справа №380/6324/22
12 жовтня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, про зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №913210175894 від 22.02.2022 про відмову у переводі з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 16.02.2022 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу“ зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до стажу роботи позивача на посадах віднесених до певних категорій протиправно не врахований стаж, який дає право на пенсію державного службовця з 12.12.1994 по 16.02.2022. Таким чином відмовляючи в зарахуванні в стаж для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХХІ періодів роботи в органах державної податкової служби, відповідач грубо порушив право позивача на соціальне забезпечення не взявши до уваги норми чинного законодавства щодо обчислення стажу державної служби.
Ухвалою від 14.04.2022 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.
ГУПФУ у Львівській області проти позову заперечило з підстав викладених у відзиві.
Зазначено, що період роботи в органах державної податкової служби позивач обіймала посади, за якими присвоювалися спеціальні звання, а не ранги державного службовця. Такі посади згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №503-Р не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, а відтак не зараховуються до стажу служби який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723. Крім того відповідач зазначив, що законодавством чітко передбачено, що пенсія призначається лише один раз, а надалі можна лише переводити особу з одного виду пенсії на інший. Тому, вимога щодо призначення пенсії є безпідставною, а вимога щодо виплати пенсії передчасною.
ГУПФУ у Житомирській області відзиву на позов у встановлений строк не подало. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.02.2022 позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду із заявою щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу».
ГУПФУ у Житомирській області 22.02.2022 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення №913210175894 про відмову в перерахунку пенсії на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». У рішенні зазначено, що при всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх наданих документів виявлено, що провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 не має можливості, оскільки відсутня норма стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад держаної служби.
Вважаючи рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІі пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме, щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №569/350/17, від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
Із трудової книжки позивача /арк. спр. 16-26/ з'ясовано, що ОСОБА_1 працював в органах Державної податкової служби з 12.12.1994 по 16.02.2022.
Тобто, у позивача як станом 01.05.2016 наявні 10 років стажу так і на день звернення із заявою про переведення станом на 16.02.2022 - 20 років стажу державної служби у податкових органах, що відповідає приписам ст. 37 Закону №3723-XII та дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ. Також ОСОБА_1 на день звернення до ГУПФУ у Львівській області досяг віку 61 рік, що відповідає приписам ст. 26 Закону №1058-IV.
Наявність у позивача необхідного страхового стажу у свою чергу підтверджується довідками про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) /арк. спр. 40-43/. Тобто, всі три умови дотримано.
Зі змісту правових норм, які регулюють порядок призначення пенсії в системі загальнообов'язкового державного страхування, суд дійшов висновку, що відмовляючи особі у призначенні пенсії чи переведенні з одного виду пенсії на інший, територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, визначити розмір страхового та спеціального (пільгового) стажу особи, яка звернулась до призначення пенсії, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до стажу окремих періодів роботи та/або навчання.
Суд зауважує що в оскарженому рішенні не спростовується наявність у позивача стажу у часовому співвідношенні. Як на підставу відмови ГУ ПФУ у Житомирській області покликається на відсутність періодів роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Зазначено, що до відповідних категорій посад державних службовців відносяться тільки ті посади працівників державних податкових адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і держаних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань.
Вказані доводи суд оцінює критично з огляду на таке.
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку №283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):
- на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;
- на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;
- на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;
- на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання, […].
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].
Частиною 17 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах був Закон України від 04 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.
Пунктом 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абз. 1, 2 п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
В постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону №509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.
Частиною 2 ст. 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 (далі - Порядок №229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, пунктом 5 Порядку №229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.
Враховуючи викладене, період роботи позивача з 12.12.1994 по 16.02.2022 зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про помилковість висновків викладених у спірному рішенні про відмову в переході на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу», з підстав відсутності у позивача необхідного стажу державної служби, а тому рішення ГУПФУ у Житомирській області належить скасувати як протиправне.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, оскільки позивач має відповідний стаж на посаді державної служби, перед зверненням до пенсійного органу працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку що наявні правові підстави зобов'язати ГУПФУ у Львівській області зарахувати до стажу державної служби період роботи позивача в органах державної податкової служби.
Щодо вимог в частині зобов'язання призначити ОСОБА_1 з 16.02.2022 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», суд враховує таке.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1)
За п. 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Згідно абз. 1 пункту 4 Порядку № 3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення (абз. 1 пункту 6 Порядку № 3-1).
За п. 14 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 3).
Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).
За п. 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункт 17 Порядку № 3-1).
Згідно ч. 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також слід звернути увагу на приписи ст. 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі №826/11251/18.
Обираючи спосіб захисту прав позивача суд наголошує, що підставою для відмови у призначенні пенсії стала відсутність норми стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби. Під час розгляду справи судом встановлено, що у позивача наявний необхідний стаж та зобов'язано зарахувати такий для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ. Тобто, позивачем як суб'єктом звернення дотримано усіх визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІІ, пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII умов, а саме, щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
На підставі викладеного, оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення та наявність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії, ГУПФУ у Львівській області слід зобов'язати призначити ОСОБА_1 з 16.02.2022 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу“.
Щодо вимог в частині зобов'язання виплатити позивачу пенсію суд зауважує, що така пенсія ще не призначена, а тому питання її виплати не може бути предметом спору, бо є явно передчасним.
З огляду на зазначене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи зазначене, та обраний судом спосіб захисту прав позивача, стягненню з ГУПФУ у Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн.
Стосовно витрат на правову допомогу, то у позовній заяві вказана лише орієнтовна сума, яку очікує понести позивач у зв'язку із розглядом справи. Доказів понесення зазначених витрат суду не надано, тому підстав для вирішення питання про їх розподіл немає.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, 294-295 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №913210175894 від 22.02.2022 про відмову в перерахунку пенсії на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 16.02.2022 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.