змогла особисто його підписати і в додатках до заповіту відсутні будь-які медичні документи, які б підтверджували хворобливий її стан та неможливість особисто підписати заповіт, суд зазначає, що законодавством не передбачено зазначати в заповіті конкретної хвороби спадкодавця чи діагнозу, чи долучати докази документи до нього, лише вказується про хворобливий стан, фізичні вади чи інші обставини.
В оспорюваному заповіті вказано загальне формулювання про те, що заповіт за ОСОБА_5 підписано іншою особою ( ОСОБА_6 ) через хворобливий стан заповідача.
Також в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ствердили, що ОСОБА_5 справді просила, щоб заповіт за неї підписав хтось інший, так як їй самій важко підписувати в зв'язку з похилим віком, станом здоров'я і фізичним станом. При цьому, дані свідки також вказали, що ОСОБА_5 сама визначила ОСОБА_6 особою, яку вона уповноважує підписати заповіт за неї.
Законодавчих обмежень щодо можливості підписання ОСОБА_6 даного заповіту також не було.
Щодо посвідчення заповіту суд зазначає, таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 1247 Цивільного кодексу України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1251 Цивільного кодексу України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Вказане також закріплено положеннями ст. 37 Закону України «Про нотаріат» та пп. 5 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Пунктом 1.2 розділу I Порядку № 3306/5 передбачено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Пунктом 2.1 розділу II Порядку № 3306/5 встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.
Відповідно до положень п. 2.3 розділу II Порядку № 3306/5 при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.
Згідно з п. 1.11 розділу ІІІ Порядку № 3306/5 на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Враховуючи вимоги наведених вище актів законодавства, які регулюють порядок нотаріального посвідчення заповіту, суд вважає, що при посвідченні оспорюваного заповіту було повністю дотримано цих вимог, а саме: заповіт посвідчено особою, уповноваженою вчиняти відповідну нотаріальну дію (секретарем Калинівської сільської ради Ништою М.Й.); були підстави для посвідчення заповіту не в приміщенні органу місцевого самоврядування, а за місцем проживання ОСОБА_5 , у зв'язку із похилим віком та станом здоров'я останньої; оскільки заповідач самостійно не могла прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбулось при двох свідках ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ), відомості про особи яких вказано в тексті заповіту; особи заповідача і свідків було встановлено встановлюють, перевірено їх дієздатність, а також свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитали заповіт вголос та поставили свої підписи на ньому.
Наведені обставини, крім змісту самого заповіту, також підтверджуються описаними вище показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , наданими суду, які є чіткими та послідовними, повністю узгоджуються між собою та із встановленими судом обставинами справи і дослідженими письмовими доказами.
Також відповідно до листа Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 20 червня 2020 року заповіт, який складено ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30 червня 2017 року за №18.
Щодо волевиявлення відповідача суд зазначає таке.
Стверджуючи, що волевиявлення її покійної мами ОСОБА_5 при складенні оспорюваного заповіту не було вільним і не відповідало її дійсній волі, ОСОБА_4 зазначає, що мама не могла в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, зважаючи на її вік і стан здоров'я.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій цією нормою, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не можуть ґрунтуватись на припущеннях позивача, без надання належних доказів.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 761/49151/19 вказано, що, пред'являючи позов про визнання заповіту недійсним, позивач має довести, а суд установити, що волевиявлення заповідача на складання заповіту: не було вільним, тобто, здійснене під впливом зовнішніх обставин, не відповідало його волі, тобто, волевиявлення заповідача на складання заповіту було, але як форма вираження внутрішньої волі повністю чи частково не відповідало дійсній волі заповідача.
Також ст. 1257 Цивільного кодексу України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Тлумачення цієї норми свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).
Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Однак позивачка не навела суду жодних обґрунтованих доводів та не надала доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_5 на момент складення оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, або, що зміст заповіту не відповідав її дійсній волі та волевиявленню, або хтось в цей момент чи в інший час впливав на її волевиявлення.
Похилий вік ОСОБА_5 та пов'язаний з цим стан її здоров'я, на переконання суду, у спірному випадку жодним чином не вплинув на її здатність усвідомлювати свої дії та її волевиявлення.
Крім того, те, що ОСОБА_5 перебувала в цілком свідомому стані і розуміла значення своїх дій та що зміст заповіту, а саме те, що ОСОБА_5 заповіла все своє майно дочці ОСОБА_2 (відповідачці у справі), справді відповідав волевиявленню заповідача, підтверджується описаними вище показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які були присутні при складенні заповіту, а також показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , які є рідними братом і сестрою сторін у справі та ствердили, що своє бажання заповісти майно саме ОСОБА_2 їх мама сформувала та неодноразово висловлювала задовго до складення заповіту.
Посилання позивачки на ту обставину, що 17 квітня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все своє майно заповіла в рівних частинах дочкам ОСОБА_13 та ОСОБА_2 , також жодним чином не спростовує наведених вище обставин і висновків суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1254 Цивільного кодексу України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. При цьому, як слідує із змісту наведеної норми, таке право заповідача є безумовним і залежить лише від його волі та бажання.
Та обставина, що складений ОСОБА_5 оспорюваний заповіт від 30 червня 2017 року скасував попередній її заповіт від 17 квітня 2008 року, яким одним із спадкоємців було визначено ОСОБА_4 , тобто фактично позбавив її права на спадкування після смерті мами, не є підставою для визнання цього заповіту недійсним.
Отже, доказів недійсності оспорюваного заповіту ОСОБА_4 всупереч вимогам ст. ст. 12, 13 ,81 Цивільного процесуального кодексу України не надала.
Тому з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства, встановивши, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено, підписаний особою, визначеною заповідачем, в присутності двох свідків, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з'ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 10 жовтня 2022 року.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Гавришкевич Оксана Петрівна, юридична адреса: Львівська область, м. Яворів, вул. Маковея, 23/2;
третя особа - Яворівська міська рада Яворівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04056032, юридична адреса: Львівська область, м. Яворів, вул. Львівська, 15.
Суддя Д.Б. Поворозник