05 жовтня 2022 року Справа № 915/754/21(915/1088/21)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua)
в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua)
до відповідача: Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua)
про: стягнення 9786686,24 грн,
за участі представників учасників справи:
від позивача: Тучкова Ю.В.
від відповідача: Ніколаєнко О.О.,
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою 32/20579 від 08.12.2020 про стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" заборгованості за Договором №277 від 29.11.2018 на постачання питної води (водопостачання) в сумі 9786686,24 грн, з яких: основний борг у розмірі 8467780,75 грн, інфляційні втрат в сумі 103559,69 грн, 3 % річних в сумі 131068,82 грн, 7 % штрафу в сумі 592744,62 грн, пеня з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ в сумі 491532,36 грн та судових витрат в розмірі 146800,29 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. 526, 530, 546, 601, 610, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України та ст. 193, 232 Господарського кодексу України та мотивовано тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг за січень - червень 2020 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1088/21 та визначено головуючою у справі суддю Смородінову О.Г.
Ухвалою суду від 27.07.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1088/21 за правилами загального позовного провадження.
17.08.2021 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву за вих. №23/1079 від 16.08.2021.
Відповідач зазначає, що у КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" перед ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" дійсно існує заборгованість по оплаті спожитих послуг згідно договору від 29.11.2018 № 277 (код 41110000-3) питна вода (водопостачання), але відповідач не в змозі виконати свої зобов'язання за укладеним договором у зв'язку з тим, що на кошти, які перебувають у касах і банківських рахунках відповідача накладений арешт державним виконавцем. Відповідач вважає, що штрафні санкції, які нараховані позивачем за не сплату наданих послуг з січня по червень 2020 року згідно договору є дуже великими та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на 90% відсотків, адже позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань або погіршення матеріального стану підприємства.
Ухвалою від 12.10.2021 суд постановив матеріали справи № 915/1088/21 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" про стягнення заборгованості передати судді Господарського суду Миколаївської області Ржепецькому В.О. для розгляду спору по суті в межах справи № 915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство".
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №112 від 28.10.2021 у справі №915/1088/21 призначено повторний автоматизований розподіл на підставі ухвали суду від 12.10.2021
Згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2021 головуючим у справі №915/1088/21 визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою від 01.11.2021 судом постановлено: прийняти справу №915/1088/21 до свого провадження для розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", присвоєно їй номер 915/754/21(915/1088/21), розгляд справи розпочато спочатку, підготовче засідання у справі призначено на 29 листопада 2021 року о 10:30 год.
29.11.2021 відповідачем подано до господарського суду клопотання за вих. №23/1494 від 26.11.2021 про зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягнення з відповідача на 90%, до якого додано докази на підтвердження фінансового стану, а саме:
- звіт про фінансові результати за І півріччя 2021 року;
- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2019 року;
- постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 18.03.2020 та від 19.12.2017;
- копію Статуту підприємства.
29.11.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 23 грудня 2021 року о 09:50 год.
03.12.2021 позивачем подано до суду заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Позивач просить суд відмовити відповідачеві у задоволені клопотання, стягнути з відповідача штрафні санкції у повному обсязі.
Позивач зазначає, що відповідно до умов укладеного договору єдиною обставиною, за якою відповідач звільняється від відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу є невиконання зобов'язань за наслідками непереборної сили. Відповідачем обставини непереборної сили не підтверджені, відсутня і винятковість обставин. У відповідача є грошові кошти на банківському рахунку, з яких знято арешт ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 у справі №915/754/21, проте останнім не вживаються заходи щодо погашення заборгованості за Договором.
23.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 25 січня 2022 о 10:20 год.
25.01.2022 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Ухвалою суду від 28.01.2022 судове засідання у справі призначено на 15.02.2022 об 11:20 год.
15.02.2022 розгляд справи відкладено на 15.03.2022 о 10:40 год.
Судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 15 березня 2022 року о 10:40, не відбулося у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який на даний час продовжено до 20 листопада 2022 року включно.
Ухвалою суду від 18.08.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 вересня 2022 року об 11:00 год.
09.09.2022 позивачем подано до господарського суду клопотання за вих. №32/722 від 29.08.2022 про зміну найменування позивача з Відокремлений підрозділ "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Клопотання позивача від 29.08.2022 підлягає задоволенню.
14.09.2022 у зв'язку з технічними проблемами проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку, за згодою представників сторін, судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 05.10.2022 об 11 год. 00 хв.
Враховуючи воєнну ситуацію та стан небезпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи, судом створено учасникам умови належного балансу безпеки та ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов'язковою.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 03.10.2022 задоволено клопотання відповідача та забезпечено участь у судовому засіданні його представника у режимі відеоконференції.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи.
05.10.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29 листопада 2018 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (далі - виробник, позивач) та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі - споживач, відповідач) був укладений договір № 277 (код 41110000-3) питна вода (водопостачання) (далі - Договір).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 у справі № 915/23/19 вказаний договір визнано укладеним у редакції Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" з урахуванням протоколу розбіжностей до договору від 29.11.2018 № 277 (код 41110000-3) питна вода (водопостачання) в редакції Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", за винятком пунктів 7.4., 11.11., 11.12., 11.13.
Відповідно до предмету вказаного договору позивач, як виробник, бере на себе зобов'язання у 2019 році відпустити споживачу воду питної якості, згідно з Державними санітарними нормами і правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується сплатити за використану питну воду питної якості (далі - питна вода) за встановленим тарифом в терміни, передбачені цим договором (п.1.1. Договору).
За умовами наведеного Договору:
- розрахунки за спожиту питну воду здійснюються по встановленим тарифам, діючим на період розрахунків.
Порядок встановлення і застосовування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх введення. Виробник письмово повідомляє Споживача про зміну тарифів. Повідомлення являється невід'ємною частиною договору.
Тариф на момент укладення даного договору складає 6,92 грн за 1 м3 води, без урахування ПДВ 20%. (п. 3.2 Договору);
- оплату за фактично спожиту питну воду Споживач проводить щомісячно на підставі пред'явлених Виробником рахунків на оплату протягом 30- календарних днів з дня отримання рахунку.
Розрахунковим періодом є один календарний місяць.
Виробник направляє Споживачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.
Грошові кошти перераховуються Споживачем по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред'явленому Виробником до оплати (п. 4.1 Договору);
- сторони зобов'язані щомісячно, в перший робочій день місяця, наступного за розрахунковим, разом складати акт про обсяг питної води, відпущеної Споживачу за показниками приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності Сторін (п. п. 6.1.6, 6.2.2 Договору);
- у Випадку порушення зобов'язань, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору", Сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. (п. 7.1 Договору);
- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання не звільняє жодну із сторін від виконання взятих на себе зобов'язань по договору (п. 7.2 Договору);.
- за порушення строків виконання зобов'язання (в тому числі і за невиконання грошових зобов'язань) стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п. 7.4 Договору);
- термін дії даного договору з дати підписання його обома Сторонами, скріплення печатками та діє з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року включно, в частині постачання питної води, а частині розрахунку до повного розрахунку (п. 10.1 Договору);
- договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про необхідність його перегляду (п. 10.3 Договору).
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
На виконання умов Договору позивач за період з січня по червень 2020 року включно надав відповідачу послуги з водопостачання на загальну суму 9552340,32 грн, що підтверджується актами: №АК.0.3104ц.1072 від 31.01.2020 за січень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1087 від 28.02.2020 за лютий 2020 року, №АК.0.3104ц. 1096 від 31.03.2020 за березень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1100 від 30.04.2020 за квітень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1105 від 29.05.2020 за травень 2020 року, №АК.0.3104ц. 1111 від 30.06.2021 за червень 2020 року (а.с.40-45) та виставив рахунки на оплату: №РС,20-54 від 31.01.2020 на суму 1712575,44 грн, №РС,20-268 від 29.02.2020 на суму 1528001,17 грн, №РС,20-480 від 31.03.2020 на суму 1549734,00 грн, №РС,20-576 від 30.04.2020 на суму 1589144,78 грн, №РС,20-821 від 31.05.2020 на суму 1626296,88 грн, №РС,20-1023 від 30.06.2020 на суму 1548588,05 грн (а.с. 46-51).
На підставі заяви відповідача від 18.02.2020 №05/289 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-54 всього на суму 198090,78 грн (а.с.70).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за січень 2020 року по рахунку №РС, 20-54 становить 1514484,66 грн.
На підставі заяви відповідача від 23.03.2020 №05/433 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-268 всього на суму 185105,73 грн (а.с.71).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за лютий 2020 року по рахунку №РС, 20-268 становить 1340895,44 грн.
На підставі заяви відповідача від 16.04.2020 №05/539 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-480 всього на суму 180033,86 грн (а.с.72).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за березень 2020 року по рахунку №РС, 20-480 становить 1369700,14 грн.
На підставі заяви відповідача від 18.05.2020 №05/708 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-576 всього на суму 153818,01 грн (а.с.73).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за квітень 2020 року по рахунку №РС, 20-576 становить 1435326,77 грн.
На підставі заяви відповідача від 16.06.2020 №05/827 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-821 всього на суму 189250,32 грн (а.с.74).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за травень 2020 року по рахунку №РС, 20-821 становить 1437046,56 грн.
На підставі заяви відповідача від 16.07.2020 №05/938 сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог в часткове погашення боргу за рахунком №РС, 20-1023 всього на суму 178260,87 грн (а.с.75).
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг за червень 2020 року по рахунку №РС, 20-1023 становить 1370327,18 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача по оплаті за послуги водопостачання за період з січня по червень 2022 року включно становить 8467780,75 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач 12.08.2020 скерував відповідачу претензію №32/13068 від 07.08.2020 з вимогою про оплату заборгованості в сумі 8646041,62 грн, яку останній отримав 12.08.2020.
Відповідач на претензію відповіді не надав, зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, чим порушив договірні зобов'язання.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виробника, до відповідача, як споживача заборгованості за водопостачання, а також відсотків річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за послуги з водопостачання закон покладає на споживача.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.
Відповідач не спростував вимоги позивача, позовні вимоги в частині заборгованості по оплаті послуг з водопостачання визнав у повному обсязі.
З зазначеного витікає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 8467780,75 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційний втрат судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування.
Разом з тим, позивачем при нарахуванні інфляційних втрат допущено помилку, а саме: неправильно визначено сукупний індекс інфляції.
За розрахунком суду інфляційні втрати за невиконання зобов'язання по оплаті послуг з водовідведення за період січень-червень 2020 року включно становлять 214987,14 грн.
При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування та суми 3% річних за кожним рахунком, однак при додаванні визначених сум допущено арифметичну помилку.
За розрахунком суду загальна сума 3% річних становить 131068,85 грн (32400,04+25169,27+22790,91+20588,70+17315,23+12804,70).
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних в межах заявленої позивачем суми в розмірі 103559,69 грн та 131068,82 грн відповідно.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені в сумі 491532,36 грн та 7% штрафу в сумі 592744,62 грн, суд зазначає таке.
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.4. Договору, за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором виробник сплачує споживачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За порушення строків оплати водовідведення споживач сплачує виробнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що позивачем правильно визначено періоди нарахування та здійснено розрахунок з урахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими в сумі 491532,36 грн.
Розрахунок 7% штрафу правильний, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими в сумі 592744,62 грн.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Позивач проти вказаного клопотання заперечив, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, яке міститься у відзиві на позовну заяву та клопотання №23/1494 від 26.11.2021, з урахуванням письмових заперечень позивача № 32/1235 від 02.12.2021, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню частково, з огляду на таке:
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При вирішенні клопотання відповідача судом враховано наступне: відповідач є комунальним підприємством; позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 278 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення) від 29.11.2018; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору; стягнення з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 245766,18 грн (50% заявленого розміру), а розмір штрафу - 296372,31 грн (50% обґрунтовано заявленого розміру).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Крім того, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру правомірно та обґрунтовано заявлених позовних вимог) 146800,29 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua) заборгованість за Договором №277 від 29.11.2018, а саме:
- 8467780,75 грн - основна заборгованість;
- 103559,69 грн - інфляційні втрати;
- 131068,82 грн - 3% річних;
- 296372,31 грн - 7% штраф;
- 245766,18 грн - пеня;
- 146800,29 грн - витрати по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661, e-mail: energoatom@atom.gov.ua)
в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ідентифікаційний код 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua),
відповідач: Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 8, ідентифікаційний код 31948866, e-mail: kptvkg@meta.ua).
Повний текст судового рішення складено та підписано судом 13.10.2022.
Суддя В.О.Ржепецький