Справа № 521/14656/22
Провадження № 3/521/9572/22
11 жовтня 2022 року місто Одеса
Cуддя Малиновського районного суду м. Одеси Мирончук Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
16.09.2022 року співробітниками Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП було складено протокол, серії ААД № 358332, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно до складеного протоколу про адміністративне правопорушення, 16.09.2022 року о 22 годині 15 хв. в м. Одесі, по Високому провулку, буд. 12/14, водій ОСОБА_1 керував т/з Mercedes-Benz GLE 53 AMG, р. н. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву, поведінка, що не відповідає обстановці.
Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підтвердження вини водія, матеріали справи містять: протокол про адміністративне правопорушення, серії ААД № 358332, відеозаписи з місця події.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи без його участі.
Крім того, у свої заяві ОСОБА_1 вказав, що 16.09.2022 року співробітники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння. На запитання ОСОБА_1 , які існують підстави для цього, співробітник поліції чіткої відповіді не надав.
На думку ОСОБА_1 , співробітники поліції по відношенню до нього діяли предвзято, будь-яких підстав для проходження огляду не було.
Неявка особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення, від 03.04.2008р., у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, з метою дотримання граничних та розумних строків розгляду справи, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час розгляду справи, судом було вивчено наданий до суду DVD-носій із відеозаписами з місця події, з яких вбачається як співробітник поліції спілкується з невідомою особою чоловічої статті.
Факту перебування 16.09.2022 року о 22 год 15 хв. за кермом транспортного засобу, саме гр. ОСОБА_1 , особу якого згодом було встановлено, або особи, яка візуально на нього була б схожою, відеозапис не містить.
Тобто, досліджуваний відеозапис не містить факту зупинки транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 53 AMG, р. н. НОМЕР_2 , за кермом якого б перебував саме гр. ОСОБА_1 , особу якого згодом було встановлено та відеозаписом взагалі не зафіксовано будь-яких транспортних засобів, які перебувають в русі.
У відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ, від 18.12.2018, № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно до п. 5 розділу II вищезазначеної Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Отже, як вбачається з наведеного, доказів того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, відеозаписи з відеореєстратора патрульного автомобіля чи нагрудної боді-камери співробітників поліції, не містять.
Також, зі змісту наявних відеозаписів вбачається, як співробітники поліції, після встановлення особи ОСОБА_1 , пропонують останньому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 вказав, на яких саме підставах співробітники поліції зробили висновок про його перебування у стані алкогольного сп'яніння, але чіткої відповіді на запитання ОСОБА_1 співробітники поліції не надали.
В подальшому на відеозаписах зафіксовано спілкування протягом п'ятнадцяти хвилин щодо необхідності ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння. Співробітник поліції зазначив ОСОБА_1 , що у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, ним буде складено протокол про адміністративне правопорушення за даним фактом.
Також, ОСОБА_1 зауважив, що наближається комендантський час і у нього не буде можливості потрапити додому.
Згідно п. 1 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395, від 07.11.2015 року (із змінами, внесеними згідно із Наказом Міністерства внутрішніх справ № 808, від 05.11.2021р.), водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вона повинна керувати транспортним засобом, та відмовитися від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Проте, із жодного із досліджуваних суддею відеозаписів з місця події, не вбачається факту перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу.
Відповідно до Абзацу першого пункту 4 розділу X Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Проте, з відеозаписів не вбачається зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, ознака алкогольного сп'яніння як «поведінка, що не відповідає обстановці» під час спілкування співробітників поліції та ОСОБА_1 .
Крім того, в матеріалах справи відсутня копія направлення водія транспортного засобу на огляд до закладу охорони здоров'я, у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, для виявлення чи спростування стану сп'яніння.
Також, відповідно до абз. 4 п. 2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395, від 07.11.2015 року, оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Проте, з наявних в матеріалах справи відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, інших доказів перебування ОСОБА_1 16.09.2022 року о 22 год. 15 хв. за кермом транспортного засобу, до суду разом зі складеним протоколом, не було надано.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною - 17.07.1997, дата набрання чинності для України - 11.09.1997) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За змістом ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є, зокрема, охорона прав і свобод громадян.
Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Системний аналіз ст. 247 КУпАП дозволяє зробити висновок, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Проте, дослідивши надані до суду докази, судом встановлено, що на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння саме після керування транспортним засобом, в матеріалах справи, докази відсутні.
Враховуючи вищенаведене, аналізуючи вищевказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доказів наявності події правопорушення до суду не надано.
Крім того, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки співробітниками УПП в Одеській області ДПП не було доведено зв'язок між відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння та його перебуванням за кермом транспортного засобу.
Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права, проаналізувавши надані до суду докази в їх сукупності та, надавши їм оцінку, не вбачається доказів вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим, в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 247, ч.1 ст. 130, ст. ст. 1, 7, 221, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Н.В. Мирончук