Справа № 761/34422/21
Провадження № 2/761/5486/2022
28 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.
при секретарі Войновському О.І.
за участю представника позивача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди,-
До суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі по тексту - відповідач), у якому просить стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 97 454 грн. 50 коп., пеню за просточення виплати страхового відшкодування в розмірі 4 480 грн. 24 коп., моральну шкоду, завдану незаконними діями/бездіяльністю відповідача в розмірі 6500 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 5 500 грн.
Обґрунтовуючи заявленні вимоги позивач, вказує, що 30.01.2022 в місті Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного автомобіля марки HOWO, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував гр. ОСОБА_2 , та легковим автомобілем позивача VOLKSWAGEN POLO, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був під керуванням позивача. В результаті, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, з матеріальними збитками.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 11.03.2021 справа №761/5502/21 встановлено факт вчинення ДТП, та гр. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.
Наступного дня після ДТП позивач, звернувся до відповідача, який є страховиком автомобіля винуватця аварії, з метою повідомлення про настання страхового випадку та отримання консультації про подальші дії для отримання страхового відкшодування.
Однак відповідач, на переконання позивача, не здійснив необхідних дій для визначення розміру збитків, узгодження їх з позивачем та виплатою відшкодування у встановлений строк. Вказане стало передумовою для звернення позивача до суду на захист порушеного права.
Ухвалою суду від 27.09.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
21.12.2021 до суду надійшла заява позивача про відшкодування витрат професійну правничу допомогу.
21.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві, зокрема, зазначено, що відповідач виконав свій обов'язок, передбачений ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відтак у відповідача відсутнє зобов'язання перед позивачем зі сплати страхового відшкоування на підставі висновку експерта зробленого на замовлення позивача. Представник відповідача у відзиві, стверджує, що позивач не спростував висновку №ЦВ/21/0624-3182788,20495 від 28.04.2021 року в частині розміру завданої йому шкоди. Саме на позивача, покладається обов'язок довести вину страховика щодо невиплати суми страхового відшкодування у тому розмірі, який він вважає необхідним для повного відшкодування шкоди, сторона відповідача вважає, що позивач такі обставини не довів. Позивач надав помилкові реквізити, а також відмовився від отримання відшкодування поштовим переказом, позов є необґрунтованим, оскільки відповідач не порушив законних прав позивача.
11.01.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти викладених представником відповідача доводів, та вказав, що відповідач помилково трактує на свою користь положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та наводить обставини без надання належних та допустимих доказів. Зокрема позивач, наголошує на тому, що йому не надходив розрахунок та повідомлення про страхову виплату, відповідач не повідомляє суд про те, чи був лист за вих №12/2573 від 29.06.2021 року відправлений та доставлений позивачу. Позивач також наголошує, що усне повідомлення про ДТП ним зроблено, 01.02.2021, а письмове 06.02.2021 року, в той час як, 30.03.2021 року позивачем була подана уточнена заява стосовно реквізитів та фактичного отримувача виплати. Позивач, вважає, що перебіг строків, визначених у ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», слід відраховувати з 07.02.2021 року, після подання позивачем письмової заяви про страхове відшкодування та передбачених п.35.2 ст.35 згаданого Закону документів, відтак поданий позивачем розрахунок сум, що підлягають стягненню з відповідача являється таким, що ґрунтується на вимогах закону.
Ухвалою суду від 15.01.2022 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в повній мірі підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, а також доказів, які містить цивільна справа.
Натомість представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Положеннями статтей 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, ч.1 ст. 13 ЦПК України.
Водночас, згідно ч.1 ст.82 ЦПК України, оставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, - ч.1 ст. 76 ЦПК України.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, - ст.77 ЦПК України.
У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Фактичні обставини спірних правовідносин сторін.
Згідно постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 11.03.2021 року справа №761/5502/21 встановлено факт вчинення дорожньо-транспортно пригоди в якому позивач є потерпілою стороною, та гр. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Внаслідок такої протиправної поведінки гр. ОСОБА_2 , завдано шкоду позивачу, як власнику автомобіля. Отже, встановленими є такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка особи, настання шкоди та причинний зв'язок.
На момент настання дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобіля учасників аварії мали діючий страховий поліс.
Так, згідно полісу № АО/7058184 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль HOWO, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був під керуванням винуватця аварії гр. ОСОБА_2 був застрахований, страховиком якого являється відповідач. Зі змісту вказаного полісу вбачається, що загальний розмір страхового відшкодування на одного потерпілого складає 260000 грн., розмір франшизи нуль.
Автомобіль позивача Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований, відповідно до полісу ЕР -154378138 ТДВ "Міжнародна страхова компанія".
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 пошкоджений внаслідок аварії автомобіль Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить позивачу.
06.02.2021 позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку заяву про страхове відшкодування, повідомлення про ДТП; паспорт Громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; свідоцтво про реєстрацію автомобіля та посвідчення водія позивача; поліс позивача; схему місця події; фото з місця події та пошкоджень автомобіля. Вказані документи отримано позивачем 08.02.2021, що не спростовується відповідачем. Між тим, 08.02.2021 отримав повідомлення від представника відповідача, що страхова справа за його зверненням зареєстрована за номером ЦВ/21/0624.
11.02.2021 за допомогою евакуатора автомобіль позивача був доставлений для огляду на станцію технічного обслуговування ФОП « ОСОБА_3 », огляд пошкодженого автомобіля був здійснений експертом ФОП " ОСОБА_4 " 12.02.2021, який був направлений відповідачем. З метою об'єктивного визначення розміру заподіянної позивачу шкоди в результаті ДТП, позивач замовив складення висновку експерта ТОВ "Експертно-Асистуюча Компанія "Фаворит", оцінювач якого, експерт Кривов'яз А.С., здійснив огляд пошкодженого автомобіля в той же день, що і відповідач, 12.02.2021 року.
Відповідно до звіту №24932, складеного на замовлення позивача ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит», вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля позивача з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 100 962 грн.67 коп.
Згідно рахунку фактури №PI-0000017 від 12.02.2021 року ФОП « ОСОБА_3 » загальна вартість здійснення відновлення пошкодженого автомобіля позивача складає 96 454 грн. 50 коп.
Копії вказаного звіту, рахунку фактури, разом із супровідною заявою з вмістом реквізитів для здійснення страхової виплати, отримано відповідачем 30.03.2021 року.
Разом з тим, ТОВ "Партнер-Консалт" на замовлення відповідача надав висновок автотоварознавчого дослідження від 28.04.2021 року №ЦВ/210624-3182788,20495, зі змісту якого вбачається, що вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля позивача внаслідок дорожньо-транспортної приходи, яка трапилась 30.01.2021, складає 69 447 грн.33 коп.
Вказаний розмір збитків, визначений безпосередньо відповідачем, було перераховано 23.06.2021 на рахунок, вказаний у повторній заяві позивача про виплату страхового відшкодування, однак, сума повернулась до відправника з технічних підстав. З матеріалів справи вбачається, що сума зазначена у рахунку - фактурі СТО і сума, відправлена відповідачем не співпадають.
Надалі відповідач, здійнив перераз коштів через Київську міську дирекцію "Украпошти", однак кошти не були отримані позивачем.
Суд, зауважує, що справа не містить доказів належного направлення повідомлення позивача про здійснений відповідачем переказу страхової виплати, доказів отримання даного повідомлення позивачем, а також рішення про виплату позивачу страхового відшкодування. Також, справа не містить жодних доказів узгодження між сторонами розміру страхової виплати.
Згідно акта №БН-0010184 від 25.06.2021 року з надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля ФОП « ОСОБА_3 » здійснив ремонт пошкодженого автомобіля позивача. Позивач сплатив ФОП « ОСОБА_3 » за надані послуги в розмірі 96 454 грн., справа містить платіжні документи про переказ коштів від 14.05.2021, 31.05.2021, 24.06.2021 року.
Як убачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник, зокрема, з приводу заниженого, на думку позивача, розміру виплати страховою компанією страхового відшкодування, а також неналежного виконання відповідачем зобов'язань по виплаті страхового відшкодування, що також спричинило моральну шкоду внаслідок дій/бездіяльності страхової компанії.
Суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує наступні норми законодавства.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Пунктом 1 ч.2 вказаної статті передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.
Так, ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Положенням ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» унормовано, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
У відповідності до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8. ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з положеннями ст.11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Як визначено в Постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Отже, внаслідок ДТП у відповідача виникло деліктне зобов'язання щодо відшкодування шкоди.
Відповідно до пп.33.1.4 п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Згідно з п. 34.1, п.34.2, ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку, та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Так, відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною в результаті ДТП майну потерпілого є шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, за змістом законодавства про страхування настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
В даному випадку, розмір страхової суми не перевищує розмір заподіяної шкоди позивачу.
Разом з тим, в порушення п. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач не погодив з позивачем розмір страхового відшкодування.
При цьому, посилання відповідача, що відлік часу з якого мав розпочатися строк в 90 днів для виплати страхового відшкодування, слід рахувати з 30.03.2021 року, суд відхиляє, адже 08.02.2021 року позивач отримав повідомлення від представника відповідача, що його справа зареєстрована за відповідним номером, також відповідач не спростовує той факт, що 08.02.2021 року на його адресу надійшла заява про страхове відшкодування, повідомлення про ДТП, копія паспорта позивача, довідки про присвоєння ІПН, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, копію поліса, роздруківка схеми ДТП та фотографії з місця події.
Пункт 2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чітко регламентує, що відлік часу для страхової виплати слід рахувати з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зокрема, подання позивачем додаткових документів, в тому числі оновленої заяви з реквізитами документів жодним чином не може впливати на перебіг строку для здійснення виплати.
Суд, наголошує на тому, що звіт №24932 від 17.02.2021 року, який був проведений ТОВ "ЕАК Фаворит" на замовлення відповідача шляхом огляду пошкодженого транспортного засобу, проведений суб'єктом оціночної діяльності, який має сертифікат №227/18, виданий Фондом Державного майна України від 16.03.2018. У вказаному звіті зазначено, що оцінювач Кривов'яз А.С. , обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що узгоджується з вимогою ч.5 ст.106 ЦПК України.
Разом з тим, висновок автотоварознавчої експертизи №ЦВ/21/0624-3182788,20495 від 28.04.2021 року, проведений експертом Скребцовим С.О., не містить відомостей про ознайомлення оцінювача про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також проведений без відповідного огляду пошкодженого автомобіля. Зокрема, дослідження виконано на підставі наданих замовником кольорових фотокопій, акту огляду.
Відповідно до п.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 року №142/5/2092, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
З огляду на викладене, дослідивши обидва вказані висновки експертів, суд приходить до переконання, що вимога позивача стосовно відшкодування матеріальних збитків, заподіяних йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі оціненому на підставі висновку експерта №24932 від 17.02.2021 року, є обгрунтованою, а вказаний звіт є належним доказом вартості заподіяної шкоди транспортному засобу позивача.
Також позивачем, понесені матеріальні збитки на транспортування автомобіля в розмірі 1000 грн., що підтверджується товарним чеком, актом виконаних робіт від 11.02.2021, що у відповідності ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підлягає стагненню з відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд вбачає підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 96 454 грн. 50 коп., а також витрати на транспортування автомобіля в розмірі 1000 грн.
Статтею 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Статтею 992 ЦК України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачений порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування страховиком та порядок його виплати.
Згідно п. 36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
Визначене відповідачем страхове відшкодування було перераховано 23.06.2021 на рахунок СТО, вказаний у повторній заяві позивача про виплату страхового відшкодування, однак, сума повернулась до відправника з технічних підстав. З матеріалів справи вбачається, що сума зазначена у рахунку - фактурі СТО і сума, відправлена відповідачем не співпадають. Надалі відповідач, здійнив перераз коштів через Київську міську дирекцію "Украпошти", однак кошти не були отримані позивачем.
Проте, справа не містить доказів належного направлення повідомлення позивача про здійснений відповідачем переказу страхової виплати, доказів отримання даного повідомлення позивачем, а також рішення про виплату позивачу страхового відшкодування. Також, справа не містить жодних доказів узгодження між сторонами розміру страхової виплати.
З оляду на викладене, суд констатує порушення відповідачем порядку та строків виплати страхового відшкодування, визначених ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З огляду на відсутність узгодження розміру страхової виплати, а також належне повідомлення позивачем шляхом надсилання відповідачу відповідних документів стосовно страхового випадку, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі подвійної ставки НБУ за прострочення виплати страхового відшкодування за період 08.05.2021 по 21.09.2021 р. в розмірі 4 480 грн. 24 коп. в межах, заявлених позивачем до стягнення.
Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди внаслідок дій/бездіяльності відповідача, суд, вказує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснено в п. 3 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В пункті 10 Постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження N 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 6500,00 грн., оскільки недобросовісна протиправна поведенка відповідача, що полягла в цілеспрамованому ігноруванні законних звернень та вимог потерпілої особи, очевидним та безпідставним затягуванням виплат страхового відшкодування, порушення взятих на себе зобов'язань, відповідно до страхового полісу винуватця ДТП та законодавства, вимагала від позивача застосувати додаткові зусилля, витрачаючи енергію і час задля отримання гарантованої законом виплати, що призвело до душевних хвилювань позивача і втрат спокою, що спровокували розлад сну, викликавши безсоня.
Суд, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимоги стосовно розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача шляхом зменшення відповідної суми з 6 500 грн. до 1000 грн.
Стосовно розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Верховний Суд у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
Відповідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх фактично сплачено стороною.
Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу, долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 21.09.2021 року, додаткову угоду від 21.09.2021 року, акт про надання правової допомоги від 01.01.2021, акт про надання правової допомоги від 20.12.2022, платіжні документи №9254-5427-7724-6598, №P24A18870447044759C6355, якими підтверджується оплата за надані послуги на загальну суму 5500 грн.
У рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Також, ЄСПЛ у своєму рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, та за урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 221 грн., та судовий збір у розмірі 1029 грн. 35 коп.
Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/ 7058184, у страховій справі №ЦВ/21/0624 в розмірі 97 454 грн. 50 коп.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/7058184, у страховій справі №ЦВ/21/0624 за період з 08.05.2021 по 21.09.2021 р. в розмірі 4 480 грн. 24 коп.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1029 грн. 35 коп., а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 221 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»: м.Київ, бул. Л.Українки, 26, ЄДРПОУ 32382598.
Повний текст рішення складено 30.09.2022 року.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА