Справа № 454/2858/22
про відмову у відкритті провадження у справі
07.10.2022 року суддя Сокальського районного суду Львівської області Адамович М. Я. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Держави Україна в його користь 1000000грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій колегії суддів Львівського апеляційного суду, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.
Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність Державного бюро розслідувань, що спричинило приниження його честі, гідності та ділової репутації.
Дослідивши позовну заяву та додатки, вважаю, що така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в частині вимог щодо відповідача Шевченківського районного суду міста Києва з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст.126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв'язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Також, згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст.62 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й в цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.
Таким чином, зазначеними положеннями ст.ст.62,126,129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення незалежним судом.
У зв'язку з викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України - не передбачено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищенаведене, приходить до висновку, що спір в частині вимог щодо Львівського апеляційного суду не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку цивільного судочинства, а тому, відповідно до ст.186 ЦПК України, слід відмовити у відкритті провадження в цій частині вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.186 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
У разі, якщо ухвала не була вручена в день ї проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.
Суддя: М. Я. Адамович