іменем України
13 жовтня 2022 рокуСправа №451/899/22
Провадження № 2-а/451/12/22
Радехівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Мурин Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Радехів адміністративну справу №451/899/22 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Львівській області, інспектора сержанта поліції 1 батальйону 3 роти Вознічка Романа Юрійовича та Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5791780 від 23.08.2022,-
30 серпня 2022 року в адресу Радехівського районного суду Львівської області за вх.№5382 надійшла позовна заява, подана представником позивача - адвокатом Боровець Миколою Степановичем в інтересах ОСОБА_1 , до поліцейського Управління патрульної поліції у Львівській області, інспектора сержанта поліції 1 батальйону 3 роти Вознічка Романа Юрійовича та Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5791780 від 23.08.2022, яка автоматизованою системою документообігу суду Д-3 розподілена судді Семенишин О.З. (а.с.4-7,13).
2 вересня 2022 року за вх.№5428 від представника позивача надійшла заява про уточнення та викладення позову в новій редакції (а.с.14,15-18).
Піддавши аналізу заяву та додані матеріали справи, 02 вересня 2022 року суддя постановила ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши представнику позивача час для усунення недоліків (а.с.19-21).
07 вересня 2022 року до суду надійшла заява представника позивача з додатками в порядку усунення недоліків позовної заяви (а.с.23,24-27).
Так, представник позивача - адвокат Боровець Микола Степановича звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , до поліцейського Управління патрульної поліції у Львівській області інспектора сержанта поліції 1 батальйону 3 роти Вознічка Романа Юрійовича та Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5791780 від 23.08.2022.
В позовній заяві зазначає, що 23 серпня 2022 року поліцейський Управління патрульної поліції у Львівській області, інспектор сержант поліції 1 батальйону 3 роти Вознічка Роман Юрійович, зупинив транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 609 D, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки у позивача документів на право керування транспортним засобом, поліцейський йому заявив, що він не має право керувати зазначеним автомобілем, оскільки в нього у водійських правах відсутня категорія «С1». Позивач з цим не погодився і заявив поліцейському, що під час воєнного стану він має право керувати зазначеним автомобілем, так як в нього наявна категорія «В». Незважаючи на такі пояснення, поліцейський вирішив, що в діях позивача є ознаки порушення п. 2.1.а Правил дорожнього руху, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. У зв'язку із такою позицією поліцейського, ним було складена Постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5791780 від 23.08.2022 року, відносно ОСОБА_1 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. З такою постановою позивач не погоджується, вважає її протиправною і такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
За твердженням представника позивача, ОСОБА_1 видано Посвідчення водія за номером: НОМЕР_2 з терміном дії: з 07.05.2011 року по 06.05.2061 року. На звороті Посвідчення водія зазначено наступні категорії, які дають право на керування транспортними засобами ОСОБА_1 : категорія «В» - з 07.05.2011 року; категорія «С» - з 07.05.2011 року. З покликанням на Постанову Кабінету Міністрів України №184 від 03.03.2022 року «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами», представник позивача стверджує, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії С, С1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії В. на думку представника позивача, в діях ОСОБА_1 відсутнє будь-яке порушення в частині керування транспортним засобом категорії С1, оскільки відповідно до Постанови КМУ №184 він під час дії воєнного стану (який діяв станом на 23.08.2022 року) мав право керувати таким транспортним засобом, оскільки мав посвідчення водія категорії «В».
Також представник позивача у позовній заяві зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить: 3000,00 грн. - витрати на послуги адвоката.
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконною та скасувати Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5791780 від 23.08.2022 року, складену відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити з мотивів відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Судові витрати просить віднести на сторону відповідачів (а.с.24-27).
09 вересня 2022 року суддею постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с.1-2).
Учасники справи в судове засідання не з"явилися.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити (а.с.39).
Відповідач - поліцейський Управління патрульної поліції у Львівській області, інспектора сержанта поліції 1 батальйону 3 роти Вознічка Романа Юрійовича - про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином (а.с.37).
Представник відповідача - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції - про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином (а.с.34,35,36,38).
Із врахуванням наведеного, на підставі ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд встановив, що 23 серпня 2022 року інспектором, сержантом поліції 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Вознічка Романом Юрійовичем, винесено Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5791780 від 23.08.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП за порушення п.п.2.1.а ПДР та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Так, в Постанові про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5791780 від 23.08.2022, зазначається, що 23.08.2022 о 09 год 14 хв в смт.Лопатин Т-1410, водій керував транспортним засобом категорії С1, не маючи права керувати таким транспортним засобом без відповідної категорії, зупинений на БПЗ в умовах військового стану, чим порушив п.п.2.1.а Правил дорожнього руху України (а.с.8).
Відповідно до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху
За змістом п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до пункту 2.1.а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно із пунктом 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №184 від 03.03.2022 року «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами», установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії C, C1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії B.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затверджено Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX), в Україні введено воєнний стан та строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
З копії Посвідчення водія НОМЕР_2 , видно, що ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами категорії «В» з 07.05.2011 року та категорії «С» з 07.05.2011 року, з загальним терміном дії: з 07.05.2011 року по 06.05.2061 (а.с.10).
Відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 609 D, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 23.08.2022 о 09 год 14 хв, належить до категорії «С1» (а.с.9).
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу на те, що відповідачами не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч.2 ст. 122 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на момент винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач мав право на керування транспортними засобами категорії C, C1 на території України, оскільки мав посвідчення водія категорії B, а тому позов підлягає до задоволення, а відтак в розумінні п.3 ч.3 ст.286 КАС України постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України необхідно стягнути з відповідача судові витрати в користь позивача.
Керуючись статтями 9, 72, 77,205,229,241,286 КАС України, суд, -
вирішив:
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5791780 від 23.08.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП - визнати незаконною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (79053, місто Львів, вул. Перфецького, будинок 19, ЄДРПОУ 40108646) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 13 жовтня 2022 року.