Справа № 504/3086/22
6/504/15/22
"13" жовтня 2022 р. смт. Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Вінської Н.В.,
при секретарі Коцар А.М.,
за участю:стягувача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Доброслав Одеської області подання головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про примусове проникнення до житла, -
Державний виконавець звернувся до суду із поданням у якому просив надати дозвіл на примусове проникнення до житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , однак фактично є місцем проживання боржника - ОСОБА_3 .
У обґрунтування заяви зазначив, що на примусовому виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відділ ДВС), перебуває виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1060015,09 грн. Державним виконавцем здійснені необхідні заходи з примусового виконання рішення суду, проте боржник ухиляється від його виконання, заборгованість не сплачує. В ході примусового виконання рішення, 26.10.2021 року зі слів сусіда було встановлено, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим виникла необхідність у перевірці ліквідного майна боржника за вказаною адресою, у зв'язку із чим він вимушений звернутись до суду із вказаним поданням.
Державний виконавець у судове засідання не з'явився надавши заяву про розгляд подання без його участі.
У судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 підтримав подання та просив його задовільнити.
Розглянувши подання, вислухавши учасника судового розгляду, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд прийшов до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження щодо стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1060015,09 грн.
Державним виконавцем було встановлено, що житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 25.08.2015 року про затвердження мирової угоди.
Відповідно до акту державного виконавця від 26.10.2021 року, державним виконавцем було встановлено, що зі слів сусіда боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_1
Стягувач 10.12.2021 року звернувся до державного виконавця із проханням про звернення до суду із поданням про примусове проникнення до житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей із Фонтанської сільської ради, будь яких осіб реєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 - не значатся.
Відмовляючи у задоволенні подання суд виходив з того, що державним виконавцем не доведено належним чином, що у будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та який належить ОСОБА_2 , боржник - ОСОБА_3 зберігає будь яке особисте майно.
Ухвалюючи рішення суд зазначає, що з моменту складання акту державного виконавця від 26.10.2021 року згідно якого зі слів сусіда боржник проживає у вищезазначеному будинку та до моменту звернення до суду (11.10.2022 р.) пройшов майже рік та зазначена інформаціє є застарілою у зв'язку з спливом часу не може слугувати підставою для примусового проникнення до житла
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місце знаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має певні права, в тому числі: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення (п.4 ч.3).
Недоторканість житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу приватного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Із урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що подання державного виконавця є необґрунтованим, не має достатніх правових підстав для примусового проникнення до житла особи, яка не є стороною виконавчого провадження, а тому подання задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.260,354, 439 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
У задоволенні подання головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про примусове проникнення до житла - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду
Суддя: Н.В. Вінська