03 жовтня 2022 року Справа № 915/1562/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою: Керівника Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300)
в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Спіян Олега Павловича ( АДРЕСА_1 )
про: стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Юрін А.В.
прокурор: Левкович А.Є.
Керівник Корюківської окружної прокуратури звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця Спіян Олега Павловича, якою просить суд:
1) розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін;
2) стягнути з відповідача на користь держави р/р UA188999980313181216000025739, код отримувача 37972475, Казначейство України у м. Чернігів, КБК 22160100, призначення платежу: 22160100 - плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 8273,34 грн;
3) стягнути відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 2270,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито заходів щодо звернення з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача ФОП Спіян О.П. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні для захисту інтересів держави з метою їх надходження до Державного бюджету України.
Прокурор стверджує, що своєчасне неподання до суду органом Державної служби України з безпеки на транспорті позову про стягнення з ФОП Спіян О.П. плати за проїзд автомобільними дорогами належного йому транспортного засобу із перевищенням вагових нормативів, свідчить про неналежне здійснення цим органом владних повноважень, у зв'язку із чим прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1562/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1562/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29 листопада 2021 року о 10:00 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
17.11.2021 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву.
Відповідач позовні вимоги заперечує, просить у задоволені позову відмовити.
Заперечення обґрунтовано посиланням на таке:
1) відсутність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, оформленої згідно з Додатком №5 до Порядку №1567 свідчить про те, що рішення про накладення адміністративно-господарського штрафу не приймалося, що в свою чергу, на думку відповідача, свідчить про відсутність необхідних доказів, які відповідають вимогам допустимості та належності;
2) при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник; автомобільний перевізник; вантажоодержувач; транспортний засіб; пункти завантаження і розвантаження. Матеріали перевірки, зокрема акт №220924 від 22.09.2020 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт №0005338 від 22.09.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка № 042390 від 22.09.2020 року, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0005338 від 22.09.2020 року, довідка про зважування від 22.09.2020 року, так само і жоден документ, долучений до позовної заяви, не визначає фізичну особу-підприємця Спіяна Олега Павловича як перевізника, тобто суб'єкта, який має нести відповідальність у разі порушення законодавства про автомобільний транспорт. 03.01.2020 року між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрТранс-Агро-Юг» був укладений Договір позички від 03 січня 2020 року, відповідно до якого відповідач передав «УкрТранс-Агро-Юг» транспортний засіб: вантажний автомобіль марки МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 . Вказаний транспортний засіб використовується ТОВ «УкрТранс-Агро-Юг»» у господарській діяльності;
3) позивачем на сторінці 9 позовної заяви зазначено, що вантажний автомобіль МАН Т6Х 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом KOGEL SW24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , здійснював перевезення вантажу по маршруту «Київ-Чернігїв-Н.Яриловичі». Аналіз вказаного маршруту дає змогу встановити, що транспортний засіб рухався з м. Київ в північному напрямку до с. Нові Яриловичі через м. Чернігів.
В той же час, з розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0005338 від 22.09.2020 року вбачається, що розрахунок проведено відносно маршрута «Чернігів-Миколаїв», тобто коли транспортний засіб рухався в зворотному, тобто в південному напрямку.
Розрахунок плати до акту №0005338 від 22.09.2020 року проведено виходячи з відстані 623 км. Відповідно до сервісу Google Maps встановлено, що маршрут «Чернігів-Миколаїв» можна проїхати автомобільною дорогою Н-14 (612 км), або через автомобільні дороги через Е95 и Р06 (616 км.). Однак, у обох випадках, ця відстань не співпадає з тою, що зазначена позивачем (623 км.).
На думку відповідача в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що транспортування вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових параметрів 22.09.2020 року відбувалося: перевізником, яким є відповідач (ФОП Спіян О.П.); за маршрутом з м. Чернігів до м. Миколаїв.
29.11.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення розгляду справи на 11.01.2022 о 10:00 год.
30.11.2021 на адресу суду надійшла відповідь прокурора на відзив.
Прокурор просить суд позов задовольнити у повному обсязі, вважає доводи відповідача необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема, посилаючись на норми п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, п. 41 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 та від 12.02.2020 у справі №926/16/19 прокурор зазначає, що визначена плата за проїзд не оскаржена та не сплачена перевізником у встановленому чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України та своєю правовою природою є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Доводи відповідача щодо правильного визначення перевізника, на думку прокурора, не відповідають вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт».
Так, в ході здійснення рейдової перевірки транспортного засобу марки МАН Т6Х 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом KOGEL SW24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , встановлено, що автомобіль належить ОСОБА_2 . В порушення вимог ч.ч. 1, 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ні автомобільний перевізник, ні водій будь-які інші документи, крім тих, що додані до позовної заяви, не надав у ході перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки у тому числі і договір позички від 03.01.220, на який відповідач посилається у відзиві.
Посилаючись на п. 23, 28 Порядку №879 та правову позицію Верховного Суду у справі №819/1381/16 прокурор зазначає, що саме власник великогабаритного транспортного засобу має сплатити визначену управлінням суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдає шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення. Покладання на власника транспортного засобу тягаря відповідальності за порушення вимог щодо здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень транспортним засобом презюмується.
Щодо заперечень відповідача відносно наявності суперечностей в сумі розрахунку №0005338 від 22.09.2020 прокурор зазначає, що відповідно до матеріалів перевірки в акті проведення перевірки №220924 від 22.09.2020 та акті про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, зазначено місце проведення габаритно-вагового контролю - 124 км авто мольної дороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, а в розрахунку плати за проїзд вказано маршрут м.Чернігів-м. Миколаїв, що відповідає вимогам чинного законодавства.
11.01.2022 позивачем подано до господарського суду додаткові пояснення з клопотанням про поновлення строку для надання таких пояснень та долучення їх до матеріалів справи. Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві та погоджується з сумою позову, просить суд позовні вимоги задовольнити. До пояснень позивачем додано копію товарно-транспортної накладної №160 від 21.09.2020.
Позивач між іншим зазначає, що відстань, покладена у розрахунок була застосована відповідно до інтернет ресурсу della.com.ua згідно даних, наведених у супровідних документах на вантаж, а саме: товаро-транспортна накладна від 21.09.2020 №160, яка була надана посадовим особам Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки, а також пояснення водія щодо маршруту транспортного засобу. Згідно даних інтернет ресурсу della.com.ua відстань від м. Чернігів до м. Миколаїв складає 623 км. Правову позицію щодо використання Укртрансбезпекою інтернет ресурсу della.com.ua викладено у постанові Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 у справі №813/214/16. Розрахунок проводився на пройдену відстань 623 км від м. Чернігів до м. Миколаїв. Станом на 22.09.2020 сума 249,20 євро еквівалентно 8273,34 грн.
Посилаючись на положення ст. 33, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що наведений в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25,02.2009 № 207, абз. 27 глави 1, п. 11.1, п. 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97, товарно-транспортна накладна є документом на вантаж та не є документом, на підставі якого достеменно можливо встановити автомобільного перевізника. Єдиним документом, на підставі якого можливо достеменно встановити належного автомобільного перевізника є договір про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Тобто, саме власник транспортного засобу є належним відповідачем у даній справі, адже іншого під час перевірки 22.09.2020 не доведено.
11.01.2022 представник відповідача підтвердив намір подати заперечення на відповідь на відзив, представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
11.01.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.02.2022 о 10:30 год.
18.01.2022 представником відповідача подано до суду додаткові пояснення щодо позовної заяви.
Зокрема, представник відповідача зазначає таке:
1) протиправним є твердження позивача про те, що неоскаржена та несплачена перевізником у встановлені чинним законодавством строки плата за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування набуває статусу заборгованості перед бюджетом. Чинне законодавство та судова практика Верховного суду не надає відповідачу права оскаржити розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в судовому порядку, а за відсутності винесеної постанови (про застосування адміністративно-господарського штрафу) єдиним способом правомірної поведінки відповідача є доведення безпідставності позовних вимог у цій справі;
2) в сукупності з положеннями позовної заяви та поданого відзиву на неї, відповідач наголошує, що не є суб'єктом, що має нести відповідальність у вигляді плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що транспортування вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових параметрів 22.09.2020 року відбувалося: перевізником, яким є відповідач (ФОП Спіян О.П.); за маршрутом з м. Чернігів до м. Миколаїв;
3) матеріалами справи не підтверджується правомірність та обґрунтованість оскаржуваного розрахунку, тому позов не підлягає задоволенню.
01.02.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 03.03.2022 о 10:00 год.
01.02.2022 прокурором подано до господарського суду пояснення в порядку ст.. 42 ГПК України.
Судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 03 березня 2022 року о 10:00, не відбулося у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою суду від 31.08.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03 жовтня 2022 року о 10:30 год.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який на даний час продовжено до 20 листопада 2022 року включно.
Враховуючи воєнну ситуацію та стан небезпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, приймаючи до уваги обставини даної справи, судом створено учасникам умови належного балансу безпеки та ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов'язковою.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Судом задоволено клопотання прокурора та представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Прокурор та уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 03.10.2022 надали усні пояснення у справі, підтримали правові позиції, викладені у заявах по суті та додаткових поясненнях.
03.10.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області 22.09.2020 виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, виданого Державтоінспекцією або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.
На підставі затвердженого щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 21.09.2020 по 27.09.2020, направлення на рейдову перевірку № 006868 від 21.09.2020, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області 22.09.2020 на 124 км автодороги М-01 Київ-Чернігів- Н.Яриловичі, проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки МАN Т6Х 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом KOGEL SW 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_5 від 05.11.2013, яким здійснювалось перевезення вантажу.
За даним фактом посадовими особами складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0005338 від 22.09.2020, акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про-автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 220924 від 22.09.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 042390 від 22.09.2020. чек зважування від 22.09.2020.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 та свідоцтва про реєстрації НОМЕР_4 . власником вищевказаного автомобіля є ОСОБА_2 .
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, доданим до позовної заяви, відповідач є фізичною особою - підприємцем, основним видом діяльності якого є автомобільний транспорт (49.41).
На підставі наведених документів, Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд у розмірі 249,20 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банкру України станом на 22.09.2020 еквівалентно 8273,34 грн.
Прокурор посилається на те, що на підставі пунктів 27, 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, відповідачу належало сплатити плату за проїзд в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати. Однак відповідач ці кошти відповідач добровільно не сплатив.
Предметом даного спору є майнова вимога про стягнення з відповідача плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 249,20 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 22.09.2020 еквівалентно 8273,34 грн.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III (далі - Закон).
Згідно зі статтею 1 цього Закону автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Відповідно до вимог частини першої та другої статті 48 Закону, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з частиною четвертою статті 48 Закону у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок).
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.
Згідно з пунктом 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Отже, саме відповідач як власник великогабаритного транспортного засобу має сплатити визначену Управлінням суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдає шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 819/1381/16.
Додатково, у справі № 819/1381/16 Верховний Суд зробив подібний висновок, що у випадку, якщо вагові параметри транспортного засобу перевищують нормативні за нормами Закону № 2344-III, Порядку № 879, то відповідальним за правопорушення є сам власник, а не особа, яка безпосередньо керувала транспортним засобом.
Тому відповідальним за здійснення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами та іншими самохідними машинами і механізмами, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є власник транспортного засобу.
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Разом з тим відповідач не надав жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який належить йому на праві власності, не надав доказів оскарження в установленому порядку дій Укртрансбезпеки щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.
Покладання на власника транспортного засобу тягаря відповідальності за порушення вимог щодо здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень транспортним засобом презюмується. Поряд з цим у власника транспортного засобу зберігається право вимоги до водія у порядку регресу через інститути або цивільного, або трудового законодавства, залежно від того, які dejure idefacto відносини виникли між водієм і власником транспортного засобу у судовому чи позасудовому порядку.
Зазначеним спростовуються заперечення відповідача, зокрема про те, що транспортний засіб на момент перевірки знаходився у користуванні ТОВ «УкрТранс-Агро-Юг» на підставі договору позички від 03.01.2020.
Розмір плати за проїзд позивачем визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879), протяжність маршруту відповідає відстані між містами Миколаїв та Чернігів згідно з даними онлайн сервісу della.com.ua, та відомостям, які містяться в товарно-транспортній накладній №160 від 21.09.2020.
Оскільки, відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування (2492 євро), позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення порушення (22.09.2020), що за перевіреним судом розрахунком прокурора складає 8273,34 грн.
Отже, позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Згідно до 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог мас наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку. передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №З-рн/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності. державного кордону України, гарантування її державної, економічної. інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. з мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з Інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
"Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави. обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган. уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки сулу у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Згідно статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загальної користування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Відповідно до п. 1 даного Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Також, п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №502 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки па транспорті», також утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.
Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Враховуючи норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають застосовувати правові підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Незважаючи на вказане, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, заходи щодо звернення з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача коштів у примусовому порядку для захисту інтересів держави з метою їх надходження до Державного бюджету України не вжито. Станом на 27.09.2021 ФОП Спіян О.П. плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габариті параметри яких перевищують нормативні згідно акту № 0005338 від 22.09.2020 у добровільному порядку не сплачено.
Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з відповідним позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використовує. мотивуючи це їх відсутністю.
Таким чином, вказані обставини свідчать про не здійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави неналежним чином.
З урахуванням вищевикладеного, підставою для звернення з позовом Корюківською окружною прокуратурою є не здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету та не сплата відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 8273,34 грн.
Згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевого бюджетів.
Пунктом 6 ч. З ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.
Дотримання законності у питанні наповнення бюджету безпосередньо належить до інтересів держави. Бездіяльність Укртрансбезпеки завдає істотної шкоди економічним інтересам держави, оскільки ненадходження коштів до бюджету перешкоджає здійсненню функцій держави, передбачених Конституцією та законами України.
Крім цього, не сплата суб'єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою не надходження коштів до Державного бюджету України та, як наслідок, завдання економічних збитків державі. ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 № 382, метою якої є відновлення і розвиток автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень, забезпечення доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об'єктів дорожньої інфраструктури, що суттєво порушує інтереси держави.
Як зазначено у постанові Верховного суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17 підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, в тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру щодо забезпечення надходження до бюджету грошових коштів.
Також, у п. 5.6. постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, що сам факт не звернення до суду Державною службою України з безпеки на транспорті з позовом свідчитьпро те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на виявлене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Окружною прокуратурою 24.09.2021 за № 3074 вих.-2І направлено лист на Державну службу України з безпеки на транспорті, на який отримано відповідь за № 6410/6.3/15-21 від 28.09.2021 про не вжиття заходів представницького характеру з вказаного.
Беручи до уваги вищевикладене, а також той факт, що не сплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 8273,34 грн, призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та відповідно до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, а державний орган (Укртрансбезпека) уповноважений на захист інтересів держави понад 7 місяців не вживає заходів до захисту інтересів держави, що суттєво порушує економічні інтереси держави, вказує на наявність визначених п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даною позовною заявою.
Таким чином, даний випадок з урахуванням вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключним, а тому у прокурора є обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
Таким чином, з зазначеного витікає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання даного спору до господарського суду Чернігівською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №2303 від 23.09.2021.
З зазначеного витікає, що судовий збір в розмірі 2270,00 грн згідно ст. 129 ГПК України, слід відшкодувати Чернігівській обласній прокуратурі з відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Спіяна Олега Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) на користь Державного бюджету України (р/р№UА188999980313181216000025739, код отримувача 37972475,Казначейство України у м. Чернігів, КБК 22160100, призначення платежу : 22160100 - плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні) в сумі 8273,34 грн.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Спіяна Олега Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вулиця Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UА 248201720343140001000006008) 2270,00 грн судового збору.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
особа, яка звернулась в інтересах держави: Керівник Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300)
позивач: Державна служба України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135)
відповідач: фізична особа-підприємець Спіян Олег Павлович ( АДРЕСА_1 ).
Повний текст судового рішення складено і підписано 13.10.2022.
Суддя В.О.Ржепецький