Іменем України
12 жовтня 2022 року м. Кропивницький
справа № 388/157/22
провадження № 22-ц/4809/1003/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Долинське міське комунальне господарство» при Долинській міській раді,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2022 року у складі судді Баранського Д. М. і
В лютому 2022 року Комунальне підприємство «Долинське міське комунальне господарство» при Долинській міській раді (далі - КП «Долинське міське комунальне господарство») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просило:
-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги в розмірі 31 536,15 грн, що складається з: плати за послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в розмірі 23 215,48 грн; сплати внесків за обслуговування, заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії (внески тепло) в розмірі 210,88 грн; сплати за послугу з управління багатоквартирним будинком розмірі 7 826,70 грн; сплати за послугу з поводження з побутовими відходами в розмірі 283,09 грн;
-стягнути солідрано з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь судовий збір в розмірі 2 481 грн.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг з: постачання теплової енергії, утримання будинків та прибудинкової території, управління багатоквартирними будинками, поводження з побутовими відходами у м. Долинська Кіровоградської області, які, зокрема, надавались відповідачам.
Письмові договори про надання вищезазначених послуг між сторонами не укладались, однак, оскільки КП «Долинське міське комунальне господарство» було вчинено дії на користь відповідачів, а саме надано комунальні послуги, то договори про надання комунальних послуг вважаються фактично укладеними з моменту надання відповідачам таких послуг.
Згідно виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано місце проживання відповідачів, станом на 01 січня 2022 року становить: за послугу з постачання теплової енергії - 23 215,48 грн; внески за обслуговування, заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії (внески тепло) - 210,88 грн; за управління багатоквартирним будинком - 7 826,70 грн; за поводження з побутовими відходами - 283,09 грн, а всього: 31 536,15 грн.
Оскільки, відповідачі не сплачують заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, КП «Долинське міське комунальне господарство» звернулось до суду з позовом.
Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2022 року у частині стягнення заборгованості за житлово-комунальну послугу з поводження з побутовими відходами на суму 283,09 грн провадження у цивільній справі за позовом КП «Долинське міське комунальне господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги закрито.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2022 року позов КП «Долинське міське комунальне господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Долинське міське комунальне господарство» заборгованість за комунальні послуги станом на 01 січня 2022 року в розмірі 31 253,06 грн, а також по 827 грн (з кожного понесених судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі, будучи споживачами комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок: НОМЕР_1 ), допустили заборгованість за ці послуги, що станом на 01 січня 2022 року становить 31 253,06 грн, як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця заборгованість підлягає стягненню з них на користь позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судe першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Відповідач вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що загальна площа квартири, що належить ОСОБА_1 становить 83,6 кв. м., а тому судом першої інстанції було неправомірно стягнуто на користь позивача заборгованість за комунальні послуги з розрахунку на 83,6 кв. м. площі.
У рішенні суду першої інстанції не зазначено відповідно до якої норми законодавства ним визначено повний обсяг надання послуг та не встановлено, що послуги були надані споживачу у повному обсязі.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення, нарахування оплати за тепло проводиться за 1 кв. м. опалювальної площі квартири, що свідчить про те, що основу розарухнку взято іншу величину виміру ніж ту, по якій був затверджений тариф органом місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 вважає, що позивач повинен провести розрахунок за послуги з централізованого опалення у відповідності до показань будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
Крім того, договір між ОСОБА_1 та КП «Долинське міське комунальне господарство» не укладався договір про надання послуг з централізованого опалення, в матеріалах справи відсутній договір на основі типового та відсутні докази, що позивачем надсилався відповідачу примірник договору, а тому у позивача відсутнє право вимоги.
Також, КП «Долинське міське комунальне господарство» не надало обґрунтованого та детального розрахунку послуг по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , а в матеріалах справи відсутнє рішення виконавчого комітету Долинської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», яким було установлено тариф та послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, зокрема, в будинку АДРЕСА_2 за спірний період.
ОСОБА_1 вважає, що позивачем не було надано докази фактичного надання послуг в розмірі суми, яка складає ціну позову, а саме докази, які щомісячно підтверджують час надання та перелік наданих послуг в натуральному та грошовому вимірі по кожній складовій тарифу; доказів того, що будинок по АДРЕСА_2 належить до комунальної вланості, а також доказів того, що він є балансоутримувачем будинку, в якому знаходиться квартира відповідача.
У суду першої інстанції були відсутні підстави стягувати з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рівні з ОСОБА_1 солідарно борг за комунальні послуги, якими вони фактично не користуються, оскільки не проживають у квартирі.
Від КП «Долинське міське комунальне господарство» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просить рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 31 253 грн 06 коп, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2022 становить 248 100 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі є власником та користувачами квартири за адресою: АДРЕСА_1 , всі мають зареєстроване місце проживання за цією адресою.
Згідно з випискою з особового рахунка за адресою: АДРЕСА_3 , заборгованість за цим житловим приміщенням станом на 01 січня 2022 року становить: за послугу з постачання теплової енергії - 23 215,48 грн; внески за обслуговування, заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії (внески тепло) - 210,88 грн; за управління багатоквартирним будинком - 7826,70 грн; за поводження з побутовими відходами - 283,09 грн, а всього: 31 536,15 грн.
Згідно з рішеннями виконавчого комітету Долинської міської ради Кіровоградської області від 02 липня 2015 року № 108, від 19 червня 2018 року № 131, позивач є: виконавцем послуг з централізованого опалення м. Долинська; з утримання будинків та прибудинкової території для населення та суб'єктів підприємницької діяльності, що орендують (володіють) вбудованими чи прибудованими частинами житлових будинків мікрорайонів та будинків старої частини міста, які знаходяться на балансі підприємства; з доставки питної води для населення старої частини міста у зв'язку з підтопленням; з утримання доріг, благоустрою та санітарної очистки міста, вивезення та захоронення сміття; управителем багатоквартирних будинків, в яких не створено об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирними будинками за об'єктами конкурсу № 1 та № 2.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частини першоїстатті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п. 5 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За змістом ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Статтею 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено перелік житлово-комунальних послуг.
Зокрема, до них належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, що включає:
- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Статтею 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За правилами ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Крім того, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Також п. 2 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Крім того, обов'язок з укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 953/24063/19 (провадження № 61-5095 св 21), від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17 (провадження № 61-13603св19), від 14 серпня 2019 року у справі № 463/6333/15-ц (провадження № 61-21985св18) та Верховним судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, КП «Долинське міське комунальне господарство» просило стягнути плату за послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії), плату за обслуговування, заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії та сплату за послугу з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 25 ЗУ «Про теплопостачання» передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
За змістом статей 66, 67, 68, 162 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
За ст. 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
За пунктами 12, 14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які були чинними не період існування спірних правовідносин, (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії. Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.
Опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, террас (п. 2 Правил).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з рішеннями виконавчого комітету Долинської міської ради Кіровоградської області від 2 липня 2015 року № 108, від 19 червня 2018 року № 131, позивач є: виконавцем послуг з централізованого опалення м. Долинська; з утримання будинків та прибудинкової території для населення та суб'єктів підприємницької діяльності, що орендують (володіють) вбудованими чи прибудованими частинами житлових будинків мікрорайонів та будинків старої частини міста, які знаходяться на балансі підприємства; з доставки питної води для населення старої частини міста у зв'язку з підтопленням; з утримання доріг, благоустрою та санітарної очистки міста, вивезення та захоронення сміття; управителем багатоквартирних будинків, в яких не створено об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирними будинками за об'єктами конкурсу № 1 та № 2. (а. с. 17-18).
За змістом договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 18 від 22 червня 2018 року, укладеного Долинською міською радою та КП «Долинське міське комунальне господарство», останнє зобов'язалось надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 (а. с. 14-15).
Додатками до вказаного договору визначені загальні відомості про будинок, періодичність виконання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та структуру витрат на послугу з управління багатоквартирним будинком (а. с. 15 на звороті, 16).
Розпорядженнями міського голови Долинської міської ради № 184 від 25 жовтня 2019 року, № 63 від 31 березня 2020 року, № 207 від 21 жовтня 2020 року, № 103 від 09 квітня 2021 року та наказами КП «Долинське міське комунальне господарство» № 297 від 28.10.2019 року, № 89 від 06.04.2020, № 278 від 02.10.2020 та № 110 від 09.04.2021 підтверджується, що у м. Долинська в період 2019/2020 р.р. та 2020/2021 р.р. проводились опалювальнеі сезони (а. с. 21-28).
Рішеннями Долинської міської ради № 9 від 16 січня 2019 року, № 140 від 30.09.2020, № 156 від 08.12.2020, № 17 від 25.01.2021, № 36 від 10.02.2021 та № 256 від 22.10.2021 за вказані періоди встановлювались та коригувались тарифи на теплову енергію, її виробництво та транспортування (а. с. 30-32, 35-39, 42-43).
Рішенням Долинської міської ради № 141 від 30 вересня 2020 року було встановлено розмір внесків за обслуговування, заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії для абонентів КП «Долинське міське комунальне підприємство» в розрізі кожної будівлі окремо згідно з додатком (а. с. 33-34).
Матеріалами справи підтверджується, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 обладнаний теплолічильником типу СВТУ-11Т, витратоміром типу DN50 та термодатчиками: ДТ1 № ТА006377, ДТ1 № ТА006377, що підтверджується актом приймання вузла обліку теплової енергії на комерційний облік від 16 серпня 2017 року (а. с. 40).
Згідно витягу ЦНАП від 28 січня 2022 року № 602 про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб, відповідачі зареєстровані за адресою: кв. АДРЕСА_4 (а. с. 9).
Згідно з випискою з особового рахунка за адресою: АДРЕСА_3 , заборгованість за цим житловим приміщенням станом на 01 січня 2022 року становить: за послугу з постачання теплової енергії - 23215,48 грн; внески за обслуговування, заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії (внески тепло) - 210,88 грн; за управління багатоквартирним будинком - 7826,70 грн; за поводження з побутовими відходами - 283,09 грн, а всього: 31536,15 грн (а. с. 9-13).
З аналізу викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавались відповідачем, а тому зобов'язана вносити оплату на фактично надані послуги.
Проте, відповідач належним чином не виконує ці обов'язки, що нею не заперечується, а лише оспорюється обсяг, якість та ціна наданих послуг, а тому суд першої інстанції, встановивши факт отримання відповідачем послуг, по суті дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача, оскільки КП «Долинське міське комунальне господарство» доведено належними і допустимими доказами існування заборгованості.
Згідно договору міни житлового будинку та квартири від 06 травня 1997 року посвідченого 06 травня 1997 року державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Величком О. П., зареєстрованого в реєстрі за № 987 та 13 травня 1997 року в бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_1 є власником чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Перша кімната 17,3 кв. м, друга кімната 9,4 кв. м, третя кімната 13 кв. м, четверта кімната 13. кв. м, загальна площа 73,6 кв. м. Коридор 10,8 кв. м, комора 1,5 кв. м, кухня 10,8 кв. м, ванна 2,6 кв. м, вбиральня 1 кв. м, лоджія 4,2 кв. м. (а. с. 80).
Аналізуючи вищезазначені розміри кімнат та інших приміщень у цій квартирі, можливо стверджувати, що її загальна площа становить 83,6 кв. м (17,3+9,4+13+13+10,8+1,5+10,8+2,6+1+4,2=83,6), а опалювальна площа з вирахуванням площі лоджії становить 79,4 кв. м. (83,6-4,2).
Саме виходячи з таких характеристик житлового приміщення позивач нараховував відповідачам комунальні послуги.
Той факт, що чотирьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 має площу 83,6 кв. м., свідчать дані технічного паспорту на багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 за цією адресою, оригінал якого був предметом дослідження під час судового засідання суду першої інстанції (а. с. 107-108).
Доводи ОСОБА_1 з приводу невідповідності площі житлового приміщення, що була базою для нарахування комунальних послуг, є необґрунтованими, а остання, у свою чергу, не надала доказів, що підверджують інший розмір житлових та нежитлових приміщень в її квартирі.
Визначаючи розмір заборгованості за житлово-комунальними послугами, суд першої інстанції правильно виходив з того, що загальна площа кв. АДРЕСА_5 становить 83,6 кв. м., а тому саме виходячи з таких характеристик житлового приміщення повинні нарховуватись комунальні послуги, з огляду на таке.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Зазначивши про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги, ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження цього і не спростувала розрахунок позивача.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Суд не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що згідно Договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, укладеного між Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом та попереднім власником кв. АДРЕСА_6 ОСОБА_4 ,загальна площа квартири становить 73,6 кв. м., з огляду на таке.
За змістом частини першої та другоїстатті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Разом з апеляційною скаргою відповідачем надано копію Договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 08.07.1994 з додатком (а. с. 156-157).
Разом з тим, підтверджень, що вказані докази надавались відповідачем до суду першої інстанції, матеріали справи не містять.
Подаючи апеляційну скаргу, відповідач не ставила питання про долучення договору з додатком до матеріалів справи та не надавала докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї.
За таких обставин, суд не бере до уваги наданий відповідачем разом з апеляційною скаргою договір з додатком.
Суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у рішенні суду першої інстанції не зазначено відповідно до якої норми законодавства ним визначено повний обсяг надання послуг, адже рішення суду ґрунтується на нормах, які були чинними в період існування спірних правовідносин, а той факт, що послуги були надані споживачу у повному обсязі підтверджені належними та допустими доказами, які, в свою чергу, не спростовані відповідачем.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення, нарахування оплати за тепло проводиться за 1 кв. м. опалювальної площі квартири, що свідчить про те, що основу розарухнку взято іншу величину виміру ніж ту, по якій був затверджений тариф органом місцевого самоврядування, є безпідставними з огляу на те, що рішеннями органу місцевого самоврядування, які містяться в матеріалах справи, було встановлено тарифи на теплову енергію в гривневому еквіваленті за 1 Гкал, а згідно виписки по особовому рахунку сума боргу вираховувалась шляхом множення тарифу на розмір опалювальної площі квартири.
Тариф за кожен місяць опалювального періоду згідно наданої виписки встановлювався на основі показників будинкових засобів обліку теплової енергії, разом з тим, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано дані наданої виписки та не доведено факт того, що тарифи встановлювались на основі неправильних показників засобу обліку теплової енергії.
Твердження ОСОБА_1 про те, що позивач повинен провести розрахунок за послуги з централізованого опалення у відповідності до показань будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку, є безпідставними з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів того, що будинок має місця загального користування, які не утепленні.
Доводи апеляційної скарги про те, що у позивача відсутнє право вимоги, адже між сторонами не укладався договір про надання послуг з централізованого опалення, суд не бере до уваги, з огляду на те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Посилання ОСОБА_1 на те, що КП «Долинське міське комунальне господарство» не надало обґрунтованого та детального розрахунку послуг по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території, а в матеріалах справи відсутнє рішення, яким було установлено тариф за таку послугу, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема договоромпро надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 18 від 22 червня 2018 року, укладеного між Долинською міською радою та КП «Долинське міське комунальне господарство» (а. с. 14-15) та додатками до вказаного договору, якими визначені загальні відомості про будинок, періодичність виконання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та структуру витрат на послугу з управління багатоквартирним будинком (а. с. 15 на звороті, 16).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави стягувати з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рівні з ОСОБА_1 солідарно борг за комунальні послуги, якими вони фактично не користуються, оскільки не проживають у квартирі, суд зазначає наступне.
Відповідно до 160 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачами усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається, оскарженим рішенням суду першої інстанції стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість з оплати комунальних послуг.
Не погодившись з судовим рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
В свою чергу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не реалізували своє право на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги.
Така процесуальна поведінка відповідачів свідчить про їх повну згоду з оскарженим судовим рішенням у частині задоволення пред'явлених до них позовних вимог, а тому суд не бере до уваги доводи апеляційної сарги ОСОБА_1 у вказаній частині.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2022 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді А. М. Головань
О. Л. Карпенко