Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4961/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України Доповідач ОСОБА_2
03 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2022 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_10 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме на квартиру АДРЕСА_1 із забороною розпорядження цим майном.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, існують достатні правові підстави для накладення арешту на вказане майно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2022 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Зазначає, що судовий розгляд клопотання відбувся без участі власника майна, повний текст ухвали він отримав поштою 02.09.2022 року. Зазначає, що відповідно до договору дарування квартири від 23.03.2021, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_8 , у зв'язку з чим, судом було помилково накладено арешт на майно, яке належить не підозрюваному ОСОБА_11 , а іншій особі - ОСОБА_8 , який не має жодного відношення до кримінального провадження. Звертає увагу, що майно ОСОБА_8 не підпадає під жодну з підстав накладення арешту на майно, передбачених ст.170 КПК України. Вважає, що суд неправомірно задовольнив клопотання сторони обвинувачення, оскільки його прохальна частина містить вимоги неспіврозмірні та неспівставні з ризиками чи загрозами, які можуть бути завдані.
Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_7 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, прокурора про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.170 КПК України, під арештом майна розуміється тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.5 ст.170 КК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до положень ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, не дотримався вказаних вимог закону.
З матеріалів судового провадження вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 21.12.2021 року до ЄРДР за №12021060480000803 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України.
12.08.2022 року старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 за погодженням прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_10 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме на 1/1 частки квартири АДРЕСА_1 із забороною на відчуження та розпорядження таким майном.
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2022 року задоволено вказане клопотання та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_10 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме на квартиру АДРЕСА_1 із забороною розпорядження цим майном.
Апеляційний суд з таким висновком слідчого судді не погоджується, виходячи з наступного.
Так, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що судом було помилково накладено арешт на майно, яке належить не підозрюваному ОСОБА_11 , а іншій особі - ОСОБА_8 , виходячи з наступного.
Як вбачається з долученої адвокатом до матеріалів справи копії договору дарування квартири від 23.03.2021, ОСОБА_10 передав безоплатно у власність ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 (тобто, більше ніж за рік до звернення слідчого до слідчого судді з клопотанням про накладення на неї арешту). Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_12 та зареєстровано у реєстрі за №201. Крім того, як вбачається з копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.03.2021, долученого до матеріалів справи адвокатом, квартирі АДРЕСА_1 присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2319384732103 та зазначено, що підставою для державної реєстрації є договір дарування, серія та номер 201, виданий 23.03.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_12 , форма власності - приватна, власник ОСОБА_8 .
Натомість з копій Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 22.07.2022 та 14.09.2022, долучених прокурором до матеріалів справи, неможливо встановити власника майна, оскільки вказані інформаційні довідки містять інформацію про обтяження об'єкту нерухомого майна - квартири. Вказані довідки відображають лише історію щодо обтяжень об'єкту нерухомого майна, оскільки в них не має графи актуальної інформації про власника цього об'єкту, відсутній його реєстраційний номер запису про право власності.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, шо загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що розгляд клопотання відбувся без участі власника майна, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Оскільки, на час розгляду апеляційним судом скарги представника власника майна встановлено, що ОСОБА_10 відповідно до копії договору дарування №201 від 23.03.2021 подарував ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне зазначену ухвалу слідчого судді про арешт майна скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на квартиру.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2022 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_10 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме на квартиру АДРЕСА_1 із забороною розпорядження цим майном - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_10 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме на квартиру АДРЕСА_1 із забороною розпорядження цим майном.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: