6 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 718/702/22
провадження № № 51-2972 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5.,
суддів ОСОБА_6., ОСОБА_7.,
розглянувши спільну касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_8. на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 14 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2022 року
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишено обраний - у виді домашнього арешту.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн та 15 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до вироку суду, 30 січня 2022 року близько 11 год. 20 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на АДРЕСА_2, під час суперечки із односельчанином ОСОБА_2 , яка виникла на ґрунті побутових причин, з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, діючи умисно наніс ОСОБА_2 два удари дерев'яною битою, перший із яких нанесений вище ліктя правої руки, а другий - в лівий бік в область селезінки, у результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді травматичного розриву селезінки, яке ускладнилося гострою внутрішньою кровотечею з утворенням заочеревної гематоми зліва, гематоми лівого підребір'я, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
Таким чином ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України - умисне завдання тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_8. залишено без задоволення, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2022 року - залишено без змін.
У спільній касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_8., посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просять вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2022 року змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винуватій особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Як убачається із доданих до касаційної скарги копій судових рішень, вказаних вимог суд дотримався.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно зі ст. 12 КК є тяжким, дані про особу винуватого, який раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на утриманні має малолітнього сина, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, однак перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом F 45.1, наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальної шкоди, перебування на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини та відсутність обставин, що його обтяжують, врахувавши позицію потерпілого, який просив суворо покарати обвинуваченого, призначив йому покарання за ч.1 ст.121 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, що є нижчим від найнижчої межі, встановленої санкції відповідної норми.
Також неспроможними є й доводи касаційної скарги щодо можливості виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК.
Згідно з приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Призначене ОСОБА_1 покарання за висновком суду першої інстанції є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, що відповідає вимогам ст. 65 КПК.
Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі, оскільки засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_8 посилаються на обставини, які вже були враховані судом при призначенні покарання, а інших доводів про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК, зі змісту касаційної скарги не вбачається.
З аналогічними вимогами, які викладені в касаційній скарзі, засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_8. зверталися й до суду апеляційної інстанції. Так, на доводи заявників про те, що потерпілий ОСОБА_3 примирився з засудженим та отримав грошове відшкодування і просив суворо не карати ОСОБА_4 та не позбавляти його волі, суд апеляційної інстанції вказав, що зазначена позиція потерпілого не є визначальною, а у співставленні із тяжкістю та суспільною небезпечністю вчиненого злочину, а також непоправних наслідків цього діяння, не може слугувати підставою для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. З вказаним погоджується й колегія суддів касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку, перевіривши доводи апеляційних скарг сторони захисту у частині призначеного ОСОБА_1 покарання, які є аналогічними доводам касаційної скарги, апеляційний суд відповідно до приписів ст. 419 КПК дав належну оцінку доводам апеляційної скарги в частині суворості призначеного покарання, обґрунтовано визнав їх неспроможними та з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення, залишив вирок місцевого суду без зміни.
Ухвала апеляційного суду достатньо мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Таким чином, оскільки зі спільної касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_8. та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за спільною касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 14 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7