Провадження № 2-н/639/556/22 Справа № 639/2992/22
13 жовтня 2022 року м. Харків
Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Марченко В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Комунального підприємства "Підземне місто"-
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 96 311, 42 грн. з Комунального підприємства "Підземне місто".
Згідно з п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2011 року якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (пункт 1 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (Закон України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці",Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"). До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до змісту ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» (далі Закон) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до матеріалів справи заявник просить суд стягнути з боржника окрім заробітної плати, допомогу при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку. Але згідно з Законом такі виплати не входять до структури заробітної плати, а тому не можуть вважатися заробітною платою на відміну від компенсації за порушення строків її виплати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Так, статтею 161 ЦПК України не передбачена можливість видачі судового наказу за вимогою про стягнення вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.
Згідно зп.п.1,3 ч.1ст.165 ЦПК України суддя відмовляєу видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 165 ЦПК України установлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно з п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Суддя не має можливості розглянути частину вимог, яка підлягає розгляду в порядку наказного провадження, а саме вимоги про стягнення з боржника нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2022 р. по серпень 2022 р. включно, оскільки заявником також заявлені вимоги які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, а саме вимоги про стягнення з боржника допомоги при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку.
На підставі викладеного суддя відмовляє у видачі судового наказу у зв'язку з заявленням вимог, частина з яких не відповідає вимогам, переліченим у статті 161 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 161, 163, 165-167, 258-261, 352-355, п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Комунального підприємства "Підземне місто".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя В.В. Марченко