вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" жовтня 2022 р. Справа № 911/123/22
За позовом Білоцерківського національного аграрного університету, 09117, Київська область, місто Біла Церква, площа Соборна, будинок 8/1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк", 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Вокзальна, будинок 22 А
про стягнення 3 011 746,31 грн за договором на закупівлю молока № 10/01/14 від 10.01.2014
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання
суть спору:
Білоцерківський національний аграрний університет звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 01-12/340 від 14.06.2022 про стягнення заборгованості за договором на закупівлю молока № 10/01/14 від 10.01.2014 у розмірі 3 011 746,31 грн, з яких 2 910 464,88 грн основний борг та 101 281,43 грн пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар в обумовлені договором строки.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позовну заяву не надав. Поряд з тим під час розгляду вказаної справи, 06.10.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду.
За результатами судового засідання 06.10.2022 судом ухвалено рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
10 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк" (Покупець) та Білоцерківським національним аграрним університетом (Постачальник) укладено договір на закупівлю молока № 10/01/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця молоко коров'яче незбиране (далі - продукція) в порядку і на умовах, визначених цим договором, а покупець - прийняти таку продукцію та оплатити її (пункт 1.1 Договору).
Пунктом 1.4 Договору встановлено, що документи, що складаються при здійсненні поставки молока-сировини згідно цього договору, повинні відповідати вимогам інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної на перевезення молочної сировини, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 № 176.
Згідно із пунктом 2.1 Договору постачальник постачає покупцю продукцію у кількості не менш 20 (двадцяти) тон на місяць. Постачальник має право поставляти, а покупець приймати продукцію у кількості більше, ніж встановлено п. 2.1 цього Договору.
Відповідно до пункту 2.8 Договору молоко повинно відповідати вимогам п. 4 цього договору. В разі відповідності якості молока п. 4, на 1-3 день після проведення покупцем лабораторного аналізу, постачальнику повертається товарно-транспортна накладна з відміткою "Прийнято". На основі товарно-транспортних накладних покупець складає реєстр та приймальну квитанцію форми 3-ПК (МС), які надаються постачальнику не пізніше 5 числа наступного місяця.
Датою поставки та переходу права власності на продукцію та всіх ризиків є дата підписання покупцем товарно-транспортної накладної з відміткою "Прийнято" (пункт 2.10 Договору).
Відповідно до пунктів 3.1 та 3.4 Договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривні та при зміні ціни на продукцію сторонами укладається протокол погодження цін, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Згідно протоколу погодження ціни на закупівлю молока згідно договору купівлі-продажу молока між ТОВ "ЛВК-Мілк" та Білоцерківським національним аграрним університетом з 01 січня 2021 року ціни на молоко коров'яче незбиране становлять: 11100,00 грн/т - вищий ґатунок та 10860,00 грн/т - перший ґатунок.
Як визначено пунктом 5.1 Договору оплата здійснюється покупцем за кожну партію продукції не пізніше трьох календарних днів з дати поставки.
За порушення грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від відповідної суми заборгованості (пункт 6.5 Договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу молочну продукцію, яка відповідачем прийнята та не оплачена в повному обсязі.
Так, в підтвердження заявленої суми в розмірі 2 910 464,88 грн позивачем додано до позовної заяви копії підписаних та скріплених печаткою відповідача приймальних квитанцій, оформлених відповідно до Інструкції щодо заповнення прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма № 3-ПК (МС), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 457 від 01.12.15 разом із реєстрами закупівлі молока: за серпень 2021 року - на суму 712 926,74 грн; за вересень 2021 року - на суму 691 966,72 грн; за жовтень 2021 року - на суму 733 440,74 грн; за листопад 2021 року - на суму 699 634,38 грн; за грудень 2021 року - на суму 349 282,74 грн (копії зазначених приймальних квитанцій наявні в матеріалах справи).
Також позивач зазначає, що факт закупівлі молочної продукції підтверджується підписаним між сторонами і скріпленим печатками підприємств актом звірки взаємних розрахунків за період з січня по грудень 2021 року станом на 22.12.2021 з урахуванням залишкового сальдо станом на 01.01.2021.
Часткові оплати здійснені відповідачем підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи виписками з банківського рахунку Білоцерківського національного аграрного університету за серпень 2021 року на суму 240 000,00 грн; за вересень 2021 року на суму 214 000,00 грн; за жовтень 2021 року на суму 458 000,00 грн; за листопад 2021 року на суму 100 000,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 08-11/413 від 15.12.2021 щодо оплати заборгованості, копія якої міститься в матеріалах справи.
Однак, як зазначає позивач, відповідач частково оплативши продукцію, свої зобов'язання за договором на закупівлю молока № 10/01/14 від 10.01.2014 належним чином не виконав, кошти за решту отриманої продукції не сплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 910 464,88 грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору на закупівлю молока № 10/01/14 від 10.01.2014, яка складається з основного боргу в сумі 2 910 464,88 грн та пені в сумі 101 281,43 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, однак 06.10.2022 була подана заява про розстрочку виконання рішення суду, в якій відповідач зазначив, що визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі, а саме в розмірі 2 823 618,37 грн, з яких: 2 715 464,88 грн основний борг, 63 543,36 грн пеня та 44 610,13 грн судові витрати. В обґрунтування заяви відповідач послався на тяжкий фінансовий стан підприємства, на наявність заборгованості перед позивачем та іншими контрагентами, ризиками утворення заборгованості перед бюджетом податків і зборів, забортної плати, окрім того зазначив, що введення на території України воєнного стану призвело до значних фінансових втрат відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 173, частини першої статті 265, абзацу 2 частини першої статті 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами статей 655, 692, 627, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, з огляду вищезазначеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем приймальних квитанцій: за серпень 2021 року - на суму 712 926,74 грн; за вересень 2021 року - на суму 691 966,72 грн; за жовтень 2021 року - на суму 733 440,74 грн; за листопад 2021 року - на суму 699 634,38 грн; за грудень 2021 року - на суму 349 282,74 грн без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленої позивачем продукції свідчить про прийняття відповідачем цієї продукції.
Обов'язок по оплаті поставленої продукції відповідачем був виконаний лише частково. Заборгованість по договору становить 2 910 464,88 грн, що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків.
Судом враховано, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №916/1263/15-г (3-269гс16).
З урахуванням того, що заборгованість відповідача за поставлену позивачем протягом 2021 року продукцію носила постійний характер та враховуючи черговість зарахування сплачених відповідачем коштів за поставлену продукцію, судом встановлено, що неоплаченими залишилися приймальні квитанції: за серпень 2021 року - на суму 436 140,30 грн (з урахуванням часткової оплати); за вересень 2021 року - на суму 691 966,72 грн; за жовтень 2021 року - на суму 733 440,74 грн; за листопад 2021 року - на суму 699 634,38 грн; за грудень 2021 року - на суму 349 282,74 грн.
Отже, відповідач своїх договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі у визначені договором строки не виконав, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед позивачем у сумі 2 910 464,88 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 2 910 464,88 грн основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк" 101 281,43 грн пені.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.5 Договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від відповідної суми заборгованості.
Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Із розрахунку пені наведеного в заяві про усунення недоліків позовної заяви вбачається, що позивачем розрахунок проведено по кожній товарно-транспортній накладній окремо на суми заборгованості менші ніж встановлені в приймальних накладних за спірний період.
Однак, із загального аналізу положень умов договору на закупівлю молока № 10/01/14 від 10.01.2014, з урахуванням наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, судом встановлено, що розрахунки за вказаним договором здійснюються за кожну партію продукції не пізніше трьох календарних днів, при цьому партія включає поставки за календарний місяць.
Відповідно, обов'язок по оплаті прийнятої у серпні 2021 року продукції у повному обсязі відповідач мав виконати до 03.09.2021 включно; у вересні 2021 року - до 05.10.2021 включно; у жовтні 2021 року - до 03.11.2021 включно; у листопаді 2021 року - до 03.12.2021 включно; у грудні 2021 року - до 06.01.2022 включно.
З урахуванням викладених обставин, обчислення пені необхідно здійснювати з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано по кожній партії продукції.
Отже, з урахуванням вказаного вище, суд, здійснив власний обрахунок пені з урахуванням вірно визначеного початку періоду прострочення зобов'язань відповідача в межах кінцевого строку визначеного позивачем (31.12.2021) на суми заборгованості встановлені судом із приймальних накладних, за результатами якого арифметично правильна загальна сума пені за спірний період становить 83 251,00 грн.
За зобов'язаннями грудня 2021 року пеня не нараховується, оскільки кінцевий період нарахування пені у позові визначено - 31.12.2021, тоді як прострочення за вказаним зобов'язанням починається з 06.01.2022.
Відтак вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 83 251,00 грн.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Однак, дослідивши заяву відповідача, судом встановлено, що сума заборгованості яку відповідач визнає та просить розстрочити у зв'язку із тяжким фінансовим станом підприємства не відповідає сумі заявленої позивачем у позові та сумі, яка задоволена судом за результатами розгляду даного спору.
У зв'язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк" про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Вокзальна, будинок 22 А, код ЄДРПОУ 38010015) на користь Білоцерківського національного аграрного університету (09117, Київська область, місто Біла Церква, площа Соборна, будинок 8/1, код ЄДРПОУ 00493712) 2 993 715 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто три тисячі сімсот п'ятнадцять) грн 88 коп. (з яких: 2 910 464,88 грн основного боргу, 83 251,00 грн пені), а також 44 905 (сорок чотири тисячі дев'ятсот п'ять) грн 74 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повне рішення складено та підписано: 13.10.2022