Справа № 752/5643/22
Провадження № 2/752/6098/22
12.10.2022 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 1/3 частини середнього заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, щомісячно, починаючи стягнення з 25.05.2022р. і до 30.06.2023р. до закінчення навчання.
В обгрунтування позову зазначає, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який був розірваний рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13.01.2021р. Від шлюбу народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час донька є повнолітньою та є студенткою денного відділення у Приватному вищому навчальному закладі «Фаховий коледж міжнародної торгівлі» за кошти фізичних осіб. На даний час навчається на третьому курсі. Строк закінчення навчання - 30 червня 2023 року. Як вказує позивач, у зв'язку з війною, вона втратила доходи. Донька знаходиться на її утриманні, вона потребує матеріальної допомоги. При цьому відповідач не є інвалідом, знаходиться в працездатному віці, він зобов'язаний та має можливість утримувати свою повнолітню дитину.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30.05.2022р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
Відповідач письмового відзиву на позову не подав, ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позову з додатками отримав 21.09.2022р., про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення.
На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянути за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач та відповідач, як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві 08.06.2004р., є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час донька позивача та відповідача ОСОБА_3 досягнула повноліття і є студенткою денної форми навчання Приватного вищого навчального закладу «Фаховий коледж міжнародної торгівлі» за кошти фізичних осіб, період навчання з 01.09.2019р. по 30.06.2023р., що вбачається з довідки №29 від 18.05.2022р.
У зв'язку з навчанням, як вказує позивач, спільна з відповідачем дитина потребує матеріальної допомоги, а відповідач, на її думку, може надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 Сімейного кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Частиною 1 ст. 200 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
У ч. 2 цієї ж статті зазначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 Сімейного кодексу України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з'ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не бере участі в утриманні дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в матеріалах справи доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
При вирішенні спору, суд враховує наступні обставини, а саме, те, що донька позивача та відповідача є повнолітньою особою, навчається, потребує матеріальної допомоги, і те, що відповідач має змогу утримувати її в період навчання. Зворотнього ним суду не доведено.
Предмет спірних правовідносин направлений в першу чергу на забезпечення інтересів повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, так як обов'язок по її утриманню покладається на обох батьків.
Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
При цьому, при визначенні розміру аліментів на утримання дитини слід враховувати, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси всіх осіб та має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але й відповідача.
Відповідно до частини першої ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Пунктом 1 частини першої ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Як вбачається, позов ОСОБА_1 був направлений до суду поштою 25.05.2022р. Таким чином, аліменти слід призначити з 25.05.2022р.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 25.05.2022р. і до закінчення навчання - 30.06.2023 року, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х річного віку
Враховуючи приписи статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 191, 199-200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на період навчання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25.05.2022р. і до закінчення навчання - 30.06.2023 року, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х річного віку.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) грн.
5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
6 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення суду складено та підписано 12.10.2022р.
Суддя І.О. Ольшевська