Справа №:755/18479/18
Провадження №: 1-кс/755/1883/22
"07" жовтня 2022 р.
м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 у рамках судового провадження № 755/18479/18 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурорів у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040013810, установив :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
ОСОБА_3 звернувся 03.10.2022 (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.10.2022) із заявою про відвід слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 у рамках розгляду судового провадження № 755/18479/18 за його скаргою на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12017100040013810 через наявність у нього обґрунтованих сумнівів щодо безсторонності вказаного судді, з огляду на прийняті ним процесуальні рішення під час указаного судового провадження, які, на думку заявника, є постановленими з порушенням норм КПК України та права на захист.
Так, епізод перший ґрунтується на тому, що 04.07.2022, через систему Електронний Суд, заявник звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва із скаргою на бездіяльність слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, та прокурорів Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, у кримінальному провадженні №12017100040013810.
На кожній сторінці скарги система Електронний Суд автоматично додала інформацію про дату формування документу: "Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.07.2022" а на останню сторінку скарги: "04.07.2022, ОСОБА_5 ".
У судовій справі №755/18479/18, лише 06.07.2022р., за вх. №19575/22-Вх, зареєстровано провадження №1-кс/755/1143/22.
В реєстраційній картці вхідного документу, в розділі - атрибути документу, зазначено: "Вихідна дата: 04.07.22"
Надалі, з датою 08.07.2022р., в електронних документах судової справи № 755/18479/18, провадження № 1-кс/755/1143/22, з'явився протокол повторного автоматичного визначення слідчого судді - ОСОБА_4
13.07.2022р. о 08-06 на електронну пошту надійшло повідомлення про оприлюднення в системі Електронний Суд ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва - ОСОБА_4 від 11.07.2022р., у справі №755/18479/18, провадження №1-кс/755/1143/22 , що підтвердилось повідомленням про оприлюднення в системі Електронний Суд від 12.07.2022р. о 23-25, з рішенням ухвали про повернення скарги.
Зазначена ухвала 13.09.2022р. була скасована Київським апеляційним судом.
Крім того, через не передачу, протягом майже місяця, матеріалів судової справи з Дніпровського районного суду м. Києва апеляційний розгляд відкладався.
Таким чином, як указує автор заяви про відвід, слідчим суддею безпідставно, з наведенням в мотивувальній частині необґрунтованих даних, в порушення норм КПК України, відмовлено у розгляді скарги по суті, та захисті процесуальних прав, що завдало йому душевних страждань, та моральної шкоди, так як, слідчий суддя не використав надані йому законом повноваження, й не здійснив контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів у кримінальному провадженні, передбачених змагальністю та поведінкою учасників кримінального провадження, не здійснив судовий розгляд скарги на підставі вимог КПК України, не відновив верховенство права і законність, не вчинив правосуддя, відповідно до обставин викладених у скарзі і фактичних обставин у кримінальному провадженні станом на дату ухвалення рішення, тим самим обмежив процесуальні права, на відновлення яких автор скарги витратив певний час з свого життя.
Другий епізод обумовлюється тим, що згідно норм ч. 2 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги.
Слідчим суддею ОСОБА_4 в порушення зазначеної норми та моїх процесуальних прав на своєчасний судовий контроль, призначено судовий розгляд на 22.09.2022р. о 10-30.
Третій епізод витікає з того, що після повернення до Дніпровського районного суду м. Києва з Київського апеляційного суду справи №755/18479/18 (провадження №1-кс/755/1143/22), зареєстроване провадження № 1-кс/755/1858/22, повторно розподілено на слідчого суддю ОСОБА_4 , що може бути незаконним, та вимагає перевірки, та який 03.10.2022р., в порушення норм ч. 2 ст. 306 КПК України, призначив розгляд скарги від 04.07.2022р. лише на 18.10.2022р.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
В цій ситуації, згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви про відвід слідчого судді визначено суддю ОСОБА_1 та судом призначено з цього питання відповідне судове засідання про яке поінформовано осіб указаних в ст. 81 наведеного Кодексу, однак останні в судове засідання не прибули, а слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 крім іншого бажання надавати певні пояснення, не виразив, тож, вивчивши заяву заявника про самовідвід, з урахуванням того, що суддя, який розглядає відвід (самовідвід) слідчому судді, не здійснює повноважень судді (слідчого судді) у кримінальному провадженні (судовому провадженні), а лише перевіряє наявність підстав, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, здійснивши саме такого роду перевірку, надходжу наступних висновків.
КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Згідно положень ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Адже, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).
У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п.97).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
У цій ситуації, із предмета та меж судового розгляду провадження, у якому заявлено відвід, у ракурсі доданих до заяви про відвід доказів, не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді ОСОБА_4 щодо учасників провадження або обставин цієї справи, чи її необ'єктивність при її розгляді.
Не встановлено і інших підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК, які б унеможливлювали розгляд справи вказаним суддею та викликали необхідність їх відводу.
Як і інформації, яка б указувала на те, що суддя ОСОБА_4 не є безсторонньою, адже особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного, як наслідок побоювання заявника що суддя є небезстороннім не можна вважати об'єктивно обґрунтованими.
При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Сама ж по собі незгода з діями судді у провадженні, чи постановленими ним процесуальними рішеннями організаційного характеру не є підставою його відводу.
У справі № 826/14033/17 в ухвалі від 03.07.2019 ВС сформував позицію проте, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
Апріорі, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними в той час, як оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається (ВП ВС постанова від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16).
У ході цього розгляду, також не установлено з боку указаного судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в неупередженості.
Те, що указаний суддя, як слідчий суддя, раніше вже ухвалював певні рішення у кримінальному провадженні за зверненнями ОСОБА_3 , у порядку ст.ст. 303, 307 КПК, та які було скасовано судом апеляційної інстанції, не може саме по собі бути підставою тверджень про їх упередженість у разі повторного розгляду того самого питання (див. з цього питання висновок Європейського суду з прав людини в рішенні у справі «Тесля проти України» («ECHR. Ukrainian Aspect», заява № 52095/11, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 {%22itemid%22:[%22003-6818292-9123103%22]}), адже суддя вважається безстороннім, поки не доведено зворотного. Те, що суддя вже ухвалював рішення у справі, не свідчить про його упредженість. Не існує підстав для сумнівів у безсторонності і у випадку, коли саме слідчий суддя бере участь в ухваленні рішення в суді першої інстанції, а тоді знову переглядає його в разі, коли таке рішення скасували та повернули на повторний розгляд (див. те ж саме рішення ЄСПЛ).
Відповідно не може уважатися упередженістю факт наявності у того чи іншого судді внутрішнього переконання щодо оцінки доказів, у порядку ст. 94 КПК, протилежного до переконання заявника, чи то суду апеляційної інстанції.
Щодо розподілу провадження після повернення справи з суду апеляційної інстанції, то слід відмітити, що відповідно до ч. 2 ст. 76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
При цьому, згідно ст. 416 КПК України після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.
Також, відповідно до п. 2.3.2 Положення «Про автоматизовану систему документообігу суду» (надалі - Положення) регламентовано, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою, зокрема, шляхом: розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді.
Та вказано, що збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.
Пункт 2.3.43 Положення передбачає, що судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.
Згідно п. 2.3.43 затверджених зборами суддів Дніпровського районного суду м. Києва Засад використання автоматизованої системи документообігу указаного суду в редакції чинній на день розподілу, тобто 03.10.22, слідує, що Розподіл судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді передбачає, що судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), та ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.
А тому, Суд приходить до однозначного висновку, що, у світлі положень ст. 416 КПК України в їх системному зв'язку із нормами ст.ст. 75, 76 цього ж Кодексу, скасованими ухвалами, які унеможливлюють подальшу участь судді у справі при її новому провадженні згідно норм ч. 2 ст. 76 Кодексу є лише ухвали вказані в ч. 1 ст. 416 Кодексу, тобто ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру.
У даному випадку цих обставин не установлено, з огляду на, що даний суддя був визначений із дотриманням вимог законодавства з цього питання та діяючих Засад Дніпровського районного суду м. Києва на день розподілу.
Як наслідок, суддя проаналізувавши матеріали судового провадження у порядку ст. 94 КПК України, не убачає передумов для відводу судді ОСОБА_4 з підстав наведених у заяві заявника, у порядку ст. 75 указаного Кодексу.
З цих підстав та керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81, 369-372, 376 КПК України суддя постановив:
відмовити у задоволені заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 у рамках судового провадження № 755/18479/18 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурорів у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040013810.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 12.10.2022 о 17:00 год.
С у д д я Оксана БІРСА