65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2786/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
за участю секретаря судового засідання Росєєвої А.М.
розглянувши заяву позивача2 Одеської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-694/22 від 19.08.2022 року/ у справі № 916/2786/20
за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури /ЄДРПОУ 03528552, адреса - 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, e-mail: od.gp.gov.ua/ в інтересах держави в особі:
1. Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" /ЄДРПОУ 34674102, адреса - 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-б, e-mail: office@teplo.od.ua/
2. Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса - 65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: sovet@omr.gov.ua/
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" /ЄДРПОУ 39763909, адреса - 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 2-а, e-mail: gerc@gerc.ua/
про стягнення безпідставно утриманих грошових коштів у розмірі 37 514 949,08 грн.
за участі представників сторін:
прокурор: Кривельова Т.М., посвідчення № 059098, дата видачі : 11.01.21;
від позивача1: не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;
від позивача2: Варбаногло Г.А (в порядку самопредставництва), посвідчення № 849;
від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
В провадженні судді Господарського суду Одеської області Петренко Н.Д. перебувала справа № 916/2786/20 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" про стягнення безпідставно утриманих грошових коштів у розмірі 37 514 949,08 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2022 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" безпідставно утримані грошові кошти у розмірі 37 513 862,09 грн та судовий збір у розмірі 562 707,35 грн.
Постановою Верховного Суду від 15.12.2021 року скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2021 у справі № 916/2786/20; позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" та Одеської міської ради до Товариства з обмеженою дповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" про стягнення безпідставно утриманих грошових коштів залишено без розгляду; стягнуто з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн; стягнуто з Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
10.01.2022 року на виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року Господарським судом Одеської області видано відповідні накази.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 року, задоволено заяву відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-321/22 від 11.05.2022 року/ у справі № 916/2786/20; стягнуто з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн; відстрочено до 23.08.2022 року Одеській міській раді виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі № 916/2786/20 в частині стягнення з Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн, з урахуванням цієї ухвали від 23.05.2022 року у справі № 916/2786/20.
19.08.2022 року на адресу суду надійшла заява Одеської міської ради про відстрочку виконання судового рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-694/22/ у справі № 916/2786/20, в якій позивач просить відстрочити до 21.11.2022 року виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 року у справі № 916/2786/20 до закінчення строку дії воєнного стану в Україні.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2022 року для розгляду заяви визначено суддю Петренко Н.Д.
Разом із тим, 07.07.2022 року матеріали справи № 916/2786/20 направлені до Південно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням запиту (ухвали) Південно-західного апеляційного господарського суду (вх. ГСОО № 397/22 від 16.06.2022).
06.10.2022 року за вх. № 796/22 до Господарського суду Одеської області повернуті матеріали справи № 916/2786/20.
Ухвалою суду від 06.10.2022 року прийнято до провадження заяву позивача2 Одеської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-694/22 від 19.08.2022 року/ у справі № 916/2786/20; розгляд заяви призначено на 13.10.2022 р. о 09:45 год.
У судовому засіданні прокурор підтримала подану позивачем2 заяву у повному обсязі.
Представник позивача2 у судовому засіданні підтримала заяву про відстрочення виконання судового рішення та просила відстрочити виконання рішення до 21.11.2022 року, тобто до закінчення строку дії воєнного стану в Україні.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.
Дослідивши матеріали заяви, вислухавши учасників справи, господарський суд приходить до наступного.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
За правилами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, який діє з 05.10.2016 року, передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Отже, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав для надання відстрочки/розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), Вищий господарський суд України у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 922/796/15 вказує, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку/розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Як зазначено у підпункті 7.2 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Необхідно зазначити, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Вказаний Указ затверджено Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.
Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України " Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".
Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, який затверджено відповідним Законом України.
Згідно Указу Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 573/2022 від 12.08.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 21.11.2022 року.
Крім того, ТПП України на підставі ст. ст. 14,14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і населення.
Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки на забезпечення діяльності військових адміністрацій населених пунктів здійснюється за кодом 0160 "Керівництво і управління у відповідній сфері у містах (місті Києві), селищах, селах, територіальних громадах (постанова КМУ від 01.04.2022 року № 397).
За таких обставин, господарський суд погоджується із доводами позивача2, що негайне виконання ухвали суду про зміну порядку виконання рішення стане правовою підставою для перерозподілу видатків місцевого бюджету за рахунок зменшення видатків на фінансування діяльності військової адміністрації.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
З урахуванням вказаного, приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ст. 331 ГПК України для відстрочення на період дії воєнного стану, але в межах одного року, що регламентовано положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України, виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі № 916/2786/20 в частині стягнення з Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн, з урахуванням цієї ухвали Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 року про зміну порядку виконання рішення.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом із тим, розглядаючи справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 14 ГПК України, тобто в межах заявлених вимог, господарський суд зазначає, що позивач2 просить відстрочити виконання рішення саме до 21.11.2022 року. У зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що заява позивача2 Одеської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-694/22 від 19.08.2022 року/ у справі № 916/2786/20 підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Заяву позивача2 Одеської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-694/22 від 19.08.2022 року/ у справі № 916/2786/20 - задовольнити.
2. Відстрочити до 21.11.2022 року Одеській міській раді /ЄДРПОУ 26597691, адреса - 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1/ виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі № 916/2786/20 в частині стягнення з Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн, з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 року у справі № 916/2786/20.
Ухвала складена та підписана 13.10.2022 року.
Ухвала набрала законної сили 13.10.2022 року та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.
Суддя Петренко Наталія Дмитрівна