Справа № 752/8551/20
Провадження № 2/752/1125/22
Іменем України
12 вересня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, -
07 травня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Теплопостачсервіс") звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, яким позивалося до ОСОБА_1 ..
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ «Теплопостачсервіс» з 01.07.2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, надає ці послуги, в тому числі і відповідачці ОСОБА_1 за адресою: будинок АДРЕСА_1 в якому відповідачка є власником квартири АДРЕСА_2 , та нараховує плату за них, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату комунальних послуг, згідно затверджених уповноваженими органами тарифів - рахунки на оплату послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.
Додержуючись вимог законодавства України між позивачем і відповідачем 27.12.2016 року укладено договір № В5/532 «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води» у якому погодили у т.ч. умови про предмет договору та про порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги. Разом з тим, відповідачка впродовж дії договору регулярно отримує ці комунальні послуги, не відмовляється від них та фактично споживає їх.
Відповідачка жодного разу не звернулася до позивача із запереченнями щодо боргу, про який кожного місяця вказується в рахунках, що говорить про визнання нею боргу, а тому вважає, що сума нарахованої заборгованості є безспірною.
Оскільки відповідачка систематично не виконує належним чином своїх зобов'язань з оплати житлово-комунальних послуг внаслідок чого у споживача існує заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2016 року по 20.02.2020 року - 18 904,37 гривень; за надані послуги з централізованого постачання гарячої води - 6,64 гривні. Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на зазначену заборгованість нараховано:
-суму інфляційних втрат, на суму заборгованості за централізоване опалення у розмірі 3255,26 грн;
-сума 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за централізоване опалення у розмірі 1297,78 грн.
Таким чином, ТОВ "Теплопостачсервіс" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь зазначену вище заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, а також відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду - 2102,00 грн.
Провадження у справі було відкрито 29 травня 2020 року, вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Представник відповідача - адвокат Александренко В.В. надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розглянути справи за правилами загального позовного провадження, а також відзив на позов ТОВ «Теплопостачсервіс».
У відзиві представник відповідачки зазначив, що не визнає позов в повному обсязі, вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем не наведено дійсних обставин справи та не доведена наявність заборгованості та правові підстави для її стягнення. Звернув увагу суду на те, що позовна заява не містить правових підстав та відповідних доказів на підтвердження вимог позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води, нарахованої до 27 грудня 2016 року, оскільки переважна заборгованість з централізованого опалення у розмірі 18904,37 грн, про яку твердить позивач, а саме 14907,72 грн, обліковується за жовтень-грудень 2016 року. Проте право позивача на надання зазначених послуг відповідачці та отримання за них плати виникло на підставі Договору № В5/53 від 27 грудня 2016 року, а тому розмір основної заборгованості зменшується до 3996,65 грн, а розрахунок суми позову в частині інфляційних втрат і трьох відсотків річних є нікчемним, оскільки зроблений на суму боргу 18 904,37 гривень. Також обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач не зазначає, що квартира відповідачки з 01.09.2012 року обладнана індивідуальним засобом обліку теплової енергії та не наводить його показники. З наданої позивачем довідки не вбачається сума заборгованості, нарахована за опалення квартири відповідачки згідно показників названого вище засобу обліку, як і не вбачається сума заборгованості за опалення місць загального користування.
Стверджує, що ОСОБА_1 повністю сплачено за фактично отримані послуги з централізованого опалення за показниками лічильника. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості до 21 січня 2017 року просив суд застосувати строки позовної давності.
Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.
Представником відповідача подані заяви про встановлення факту незаконного нарахування ТОВ «Теплопостачсервіс» споживачам у будинку АДРЕСА_1 оплати за опалення неіснуючої площі МЗК, про застосування правових наслідків спливу позовної давності, та про визнання обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів.
Ухвалою від 23 вересня 2021 року заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Александренка В.В. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення (а.с. 86-87).
Під час розгляду справи 23.09.2021 року судом вирішено клопотання представник відповідачки.
У судовому засіданні 02.03.2022 року учасники справи відсутні, з огляду на те, що представник відповідачки скористався своїм право подати до суду заяви з процесуальних питань, позивач у свою чергу не скористався правом відповіді, суд дійшов до висновку розглянути справу по суті за відсутності представника позивача та представника відповідачки, ухвалити судове рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, визнав за можливе завершити судовий розгляд справи за позовом ТОВ «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за відсутності сторін, ухваливши рішення на підставі доказів наявних у матеріалах справи.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на утриманні та обслуговуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" в частині виконання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для потреб мешканців та співвласників будинку.
Відповідно до абзацу 10 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Правовідносини з постачання фізичним особам центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 162 ЖК УРСР передбачено, що власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_3 на підставі Свідоцтва про право власності ( НОМЕР_1 від 08.07.2011, виданого Головним управлінням житлового забезпечення), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав та споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які постачає позивач (а.с. 5-6,11).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Голосіївської РДА № 12350358 від 27.05.2020 відповідачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за вказаною вище адресою з 06.12.2011 року (а.с. 15).
Матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем послуг відповідачці, так само як і звернень останньої з приводу відмови від отримання таких послуг, або ж їх надання неналежної якості.
Відповідно до ст.ст. 19-20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір із виконавцем про надання йому житлово-комунальних послуг.
Судом також встановлено, що 27 грудня 2016 року між ТОВ «Теплопостачсервіс» і відповідачкою укладено договір № В5/53 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, у якому погодили у тому числі умови про предмет договору та про порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги (а.с. 5-6).
Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує, що відповідачка своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість.
На підтвердження своїх доводів ТОВ «Теплопостачсервіс» надав суду розрахунок заборгованості.
Відповідно до довідки про нарахування та сплату коштів за централізоване опалення та гаряче водопостачання № 5-53Т від 11.03.2020, наданої позивачем та перевіреної судом, вбачається, що борг відповідачки становить 18 911,01 гривень, який в себе включає: 18 904,37 грн заборгованість за послуги з централізованого опалення та заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 6,64 грн (а.с. 7).
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, згідно з зазначеними нормами законодавства відповідач зобов'язаний оплатити спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Зобов'язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
Представник відповідачки вказує на необґрунтованість розрахунку ціни позову, недоведеність заявлених вимог. Зазначає, що не має заборгованості за фактично отримані послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2016 по 20.02.2020 рік, підтверджуючи це наданими квитанціями про оплату (а.с. 63-77).
Представник відповідачки звертає увагу на те, що квартира ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , загальною площею 169,5 кв.м., опалювальною площею - 162,2 кв.м. з 1 вересня 2012 року обладнана індивідуальним засобом обліку теплової енергії «Ultraheat 2WR» № 66982811. Цей факт підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом введення в експлуатацію вузла комерційного обліку теплової енергії від 01.09.2012 та Типовим договором № 5-53 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення від 19.10.2012 року, укладений між ТОВ «Ліко-житлосервіс» та ОСОБА_1 (а.с. 27-28).
Також, представником відповідачки ОСОБА_1 надано до суду документи, а саме: - акт надання послуг розпломбування лічильника ТЕ ТОВ «Теплопостачсервіс», акт надання послуг щодо демонтажу, монтажу, повірки теплолічильника ТОВ «Теплопостачсервіс», - свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 32,33,36).
Представник відповідачки також стверджував, що довідка позивача про нарахування заборгованості не містить окремого розрахунку суми заборгованості за опалення місць загального користування (МЗК), як складової ціни позову. Позивач поєднав однією сумою опалення квартири з опаленням МЗК, що призвело до надмірного нарахування оплати за МЗК і виставляє рахунки на оплату за опалення МЗК із площі 15766,7 кв.м., що в 4,79 раз перевищує загальну площу МЗК (3334,6 кв. м.) у будинку.
Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з 01.09.2012 року тепловим лічильником типу «Ultraheat 2WR» заводський № 66982811, тепло лічильник повірено Укрметртестстандартом 17.07.2012 року, що підтверджено актом введення в експлуатацію вузла комерційного обліку теплової енергії (а.с.27).
19 жовтня 2012 року між ТОВ «Ліко-житлосервіс» та ОСОБА_1 було укладено типовий договір №5 - 53 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення до квартири АДРЕСА_3 (а.с.28-31).
Як зазначено вище, 27 грудня 2016 року між ТОВ «Теплопостачсервіс» і відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір № В5/53 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води до квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , позивачем у справі ТОВ «Теплопостачсервіс» (а.с.5-6).
Зі змісту договору №В5/53 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеного 27.12.2016 року між сторонами у справі, а саме пунктів 13,20,21 встановлено що: за наявності у житловому приміщенні (квартирі) засобів обліку води і теплової енергії, які відповідають вимогам, що визначені в Законі України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що встановлюють вимоги до засобів вимірювальної техніки, справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором або в інших випадках передбачених чинним законодавством України; споживач зобов'язаний забезпечити доступ доквартирних засобів обліку гарячої води і теплової енергії представників виконавця за наявності в них відповідного посвідчення для зняття контрольних показань засобів обліку гарячої води та/або теплової енергії, згідно з вимогами нормативно-правових актів у сфері централізованого опалення та гарячого водопостачання; щомісячно знімати та надавати виконавцю показання квартирних засобів обліку в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) та зазначати показання квартирних засобів обліку у платіжних документах (попередні, поточні показники лічильників, різницю між показниками лічильника); контролювати установлені міжповіркові інтервали, а також проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, обслуговування та ремонт; виконавець має право у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку води і теплової енергії звернутися до акредитованої лабораторії для проведення експертизи їх технічного стану та метрологічної повірки за рахунок споживача.
Зі змісту наданих суду представником відповідачки актів про надання послуг №278 від 11.11.2016 року. №882 від 17.11.2016 року та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №24-1-ЗК/10462 судом встановлено, що ОСОБА_1 виконуються зобов'язання щодо повірки квартирного засобу обліку, а саме теплового лічильника типу «Ultraheat 2WR» заводський № 66982811, яким обладнане належне їй на праві приватної власності житлове приміщення - квартира АДРЕСА_5 . (а.с.27,32,33,34,36).
За даними також наданих суду представником відповідача рахунків про оплату послуги постачання тепла до житлового приміщення відповідачки ОСОБА_1 , останньою своєчасно сплачені послуги постачання тепла вартість яких нарахована за даними показників індивідуального лічильника (а.с.65-77).
Зі змісту рахунків на оплату ОСОБА_1 послуг, отриманих від ТОВ «Теплопостачсервіс», вони містять дані про нарахування вартості тепла, що постачається безпосередньо до житлового приміщення, а також місць загального користування.
Звертаючись до суду з позовом , позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 вартість послуги з постачання тепла та гарячої води, на підтвердження чого суду надано довідку про нарахування та сплату коштів за централізоване опалення та гаряче водопостачання за період з 01.10.2016 року по 20.02.2020 року, за даними якої ОСОБА_1 має борг по централізованому опаленню в розмірі 18 904, 37 гривень, по централізованому постачанню гарячої води 6,64 гривні (а.с.7).
Зазначена довідка про нарахування та сплату коштів за централізоване опалення містить дані тільки про нарахування за індивідуальними засобами обліку, зокрема за січень 2020 року нарахована до сплати сума 1 365, 87 грвень, сплачено 589, 50 гривень, у той же час, як наданий до сплати ОСОБА_1 рахунок за січень 2020 року містить дані про нарахування за опалення місць загального користування 632, 10 гривень, опалення за індивідуальним лічильником 589, 50 гривень.
Отже, суд доходить до висновку, що зазначена вище довідка містить тільки загальну інформацію про вартість послуги, що надається ТОВ «Теплопостачсервіс» відповідачці ОСОБА_1 , без розмежування боргу по оплаті опалення місць загального користування загальною площею розподілу 15 964, 30 та безпрсередньо житлового приміщення площею - 169,5/162,2/7,3.
Як видно зі змісту листа КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації » № 062/14-9600 (И-2017) від 10.08.2017 року, технічну інвентаризацію житлової частини будинку АДРЕСА_1 Бюро проводило в 2010 році. Відповідно до проведеної інвентаризації - площа приміщень загального користування: в 1-й секції будинку - 1012,8 кв.м, в 2-й секції - 1322,4 кв.м, в 3-й секції - 999,4 кв.м. (а.с. 62)
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України). Частинами 1-3 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлам розподільного обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мер виконавцем відповідної послуги.
У відповідності до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються. Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 №829 затверджено Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 6 Порядку технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям: 1) окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності); 2) принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі; 3) під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб; 4) можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації.
З викладеного убачається, що визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії передбачено критерії до внутрішньобудинкової системи опалення та що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна лише за одночасного дотримання усіх чотирьох критеріїв.
При цьому технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньобудинкової системи опалення суб'єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у пункті 6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі (п. 4 Порядку).
У пункті 3 Порядку визначено, що розподільний облік споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж і оснащена вузлами комерційного обліку теплової енергії, забезпечується шляхом встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на вводі трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в окреме приміщення, будівлю.
Частина 2 статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором.
Пункт 9 Правил визначає, що у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.
Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.
Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.
Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Крім того, згідно з п.14 Порядку, показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.
Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.
Пункт 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою кабінету міністрів України від 21.07.2005 року №630 визначає, що опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Пунктом 12 Правил визначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Отже, на законодавчому рівні Відповідачу заборонено приймати до уваги показники лічильника, який не пройшов повірку в строк, передбачений в технічному паспорті.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев'ять років для засобів інших типів.
Так, за дани ми матеріалів справи, позивач, ознайомившись з відзивом представника відповідачки ОСОБА_2 на заявлений позов, не скористався своїм правом спростувати зазначені у відзиві заперечення щодо відсутності у ТОВ «Теплопостачсервіс» права на отримання плати за послуги з централізованого теплопостачання за період з 01 вересня по 27 грудня 2016 року, наявності підстав для нарахування відповідачці до сплати вартості опалення місць загального користування загальною площею розподілу - 15 964, 3, не повідомив про застосований порядок нарахування вартості опалення місць загального користування, а саме вартість опалення житлового приміщення та місць загального користування окремо.
Крім того, позивач не спростував достовірність повідомлених відповідачкою показників індивідуального лічильнику опалення житлового приміщення, не повідомив суд, що з вини вдповідачки не мав можливості скористатися правом перевірки показників квартирного засобу обліку теплової енергії, що стало підставою для нарахування боргу, з приводу якого заявлено спір.
З огляду на встановлені судом обставини, щодо часу, коли між сторонами у справі виникли правовідносини щодо надання послуг з централізованого опалення споживачу ОСОБА_1 , а також нормативно-правове врегулювання порядку надання та їх обліку, нарахування вартості, а також доказів, які б підтверджували, що відповідачка ОСОБА_1 має борг перед позивачем ТОВ «Теплопостачсервіс» за надані послуги централізованого теплопостачання за період з 30 вересня 2016 року по лютий 2020 року, здійснення балансоутримувачем будинку та/або виконавцем надання послуги централізованого опалення заходів з утеплення місць загального користування будинку, відповідно суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Теплопостачсервіс» у частині стягнення з ОСОБА_1 боргу з централізованого опалення у рзмірі 18 904, 37 гривень, а так сам і нарахованих до стягнення штрафних санкцій з підстав порушення строків виконання зобов'язань щодо сплати вартості комунальних послуг з централізованого опалення.
Щож стосується позовних вимог ТОВ «Теплопостачсервіс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за гаряче водопостачання в розмірі 6,64 гривні, що виникла у квітні 2018 року, то з приводу цієї позовної вимоги суду не надійшло заперечень з боку відповідачки, а відтак суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки зазначеного боргу за надану послугу постачання гарячої води до її житлового приміщення за адресою - АДРЕСА_4 .
За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ст. 16 ЦК України.
При цьому, власник порушеного права може скористатися не любим, а конкретним способом захисту свого права, який, як правило, прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Оскільки оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово- комунальних послуг, що є різновидом претензії чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживач у випадку пред'явлення до нього вимог про стягнення таких нарахувань вправі заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц.
Враховуючи викладене, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог, а також враховуючи те, що пред'явленні позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково.
Питання судових витрат у вигляду судового збору вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 15, 16, 509, 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. № 58-А, р/р НОМЕР_3 в АТ «Альфа-Банк», МФО 300346) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 (шість) гривень 64 копійки.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. № 58-А, р/р НОМЕР_4 в АТ «Альфа-Банк», МФО 300346) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г.Плахотнюк