вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" липня 2022 р. м. Київ Справа №911/2213/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, буд. 12)
про стягнення 301861,00 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
від позивача: Ковач І.В.
від відповідача: Селетреніков Л.М.
обставини справи:
Фізична особа-підприємець Запасненко Олександр Олександрович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскофіта» (далі - відповідач) 301861,00 грн, з яких 240000,00 грн основної заборгованості, 44899,05 грн пені, 3690,33 грн 3% річних та 13271,62 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором транспортного експедирування від 04.12.2020 №18571 щодо здійснення розрахунку за надані експедиторські послуги у строк, визначений договором.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2021 відкрито провадження у справі №911/2213/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій, підготовче засідання призначено на 02.09.2021.
07.09.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 06.09.2021 про закриття провадження (зменшення позовних вимог), у якій позивач повідомив про здійснення відповідачем після відкриття провадження у справі часткового погашення заборгованості 11.08.2021 та 20.08.2021 на загальну суму 240000,00 грн і відсутність предмету спору в цій частині у зв'язку з частковим погашенням заборгованості.
10.09.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач повідомив про погашення позивачу основного боргу на суму 240000,00 грн та надав відповідні докази (платіжні доручення). Щодо решти позовних вимог (про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат) відповідач у відзиві посилався на те, що у відповідача виникло прострочення лише по оплаті послуг, які були надані позивачем згідно з заявкою відповідача №1 від 04.12.2021 на суму 95352,90 грн. Строк оплати за послуги, які були надані позивачем згідно з заявками відповідача №2 від 04.12.2021 на суму 95352,90 грн та №3 від 16.12.2021 на суму 93717,00 грн, відповідач вважає таким, що ще не настав, оскільки відповідач не отримав від позивача повний пакет оригіналів документів про виконання цих заявок. Заперечуючи з наведених підстав проти позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач у відзиві надав свій контррозрахунок пені на суму 1570,80 грн, яка нарахована відповідачем за прострочення по оплаті послуг згідно з заявкою №1 від 04.12.2021 на суму 95352,90 грн. При цьому, незважаючи на зроблений відповідачем контррозрахунок пені на суму 1570,80 грн, відповідач у відзиві на позов просив суд відмовити в задоволенні усіх позовних вимог.
02.09.2021 засідання суду не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Третьякової О.О. у відпустці, тому судове засідання було перепризначено на 30.09.2022, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 10.09.2021 в порядку ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.
27.09.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач послався на те, що послуги були ним надані у повному обсязі і строк оплати вартості послуг настав, оскільки відповідачем були підписані усі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Також позивач посилався на ведення переговорів з відповідачем з приводу укладення мирової угоди у справі.
30.09.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 30.09.2021 про відкликання заяви про закриття провадження (зменшення позовних вимог) в частині позовних вимог на суму 240000,00 грн від 06.09.2021, а також надійшла заява в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
У підготовче засідання 30.09.2021 з'явились представники сторін, протокольною ухвалою суду оголошена перерва у підготовчому засіданні на 21.10.2021.
21.10.2021 підготовче засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, тому підготовче засідання призначено на 18.11.2021 після виходу судді з лікарняного, про що сторін повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.
У підготовче засідання 18.11.2021 сторони не з'явились, від позивача та від відповідача надійшли клопотання про відкладення засідання суду, протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 09.12.2021.
У підготовче засідання 09.12.2021 з'явились представники сторін, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2022.
У судове засідання 13.01.2022 представники сторін не з'явились, судове засідання відкладено на 27.01.2022, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 13.01.2022.
У судове засідання 27.01.2022 з'явились представники сторін, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою оголошена перерва в судовому засіданні на 24.02.2022.
18.02.2022 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли оригінали документів для огляду.
24.02.2022 засідання суду не відбулося у зв'язку зі збройною агресією РФ, введенням воєнного стану та активними бойовими діями у Київській області. Тому судове засідання призначено на 07.07.2022, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 02.06.2022 на електронні адреси, зазначені сторонами.
У судове засідання 07.07.2022 з'явились представники сторін, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою оголошена перерва в судовому засіданні на 22.07.2022.
У судове засідання 22.07.2022 з'явились представники сторін, за результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 22.07.2022 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з'ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
04.12.2020 Фізична особа-підприємець Запасненко Олександр Олександрович (позивач) в якості експедитора та Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" в якості замовника уклали договір транспортного експедирування №18571 (далі - договір), за яким експедитор зобов'язався за дорученням, за плату і за рахунок замовника від власного імені надати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезення вантажу замовника в межах території України та в міжнародному сполученні автомобільним транспортом (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору експедитор надає послуги, передбачені цим договором, на підставі Заявки.
В п.2.1 договору сторони встановили, що для здійснення замовлення за цим договором замовник надає експедитору заявку з відповідною інформацією щодо замовлення. Відповідно до п.2.8 договору сторони домовились, що заявка, підписана сторонами та отримана за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти, є належним юридичним доказом в судових інстанціях щодо існування господарських відносин між сторонами.
Відповідно до п.3.1.1 договору експедитор зобов'язаний забезпечити отримання вантажу від вантажовідправника і його доставку вантажоодержувачу в пункт призначення в термін, обумовлений в заявці.
Відповідно до п.3.3.4 договору замовник зобов'язаний оплатити експедитору винагороду і всі інші витрати і витрати, передбачені в заявці, а також інші документально підтверджені витрати, понесені ним у зв'язку з виконанням зобов'язань за цим договором. В п.4.1 договору сторони погодили, що строк оплати та вартість послуг експедитора визначається у відповідній Заявці.
Відповідно до п.4.2 договору підставою для здійснення замовником грошового платежу за надані експедитором послуги є факт отримання замовником оригіналів рахунків-фактур, актів виконаних робіт та товаро-супровідних документів.
Відповідно до п.4.3 договору за результатами виконаних робіт експедитор виставляє рахунок, акт і передає CMR замовнику.
В п.5.3 договору сторони визначили, що у разі прострочення оплати замовником послуг експедитора замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від невиплаченої суми за кожен день прострочення.
На підставі вказаного договору сторони підписали заявку №1 від 04.12.2020 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні, у якій визначено маршрут та інші умови перевезення. Строком оплати у цій заявці визначено 21 банківський день по отриманню оригіналів документів.
15.12.2020 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №ЗО-0000587 на оплату наданих позивачем послуг відповідно до заявки №1 від 04.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн.
15.12.2020 позивач та відповідач підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000601 про надання позивачем відповідачу послуг відповідно до заявки №1 від 04.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн.
Відповідач оплатив рахунок-фактуру №ЗО-0000587 від 15.12.2020 частково, а саме: 22.03.2021 в сумі 18414,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 23.03.2021, 23.03.2021 в сумі 10000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 24.03.2021, 14.04.2021 в сумі 10000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 15.04.2021 та 20.05.2021 в сумі 6008,80 грн, що підтверджується банківською випискою від 21.05.2021, що сукупно становить 44422,80 грн.
Також на підставі вказаного договору сторони підписали заявку №2 від 04.12.2020 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні, у якій визначено маршрут та інші умови перевезення. Строком оплати у цій заявці визначено 21 банківський день по отриманню оригіналів документів.
15.12.2020 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №ЗО-0000586 на оплату наданих позивачем послуг відповідно до заявки №2 від 04.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн.
15.12.2020 позивач та відповідач підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000600 про надання позивачем відповідачу послуг відповідно до заявки №2 від 04.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн.
Також на підставі вказаного договору сторони підписали заявку №3 від 16.12.2020 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні, у якій визначено маршрут та інші умови перевезення. Строком оплати у цій заявці визначено 21 банківський день по отриманню оригіналів документів.
22.12.2020 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №ЗО-0000609 на оплату наданих позивачем послуг відповідно до заявки №3 від 16.12.2020 на загальну суму 93717,00 грн.
22.12.2020 позивач та відповідач підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000607 про надання позивачем відповідачу послуг відповідно до заявки №3 від 16.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн.
26.05.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №3 від 24.05.2021 про оплату наданих послуг за договором, а саме про сплату грошових коштів в сумі 246008,80 грн. До претензії позивач додав акт звірки від 24.05.2021, підписаний позивачем, для підписання його також відповідачем.
Відповідач відповіді на претензію не надав, претензію не задовольнив.
29.07.2021 позивач звернувся до Господарського суду Київської області із вказаним позовом про стягнення з відповідача 240000,00 грн основного боргу, 44899,05 грн пені, 3690,33 грн 3% річних та 13271,62 грн інфляційних втрат за договором.
Після звернення позивача до суду із вказаним позовом відповідач здійснив позивачу оплати на загальну суму 240000,00 грн за надані послуги за договором, а саме платіжним дорученням №1835 від 11.08.2021 на суму 40000,00 грн, платіжним дорученням №1913 від 20.08.2021 на суму 10930,10 грн, платіжним дорученням №1914 від 20.08.2021 на суму 95352,90 грн, платіжним дорученням №1915 від 20.08.2021 на суму 93717,00 грн.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, які сторонами не заперечуються та підтверджуються копіями письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, суд виходить з того, що між сторонами на підставі договору договір транспортного експедирування №18571 від 04.12.2020 виникли майнові правовідносини за договором транспортного експедирування, який є різновидом договору про надання послуг.
Загальні положення про договір про надання послуг містяться в главі 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Договір транспортного експедирування регулюється главою 65 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст. 929 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону:
транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;
транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;
експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;
клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Також відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст. 629 Цивільного кодексу України закріплений принцип договірного права “pacta sunt servanda”, відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Надаючи правову оцінку доводам позивача про прострочення відповідачем оплати основного боргу за договором, та запереченням відповідача, який стверджував, що прострочення у нього виникло лише щодо оплати послуг, які були надані позивачем згідно з заявкою відповідача №1, а строк оплати за послуги, які були надані позивачем згідно з заявками відповідача №2 від 04.12.2021 та №3 від 16.12.2021, ще не настав, суд відмічає при цьому непослідовність поведінки відповідача.
Відповідно до встановлених обставин справи, які визнаються сторонами та підтверджуються наявними письмовими доказами, 15.12.2020 позивач та відповідач підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000601 про надання позивачем відповідачу послуг відповідно до заявки №1 від 04.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн. Одночасно позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №ЗО-0000587 від 15.12.2020 на оплату наданих позивачем послуг відповідно до заявки №1 від 04.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн.
Також 15.12.2020 позивач та відповідач підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000600 про надання позивачем відповідачу послуг відповідно до заявки №2 від 04.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн. Одночасно позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №ЗО-0000586 від 15.12.2020 на оплату наданих позивачем послуг відповідно до заявки №2 від 04.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн.
Також 22.12.2020 позивач та відповідач підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000607 про надання позивачем відповідачу послуг відповідно до заявки №3 від 16.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн. Одночасно позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №ЗО-0000609 від 22.12.2020 на оплату наданих позивачем послуг відповідно до заявки №3 від 16.12.2020 на загальну суму 93717,00 грн.
Усі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були підписані відповідачем без зауважень, що свідчить про те, що послуги були прийняті відповідачем та що відповідач не мав претензій до позивача як виконавця послуг щодо наданих послуг, в т.ч. не мав претензій щодо обсягу та вартості послуг, які були зазначені у підписаних відповідачем актах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, у позивача (виконавця послуг), який фактично надав відповідачу погоджені транспортно-експедиторські послуги за договором, а саме згідно із погодженою сторонами заявкою №1 від 04.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн, заявкою №2 від 04.12.2020 на загальну суму 95352,90 грн та заявкою №3 від 16.12.2020 на загальну суму 93717,00 грн, на підставі п. 1.1 та п.3.3.4 договору та ст.901 Цивільного кодексу України виникло право на отримання від відповідача (замовника послуг) плати за фактично надані послуги.
Доводи відповідача у спорі про те, що строк оплати за послуги, які були надані позивачем згідно з заявками відповідача №2 від 04.12.2021 на суму 95352,90 грн та №3 від 16.12.2021 на суму 93717,00 грн, є таким, що не настав, оскільки відповідач ще не отримав від позивача повний пакет оригіналів документів про виконання цих заявок, не узгоджуються із тим фактом, що відповідач підписав усі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000601 від 15.12.2020, №ЗО-0000600 від 15.12.2020 та №ЗО-0000607 від 22.12.2020 без зауважень щодо наданих послуг.
Надання позивачем відповідачу транспортно-експедиторських послуг за договором та підписання відповідачем відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) без зауважень щодо обсягу та вартості наданих послуг призвело до виникнення у позивача як виконавця права на отримання від відповідача плати за фактично надані послуги, що передбачає в тому числі правомірне очікування виконавця (позивача) того, що замовник (відповідач) здійснить оплату вартості фактично наданих послуг, та включає виникнення у виконавця (позивача) відповідного економічного активу (дебіторської заборгованості на суму вартості наданих послуг), який був оформлений складеними без зауважень первинними документами (підписаними актами надання послуг).
При цьому, якщо відповідач вважав, що він не отримав від позивача повний пакет оригіналів документів для здійснення відповідачем оплати вартості наданих позивачем послуг, то відповідач міг при підписанні актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) заявити позивачу про наявність упущень з боку позивача при виконанні договору. Однак відповідач про таку обставину при підписанні актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачу не заявляв.
Крім того, навіть якщо припустити, що відповідач після підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.12.2020 та від 22.12.2020 виявив відсутність отриманого від позивача повного пакету оригіналів документів для здійснення відповідачем оплати вартості послуг позивачу, то в такому разі відповідач також не був позбавлений можливості заявити про це позивачу, для того, щоб позивач надав відповідачу пакет оригіналів документів для здійснення відповідачем оплати вартості послуг позивачу, якщо такі оригінали документів були відсутні у відповідача. Однак із наявних доказів не вбачається, щоб відповідач після підписання ним в грудні 2020 актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та до пред'явлення позивачем в липні 2021 позову заявляв би позивачу про відсутність у відповідача повного пакету оригіналів документів.
Тобто відповідач, прийнявши від позивача послуги за договором та підписавши без зауважень відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000601 від 15.12.2020, №ЗО-0000600 від 15.12.2020 та №ЗО-0000607 від 22.12.2020, в подальшому в розумний строк і не оплатив вартість послуг позивачу, і не повідомив позивача про відсутність у відповідача певних оригіналів документів з метою їх надання позивачем відповідачу та оплати вартості послуг відповідачем позивачу.
Лише після пред'явлення в липні 2021 позивачем позову до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги відповідач здійснив оплату основного боргу позивачу.
Суд при цьому відмічає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанови Верховного Суду у справі №904/3315/18 від 24.10.2019, у справі №917/803/18 від 15.05.2019) однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Враховуючи викладене, доводи відповідача у спорі про те, відповідач не отримав від позивача повний пакет оригіналів документів про виконання заявок і що тому строк оплати за послуги, які були надані позивачем згідно з заявками відповідача №2 від 04.12.2021 на суму 95352,90 грн та №3 від 16.12.2021 на суму 93717,00 грн, є таким, що не настав, судом відхиляються, оскільки, по-перше, відповідачем факт не отримання яких-небудь оригіналів документів від позивача не доведений, в той час як з наданих позивачем суду актів наданих послуг вбачається, що послуги були прийняті та відповідні акти були підписані відповідачем без зауважень.
По-друге, вказані доводи відповідача у спорі про те, що строк оплати за послуги, які були надані позивачем згідно з заявками відповідача №2 від 04.12.2021 на суму 95352,90 грн та №3 від 16.12.2021 на суму 93717,00 грн, ще не настав, є суперечливою поведінкою відповідача, яка, як вказано вище з посиланням на практику Верховного Суду, не може отримати судовий захист, оскільки поведінка відповідача у справі - підписання ним актів наданих послуг від 15.12.2020 та від 22.12.2020 без зауважень, неповідомлення в подальшому відповідачем позивача про відсутність у відповідача тих чи інших оригіналів документів з метою здійснення відповідачем оплати, та, нарешті, здійснення відповідачем оплати вартості послуг позивачу (основного боргу за договором) після пред'явлення позову позивачем - суперечить вищевказаним доводам відповідача у спорі.
Отже, суд приходить до висновку про те, що підписання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000601 від 15.12.2020, №ЗО-0000600 від 15.12.2020 та №ЗО-0000607 від 22.12.2020 без зауважень свідчить про прийняття відповідачем відповідних послуг та про те, що передбачений в заявках №1 від 04.12.2020, №2 від 04.12.2021 та №3 від 16.12.2021 строк для оплати вартості наданих послуг (21 банківський день) необхідно обчислювати з дати складення та підписання сторонами відповідних актів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що:
- вартість наданих послуг в сумі 95352,90 грн згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000601 від 15.12.2020, рахунком-фактурою №ЗО-0000587 від 15.12.2020 та заявкою №1 від 04.12.2020 підлягала сплати відповідачем до 19.01.2021 (19-20 грудня, 25-27 грудня, 31 грудня 2020 та 1-3 січня 2021, 7-10 січня 2021 суд не рахує як банківські дні для цілей взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за договором);
- вартість наданих послуг в сумі 95352,90 грн згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000600 від 15.12.2020, рахунком-фактурою №ЗО-0000586 від 15.12.2020 та заявкою №2 від 04.12.2020 підлягала сплати відповідачем також до 19.01.2021;
- вартість наданих послуг в сумі 93717,00 грн згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000607 від 22.12.2020, рахунком-фактурою №ЗО-0000609 від 22.12.2020 та заявкою №3 від 16.12.2020 підлягала сплати відповідачем до 26.01.2021.
Відповідач оплатив рахунок-фактуру №ЗО-0000587 від 15.12.2020 частково, а саме: 22.03.2021 в сумі 18414,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 23.03.2021, 23.03.2021 в сумі 10000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 24.03.2021, 14.04.2021 в сумі 10000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 15.04.2021 та 20.05.2021 в сумі 6008,80 грн, що підтверджується банківською випискою від 21.05.2021, всього 44422,80 грн.
Отже, на дату звернення позивачем з позовом до суду прострочений основний борг відповідача по оплаті вартості наданих послуг згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000601 від 15.12.2020, рахунком-фактурою №ЗО-0000587 від 15.12.2020 та заявкою №1 від 04.12.2020 становив 50930,10 грн (95352,90-44422,80=50930,10), прострочений основний борг відповідача по оплаті вартості наданих послуг згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000600 від 15.12.2020, рахунком-фактурою №ЗО-0000586 від 15.12.2020 та заявкою №2 від 04.12.2020 становив 95352,90 грн, прострочений основний борг відповідача по оплаті вартості наданих послуг згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗО-0000607 від 22.12.2020, рахунком-фактурою №ЗО-0000609 від 22.12.2020 та заявкою №3 від 16.12.2020 становив 93717,00 грн, а всього разом сума простроченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором становила 240000,00 грн (50930,10 +95352,90+93717=240000).
Після звернення позивача до суду із вказаним позовом відповідач здійснив позивачу погашення основного боргу за договором, а саме платіжним дорученням №1835 від 11.08.2021 на суму 40000,00 грн, платіжним дорученням №1913 від 20.08.2021 на суму 10930,10 грн, платіжним дорученням №1914 від 20.08.2021 на суму 95352,90 грн, платіжним дорученням №1915 від 20.08.2021 на суму 93717,00 грн, що разом становить 240000 грн.
Отже, на момент прийняття рішення у справі вартість наданих послуг (основний борг) за договором була сплачена відповідачем позивачу повністю.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
В п.5.3 договору сторони визначили, що у разі прострочення оплати замовником послуг експедитора замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від невиплаченої суми за кожен день прострочення.
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правові наслідки порушення зобов'язання визначені в ст.611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до позовної заяви позивачем заявлені вимоги про стягнення пені з відповідача за договором за ставкою 0,1% від суми боргу за кожен день, а саме:
- за періоди прострочення оплати вартості послуг згідно із заявкою №1 від 04.12.2020, а саме з 20.01.2021 по 21.03.2021, з 22.03.2021 по 13.04.2021, з 14.04.2021 по 19.05.2021 та з 20.05.2021 по 16.07.2021 (сукупний розмір пені - 12089,70 грн),
- за період прострочення оплати вартості послуг згідно із заявкою №2 від 04.12.2020, а саме з 20.01.2021 по 16.07.2021 (сукупний розмір пені - 16877,46 грн),
- за період прострочення оплати вартості послуг згідно із заявкою №3 від 16.12.2020, а саме з 27.01.2021 по 16.07.2021 (сукупний розмір пені - 15931,89 грн).
Вирішуючи спір в цій частині, суд зазначає, що враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості послуг як встановлено судом вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача договірної пені є обґрунтованими, однак в межах розміру пені, яка встановлена Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», надалі - Закон.
Так, відповідно до ст.1 вищевказаного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, відповідно до ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Однак позивачем в позовній заяві вимоги про стягнення пені заявлені за ставкою пені 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення (що еквівалентно ставці пені 36,6% річних), а отже на підставі ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» застосована договірна ставка пені для обчислення розміру пені за прострочення відповідачем сплати основного боргу позивачу підлягає обмеженню розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована пеня. У зв'язку з цим суд здійснює перерахунок розміру пені, застосовуючи при цьому обмеження розміру ставки пені як вказано вище.
Таким чином, відповідно до перерахунку, здійсненого судом із застосуванням ставки пені відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» розмір пені за періоди прострочення оплати вартості послуг згідно із заявкою №1 від 04.12.2020 становить:
- за період прострочення з 20.01.2021 по 21.03.2021 (від суми основного боргу 95352,90 грн) розмір пені становить 1956,69 грн,
- за період прострочення з 22.03.2021 по 13.04.2021 (від суми основного боргу 66938,90 грн) розмір пені становить 548,35 грн,
- за період прострочення з 14.04.2021 по 19.05.2021 (від суми основного боргу 56938,90 грн) розмір пені становить 836,14 грн,
- за період прострочення з 20.05.2021 по 16.07.2021 (від суми основного боргу 50930,10 грн) розмір пені становить 1213,95 грн.
Відповідно до перерахунку, здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» розмір пені за прострочення оплати вартості послуг згідно із заявкою №2 від 04.12.2020 становить:
- за період прострочення з 20.01.2021 по 16.07.2021 (від суми основного боргу 93717,00 грн) розмір пені становить 6410,85 грн.
Відповідно до перерахунку, здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» розмір пені за прострочення оплати вартості послуг згідно із заявкою №3 від 16.12.2020 становить:
- за період прострочення з 27.01.2021 по 16.07.2021 (від суми основного боргу 93717,00 грн) розмір пені становить 6085,19 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за договором з підстав прострочення сплати відповідачем вартості наданих послуг підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 17051,17 грн (1956,69+548,35+836,14+1213,95+6410,85+6085,19=17051,17), а в решті вимог про стягнення пені на суму 27847,88 грн суд відмовляє відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Вирішуючи спір в частині стягнення 3% річних та інфляційних суд виходить з того, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із простроченням відповідачем оплати вартості послуг згідно із заявкою №1 від 04.12.2020, заявкою №2 від 04.12.2020 та заявкою №3 від 16.12.2020 відповідач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється з урахуванням принципу диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Також відповідно до ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, заявлений позивачем, та встановлено наявність у ньому незначних арифметичних помилок.
При здійсненні судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявленого позивачем, встановлено, що за періоди прострочення оплати вартості послуг згідно із заявкою №1 від 04.12.2020:
- за період прострочення з 20.01.2021 по 21.03.2021 (від суми основного боргу 95352,90 грн) розмір 3% річних становить 478,07 грн, інфляційних втрат - 2590,74 грн,
- за період прострочення з 22.03.2021 по 13.04.2021 (від суми основного боргу 66938,90 грн) розмір 3% річних становить 126,54 грн, інфляційних втрат - 0,00 грн,
- за період прострочення з 14.04.2021 по 19.05.2021 (від суми основного боргу 56938,90 грн) розмір 3% річних становить 168,48 грн, інфляційних втрат - 1143,96 грн,
- за період прострочення з 20.05.2021 по 16.07.2021 (від суми основного боргу 50930,10 грн) ) розмір 3% річних становить 242,79 грн, інфляційних втрат - 152,89 грн.
Також при здійсненні судом перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявленого позивачем, встановлено, що у зв'язку з простроченням оплати вартості послуг згідно із заявкою №2 від 04.12.2020 за період прострочення з 20.01.2021 по 16.07.2021 (від суми основного боргу 95352,90 грн) розмір 3% річних становить 1395,03 грн, інфляційних втрат - 4858,46 грн, а у зв'язку з простроченням оплати вартості послуг згідно із заявкою №3 від 16.12.2020 за період прострочення з 27.01.2021 по 16.07.2021 (від суми основного боргу 93717,00 грн) розмір 3% річних становить 1317,17 грн, інфляційних втрат - 4775,11 грн.
Таким чином, при здійсненні судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявленого позивачем, встановлено, що сукупний розмір 3% річних за відповідні періоди прострочення становить 3728,08 грн (478,07+126,54+168,48+242,79+1395,03+1317,17=3728,08), а сукупний розмір інфляційних - 13521,16 грн (2590,74+1143,96+152,89+4858,46+4775,11=13521,16) в той час позивачем вимоги про стягнення 3% річних за відповідні періоди заявлені в сумі 3690,33 грн, а вимоги про стягнення інфляційних втрат заявлені в сумі 13271,62 грн.
Оскільки відповідно до ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то судом вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольняються судом у межах заявлених позивачем вимог, а саме в розмірі 3690,33 грн та 13271,62 грн відповідно.
У зв'язку із добровільним погашенням відповідачем позивачу основного боргу в сумі 240000,00 грн до ухвалення судом рішення у справі, провадження у справі № 911/2213/21 в частині позовних вимог про стягнення 240000,00 грн основного боргу підлягає закриттю згідно з п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи при цьому правову оцінку заяві позивача від 30.09.2021 про відкликання заяви про закриття провадження в частині позовних вимог на суму 240000,00 грн від 06.09.2021 та усним поясненням позивача в судовому засіданні з посиланням на ст.534 Цивільного кодексу України та відповідним усним поясненням відповідача, суд зазначає, що відкликання відповідачем 30.09.2021 заяви про закриття провадження в частині позовних вимог на суму 240000,00 грн від 06.09.2021 не змінює того факту, що основний борг був погашений відповідачем після пред'явлення позивачем позову та до ухвалення судом рішення у справі.
Факт отримання позивачем від відповідача оплати вартості послуг за договором на загальну суму 240000,00 грн вже після пред'явлення позивачем позову підтверджується наявними у справі платіжними документами та не оспорюється сторонами. У платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу (грошове зобов'язання, що виконується відповідачем при здійсненні відповідного платежу), а тому відсутні підстави для зарахування цих оплат в рахунок яких-небудь інших вимог. При цьому суд відмічає, що у заяві позивача від 30.09.2021 про відкликання заяви про закриття провадження в частині позовних вимог на суму 240000,00 грн позивач хоч і відкликає заяву про закриття провадження в частині позовних вимог на суму 240000,00 грн, однак не повідомляє про новий розподіл позовних вимог (зміну позовних вимог після факту отримання від відповідача платежів за договором на суму 240000,00 грн), а сама ця заява позивача від 30.09.2021 подана позивачем під час спроби укласти з відповідачем мирову угоду на умовах, прийнятних для позивача.
За подання позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 4527,91 грн відповідно до платіжного доручення від 16.07.2021.
Оскільки спір виник в тому числі внаслідок неправильних дій відповідача, який погасив основний борг лише після пред'явлення до нього позову, то судові витрати зі сплати судового збору у відповідній частині відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача з урахуванням суми основного боргу та пропорційно сумі інших задоволених вимог, а саме в розмірі 4110,19 грн (4527,91: 301861 х (240000+13271,62+17051,17+3690,33)=4110,19).
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" про стягнення 301861,00 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, буд. 12, ідентифікаційний код 41790774) на користь Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 17051 (сімнадцять тисяч п'ятдесят одну) грн 17 коп. пені, 3690 (три тисячі шістсот дев'яносто) грн 33 коп. 3% річних, 13271 (тринадцять тисяч двісті сімдесят одну) грн 62 коп. інфляційних втрат та 4110 (чотири тисячі сто десять) грн 19 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" в частині стягнення 27847,88 грн пені відмовити.
4. Закрити провадження у справі № 911/2213/21 в частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскофіта" про стягнення 240000,00 грн основного боргу згідно з п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2022.
Суддя О.О. Третьякова