01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"15" жовтня 2007 р. Справа № 126/8-06/12/13
позовом Заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, м. Київ та Державного агента по поставці зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір» в Україну Корпорації «Українська Універсальна Агропромислова біржа», м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства «Тетіївське ремонтно -транспортне підприємство», м. Тетіїв
про стягнення 1620148, 07 грн.
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
Прокурор Рудик М.М. - посвідчення №70 від 26.04.2006р.;
Від Міністерства аграрної політики України - не з'явився;
Від «Української універсальної агропромислової біржі» - Святина В.А. -довіреність №4 від 16.07.2007р.;
Від відповідача - Арцибальський І.А. -голова правління (витяг з протоколу №1 від 16.03.2007р.);
суть спору:
До господарського суду Київської області заявлено позов заступником прокурора Дарницького району м. Києва (далі-позивач) в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та корпорації «Українська Універсальна агропромислова біржа"(далі -корпорація «Украгропромбіржа") про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - відповідач, ВАТ «Тетіївське РТП" ) боргу розміром 1620148,07 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2006 року порушено провадження у справі. Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2006 року накладено арешт на майно відповідача.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2006 року апеляційну скаргу ВАТ «Тетіївське РТП" на ухвалу про накладення арешту на майно відповідача залишено без задоволення.
Відповідно до ухвали голови господарського суду Київської області від 10.07.2006 року справа передана судді Писаній Т.О.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.09.2006 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. в позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2007 р. рішення господарського суду Київської області від 18.09.2006 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. у справі №126/8-06/12 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Згідно резолюції голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 02.07.2007 р. справу передано для подальшого провадження судді С.Ю.Наріжному.
Ухвалою від 07.07.2007 р. справа №126/8-06/12 прийнята суддею Наріжним С.Ю. до свого провадження та присвоєно їй номер №126/8-06/12/13, а розгляд справи призначено на 27.08.2007 р.
07.08.2007 р. відповідач надав суду відзив на позов згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову виходячи з наступного.
- відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позовна заява не підлягає задоволенню, з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності та недотримання встановленого порядку поновлення даного строку .
- всі відсотки та витрати, пов'язані з обслуговуванням іноземних кредитів та інші витрати, які вказані в договорі №10 не підлягають оплаті за рахунок відповідача оскільки такий обов'язок покладено на державу.
- також відповідач у відзиві зазначає, що вартість отриманої за договором техніки становить 540501 дол. США, а не 740 281,1 дол. США заявлених позивачем чи 633681,2 дол. США як вказано в постанові ВГСУ від 25.04.2007 р.
- відповідач стверджує, що загальна сума, яка надійшла до державного бюджету України як оплата за комбайни становить 503352,72 дол. США. Із них, окрім підтвердженої Корпорацією «Украгопромбіржа" оплати по договору у розмірі 419460,6 дол. США, відповідач врахував як погашення суми боргу сплачений на цей платіж податок на додану вартість розміром 83893,12 дол.США.
- відповідача заперечує факт визнання заборгованості за актом звірки розрахунків за комбайни «Джон Дір" обґрунтовуючи дане твердження відсутністю напису посадових осіб ВАТ «Тетіївське РТП" в графі:" Борг за даними дебітора".
Ухвалою від 27.08.2007 р. продовжено строк розгляду справи №126/8-06/12/13 на більш тривалий ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України та зобов'язано прокурора надати документи, які свідчать проте коли прокуратурою проводилась перевірка діяльності відповідача ( і коли стало відомо про порушення інтересів держави ) щодо якого подано позов до суду.
В судовому засідання 15.10.2007 р. прокурором надано суду матеріали, що були витребувані ухвалою суду від 27.08.2007 р.
Крім того, прокурором в порядку ст. 22 ГПК України надана суду заява про збільшення розміру позовних вимог №52/3030-07 від 09.10.2007 р. згідно якої останній просить:
- вилучити у ВАТ «Тетіївське РТП» комбайни «Джон Дір» М-9500 а саме: шасі НО 9500х666792, двигун RG 6076Н576015; шасі НО 9500х666700, двигун RG 6076Н576119, шасі НО 9500х666806, двигун RG 6076Н576034 та передати постачальнику Корпорації «Украгропромбіржа».
- стягнути з відповідача в доход державного бюджету кошти, що надійдуть в рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої сільгоспвиробникам та іншим суб'єкта господарювання в розмірі 1081814,03 грн., а також судові витрати по справі.
Розглянувши зазначену заяву, суд встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та відмовляє прокурору у її прийнятті, оскільки зазначеною заявою змінено розмір заявленої до стягнення суми, але розрахунок зазначеної суми у розмірі 1081814,03 грн. суду не надано. Щодо частини заяви про збільшення розміру позовних вимог щодо вилучення у відповідача комбайнів «Джон Дір» в кількості 3 шт., то суд звертає увагу прокурора на наступне.
В позові поданому прокурором до суду 16.05.2006 р. останній вимагає стягнення з відповідача 1620148,07 грн. заборгованості у зв'язку з несплатою платежів по договору №10 від 06.06.1996 р.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Заявою ж про збільшення позовних вимог №52/3030-07 від 09.10.2007 р. в частині зобов'язання відповідача повернути комбайни прокурор фактично змінив і предмет (первісний - стягнення коштів за техніку) і підставу (вилучення комбайнів прокурор обґрунтовує п. 13 Порядку передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір», яким не було обґрунтовані первісні вимоги) позову.
Таким чином оскільки в заяві змінено і підставу і предмет позову, то заява про збільшення розміру позовних вимог №52/3030-07 від 09.10.2007 р не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України і фактично є новою позовною заявою. Також вимога про вилучення техніки як вид санкції повинна містити обґрунтований розрахунок вартості майна, що вилучається.
Пояснення та уточнення до позовної заяви, що містяться в матеріалах справи (а.с. 145 т. 1), що подані прокуратурою Дарницького району м. Києва взагалі не підписані прокурором або заступником прокурора. Будь-які офіційні документи які б надавали право О.Я. Чех від імені прокуратури підписувати зазначений документ і змінювати позовні вимоги в матеріалах справи відсутні та суду станом на день розгляду справи не надані.
Таким чином розгляд справи здійснюється щодо вимог прокурора зазначених в позовній заяві №52/1-06 від 12.05.2006 р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №166 від 07.02.1996 року «Про забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою" корпорацію «Украгропромбіржа" за пропозицією Міністерства аграрної політики України призначено державним агентом по поставці зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір" в Україну за рахунок кредитних коштів, наданих під гарантію уряду України.
Позивач зазначає, що 06.06.1996 р. корпорація «Украгропромбіржа" уклала договір №10 з ВАТ «Тетіївське РТП" на поставку зернозбиральної техніки(комбайнів) фірми «Джон Дір". Згідно з умовами даного договору відповідач зобов'язувався проводити розрахунки із державним бюджетом на загальну суму еквівалентну 7440281,1 дол. США за курсом НБУ на день проведення розрахунку. Зокрема, позивач вказує, що наявність заборгованості підтверджується Актом звірки розрахунків між корпорацією «Украгропромбіржа" та ВАТ «Тетіївське РТП" за комбайни «Джон Дір" від 01.01.2006 року.
Всього, за даними позивача, відповідачем проведено розрахунків на суму 419460,6 дол. США. Заборгованість перед держбюджетом ВАТ «Тетіївське РТП" складає 320821 дол. США, що еквівалентно ціні позову - 1620148,07 грн. Таким чином позивач вважає, що неналежне виконання умов договору відповідачем призвело до ненадходження коштів до державного бюджету України, що завдало прямих збитків державі.
Представник Міністерства аграрної політики України в судове засідання 15.10.2007 р. не з'явився, пояснення по справі не надав, хоча належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 15.10.2007 р.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 166 від 07.02.1996 року «Про забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою»(далі - Постанова КМУ № 166), корпорацію «Украгропромбіржа»за пропозицією і Міністерства аграрної політики України призначено державним агентом по поставці зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір»в Україну за рахунок кредитних коштів, " наданих під гарантію уряду України. Цією ж Постановою зобов'язано, зокрема Міністерство аграрної політики України разом із корпорацією «Украгропромбіржа» забезпечити проведення остаточних розрахунків сільськогосподарськими товаровиробниками з державним бюджетом. Таким чином і Міністерство аграрної політики України, і корпорація «Украгропромбіржа»мають право вимоги за вказаним позовом у справі про стягнення заборгованості до Державного бюджету.
Відповідно до п. 4 вищевказаної постанови, установлено, що сільськогосподарські товаровиробники та інші суб'єкти господарювання, які отримують зазначену техніку, розраховуються з корпорацією «Украгропромбіржа»шляхом поставки продовольчого зерна за ціною 115 доларів СПІА (у валюті України за курсом Національного банку на момент здачі зерна) за тонну м'якої пшениці третього класу, іншої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки до державного резерву або власними коштами (з урахуванням відсотків за користування кредитом) згідно з курсом Національного банку на день розрахунків з державним бюджетом. При цьому погашення кредитів і сплата відсотків за них здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на зазначені цілі.
У відповідності з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №2057 від 27.12.1998р. уряд зобов'язав Міністерство агропромислового комплексу разом з корпорацією "Украгропромбіржа" забезпечити проведення остаточних розрахунків сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання з державним бюджетом в обсягах витрат, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань за зазначеними кредитами, до 15 грудня звітного року. Пункт 5 даної постанови уряду зобов'язував Міністерство агропромислового комплексу разом з корпорацією "Украгропромбіржа" внести у місячний термін зміни до порядків передачі сільськогосподарської техніки фірми " Джон Дір" та "Кейс Корпорейшн" і проведення розрахунків за отриману техніку.
Разом з тим, в абзац другий п. 4 Постанови КМУ № 166 змін внесено не було, що свідчить про відсутність обов'язку Товаровиробника здійснювати погашення кредитів і сплачувати відсотки за них після отримання техніки. Такий обов'язок покладено на державу.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено договір № 10 від 06.06.1996 року на поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір»на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плати за одержану техніку, копія якого подана до суду (а.с.8-13).
Пунктами 3.2. та 4.1. вищевказаного договору передбачено, що розрахунки за техніку повинні відбуватися зерновими культурами (продовольчим зерном м'якої пшениці 3-го класу) в кількості 6557 тон у період з 1996 року по 2001 роки.
Предметом вищевказаного договору (п. 1.1.) є поставка Постачальником, який виконує функції Державного агента (прямого постачальника), Товаровиробнику (покупцю) зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір», запасних частин, мастил та інших технічних рідин до неї, вказаних в п.2.1. (далі - Техніка), на умовах розстрочки платежу на п'ять років під заставу продовольчого зерна; поставка до державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного замовлення або перерахування до державного бюджету власних коштів Товаровиробника, як розрахунок за одержану Техніку, та відсотки і всі витрати на обслуговування кредиту, а також розрахунки з Постачальником за організацію поставки Техніки в Україну та забезпечення своєчасних і в повному обсязі розрахунків Товаровиробників з бюджетом протягом п'яти років.
Разом з тим обґрунтованого розрахунку за отриману техніку, відсотки та всі витрати по обслуговуванню іноземних кредитів в останньому договорі не наведено.
Відповідно до п. п. 2.1.3. договору № 10 передача Техніки Товаровиробнику здійснюється Постачальником по акту передачі-приймання, після відповідного оформлення та підпису якого Сторонами, власником Техніки є Товаровиробник.
Частиною 2 п. 3.2 договору № 10 передбачено, що прийнята згідно з актами передачі-приймання Техніка після її введення в експлуатацію Товаровиробниками зараховується на баланс по вартості, вказаній в акті передачі-прймання Техніки.
Факт передачі майна (за договором - Техніка) позивачем та приймання його відповідачем підтверджується Актом передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір»№ 26,10 від 29.06.1996 року (а.с. 18-19 та 76-76.А), видатковою накладною № 31 від 30.12.2003 року (а.с.75) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 309 від 28.06.1996 року, яка видана на ім'я Лисиці Володимира Васильовича (а.с.27).
Відповідно до Акту передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір»№ 26,10 від 29.06.1996 року (а.с. 18-19 та 76-76А) вартість майна (за договором - Техніка), яке було передано ВАТ «Тетіївське РТП»становить 540501,00 доларів США.
Таким чином суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вартість переданого майна (за договором - Техніка) в розмірі 740282,10 доларів США не підтверджена матеріалами справи, а отже не підлягає врахуванню.
Судом враховується підтверджена матеріалами справи вартість сільськогосподарської техніки, яка була відповідно до договору № 10 та Акту передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір»№ 26,10 від 29.06.1996 року передана позивачем відповідачу, розмір якої становить 540501,00 доларів США.
Судом також встановлено, що в матеріалах справи знаходиться ще один договір за тим же номером і датою (№ 10 від 06.06.1996 року), який укладений між тімиж сторонами на той же предмет (поставку зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір»на умовах розстрочки платежу та поставку до державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного замовлення, як плати за одержану техніку) (а.с.71-74) який зареєстрований Київською обласною державною адміністрацією 14.05.1998 року. Зазначеним договором встановлений інший порядок проведення розрахунків. Так договором, що зазначений судом першим, передбачалося повернення вартості техніки зерном, а договором, що зазначений судом другим, сплата за отриману техніку повинна відбуватися грошовими коштами.
Частиною 2 п. 2.1.1. договору № 10 встановлено, що відсотки та всі витрати, пов'язані з обслуговуванням іноземних кредитів, витрати на організацію поставки Техніки в Україну та на забезпечення своєчасних і в повному обсязі розрахунків з бюджетом протягом п'яти років входять до загальної суми розрахунків по договору, вказаних у п. 3.3.4. Разом з тим, перший договір № 10 від 06.06.1996 року не містить умов щодо погашення відсотків та інших витрат за отриману техніку за рахунок відповідача.
До того ж, судом встановлено, що корпорація «Украгропромбіржа" не мала на правах власності поставлені комбайни, а лише виступала державним агентом з поставки зернозбиральної техніки сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання .
За змістом ч.2 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.1996 року «Про забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою" погашення кредитів і сплата відсотків за них здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на зазначені цілі.
Так як гарантом за кредитами на поставку зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір" є Кабінет Міністрів України, кошти на погашення іноземних кредитів виділялися з державного бюджету і на умовах розстрочення поверталися підприємствами до цього ж бюджету.
З приписів ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1953 від 10.12.1998 року з послідуючими змінами та доповненнями, слідує, що принципи державної політики з питання забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами базуються на своєчасному проведенні весняно-польових робіт, стабілізації сільськогосподарського виробництва та забезпечення продовольчої безпеки держави.
Згідно ч. 1 п. 3.3.4. договору № 10, залік погашених сум заборгованості в доларах США здійснюється за курсом Національного банку України на дату поставки продовольчого зерна до державних ресурсів або на дату перерахування власних коштів.
Частиною 2 вищевказаного пункту визначено строк проведення розрахунків за договором до державного бюджету за отриману техніку.
Тобто, відповідно до умов договору № 10 (п. 3.3.4.) остаточною датою проведення розрахунків є 01.10.2001 року.
Відповідно до довідки про стан розрахунків з державним бюджетом ВАТ «Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство»від 16.01.2006 року № 96-01/07-01, виданої позивачем (а.с.14), відповідачем проведено розрахунки за договором № 10 на і суму 419460,6 доларів США, яку також визнає відповідач.
Крім цього, суд вважає правомірним твердження відповідача про те. що сума сплаченого відповідачем податку на додану вартість в розмірі 83892,12 доларів США зараховується в рахунок погашення заборгованості враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу були надані роз'яснення ДПА України листом № 7607/6/15-3415 від 12.11.2002 р. (а.с.97), в якому зазначено, що операції з поставки зернозбиральної техніки підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%, а датою виникнення податкових зобов'язань у постачальника та дата виписки податкової накладної була дата складання нового договору в замін старого. Що стосується права на податковий кредит по операції з придбання сільськогосподарської техніки, то таке право у сільськогосподарського товаровиробника, відповідно до підпункту 7.5.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виникає на дату здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після отримання техніки, а саме на дату кожної поставки зерна. Сума податку на додану вартість, яка відноситься до податкового кредиту, повинна відповідати сумі податку, нарахованого на вартість поставки зерна. Аналогічна відповідь від 06.06.2003 року № 4373/і О/З 1-0-42/27 надійшла і від ДПА у Київській області (а.с.98).
Таким чином вищевказаними роз'ясненнями компетентних органів підтверджується обов'язок як видачі податкових накладних, так і сплати податку на додану вартість. Разом з тим, матеріали справи свідчать про відсутність видачі корпорацією «Українська Універсальна агропромислова біржа»податкових накладних.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив до державного бюджету податку на додану вартість в розмірі 83892,12 доларів США. що підтверджується податковими накладними (а.с.79-82), довідкою про відсутність заборгованості з податків та зборів (обов'язкових платежів), що контролюються ДПІ у Тетіївському районі (а.с. 141). Однак, був позбавлений можливості на отримання податкового кредиту на вказану суму, разом з тим, у разі видачі податкових накладних, сума сплаченого податку на додану вартість була б зарахована відповідачеві в рахунок погашення боргу за техніку.
Крім цього, за рішенням Арбітражного суду Київської області № 225/3-2000 від 06.09.2000 року з відповідача стягнуто податку на додану вартість загальним розміром 273733,94 грн. Згідно довідки ДПІ у Тетіївському районі від 08.09.2006 року № 3948 (а.с. 141), станом на 08.09.2006 року у відповідача відсутня заборгованість зі сплати, зокрема, ПДВ до бюджету. Таким чином, відповідачем сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по всім проведеним операціям, які підлягають такому оподаткуванню включно по 2006 рік. Отже, таким чином, враховуючи вищевикладене, сума сплаченого податку на додану вартість в розмірі 83892,12 доларів США повинна бути зарахована відповідачу в рахунок сплаченого
Таким чином, судом встановлено, що сума, яка надійшла від ВАТ «Тетіївське РТП»до державного бюджету України у виді грошових надходжень, зданої сільськогосподарської продукції як оплата за зернозбиральну техніку та з урахуванням сум. на які проведено взаємозалік становить 503352,72 доларів США (419460,60 + 83892,12 = 503352,72).
Отже, відповідно до вищевикладеного, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 10 становить 37148,28 доларів США (540501,00 -503352,72 = 37148,28).
Проте позовні вимоги прокурора в цій частині також не підлягають задоволенню виходячи з того, що по вимозі про стягнення з відповідача на користь Корпорації «Українська Універсальна Агропромислова біржа» заборгованості за договором № 10 від 06.06.1996 року пропущено строк позовної давності.
Відповідно до умов договору № 10, останнім днем розрахунку є 01.10.2001 року, отже, враховуючи вимоги ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент виникнення договірних правовідносин між сторонами, та ст. 257 ЦК України, строк позовної давності закінчився 01.10.2004 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана безпосередньо до загального відділу господарського суду Київської області 16.05.2006 року, що підтверджується відбитком штемпелю загального відділу на позовній заяві.
Загальний строк позовної давності згідно ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки. Отже, позивач мав право звернутися до суду з позовом і розраховувати на задоволення цієї матеріально-правової вимоги лише до 01.10.2004 року.
За правилами частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Заява про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності відповідачем зроблена до прийняття рішення, у відзиві на позовну заяву.
Суд також не бере до уваги твердження позивача про переривання строку позовної давності, оскільки дії відповідача по сплаті 60000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 824 від 09.10.2003 року та № 852 від, 04.11.2003 р. (а.с 86), згідно чинного на той час законодавства не були підставою для переривання перебігу строку позовної давності.
Що стосується дослідження судом обставин проведення прокурором перевірки, то суд з урахуванням вказівок касаційної інстанції встановив наступне.
07.12.2005р. президент корпорації «Українська Універсальна агропромислова біржа»звернувся до прокурора Дарницького району м. Києва з листом в якому просив провести перевірку, зокрема відповідача. Листом від 16.12.2005р. прокурор Дарницького району м. Києва витребував у позивача документи згідно переліку, що були необхідні для проведення перевірки. Листом від 27.12.2005р. позивачем було направлено до прокуратури зазначені документи.
Проте Пунктом 5 Постанови КМУ № 166 від 07.02.1996 р. корпорація «Українська Універсальна агропромислова біржа»була визначена державним агентом по поставці техніки та була зобов'язана забезпечувати та контролювати разом з Міністерством аграрної політики проведення відповідачем розрахунків за отриману техніку.
Отже, зазначені вище суб'єкти були зобов'язані знати про кінцеву дату розрахунків та про наявність заборгованості відповідача перед бюджетом.
Тобто на позивача було покладено саме обов'язок, а не право контролювати надходження фінансових коштів і він не був позбавлений права та можливості звернутись за захистом порушених права та охоронюваних законом інтересів держави до суду самостійно з відповідним позовом. Тому строк позовної давності для звернення до суду за відновленням порушеного права Держави закінчився 01.10.2004р. незалежно від того, коли саме прокуратура проводила перевірку та від того, хто саме звернувся до суду з позовною заявою.
До того ж, з витребуваних судом матеріалів перевірки проведеної прокуратурою вбачається, що позивач звернувся з відповідним проханням до прокурора Дарницького району м. Києва листом №96-01/482а01 лише 07.12.2005 р., тобто після 01.10.2004 р., коли йому вже було відомо про пропущення ним строків позовної давності на звернення до суду і наявності підстав для відмови у задоволенні зазначених вимог.
Таким чином, заборгованість в розмірі 37148,28 дол. США не підлягає стягненню з відповідача в зв'язку зі спливом строку позовної давності та наявності заяви на застосування наслідків пропуску такого строку.
Також відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.04.2007 р. суду першої інстанції при новому розгляді справи слід врахувати суму договору в розмірі 633681,2 дол. США та чи входить сплачений відповідачем податок на додану вартість в загальну суму договору виходячи з його умов.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
В судових засіданнях, що відбулись при новому розгляді справи, прокурор, представники корпорації «Українська Універсальна агропромислова біржа»та відповідача зазначили, що в обґрунтування суми договору в розмірі 633681,2 доларів США будь-які докази у них відсутні. Позивач наполягає і обгрунтовує позовні вимоги лише сумою договору в розмірі 740282,1 дол. США (перший договір), хоча доказів на передачу техніки на зазначену суму жодна із сторін надати суду не змогла. За таких обставин судом було взято до уваги підтверджену матеріалами справи передачу відповідачу техніки на суму 540501 дол. США.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування заходів до забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
За таких обставин підлягає скасуванню арешт, накладений згідно ухвали господарського суду Київської області у справі №126/8-06 від 16.05.2006 р.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Скасувати заходи до забезпечення позову, що вжиті ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2006 року у справі №126/8-06.
Суддя Наріжний С.Ю.