Справа №295/4309/22
Категорія 69
2/295/1538/22
28.07.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді - Кузнєцова Д.В.,
при секретарі с/з - Заріцькому О.Ю.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Галицького О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Кузнєцова Д.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визначення розміру аліментів, -
У провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває вказана вище цивільна справа.
У судовому засіданні гр. ОСОБА_2 подано, а її представником озвучено заяву про відвід судді Кузнєцова Д.В. від 28.07.2022. В обґрунтування даної заяви представник вказав, що її довіритель не розуміє, яке вона має відношення до відділу ДВС та чому позивач назначив її відповідачем. Цей позов, на думку відповідача, пред'явлений не до неї та згідно з вимогами ст. 51 ЦПК України ОСОБА_2 являється неналежним відповідачем, проте суд на ці заперечення не звернув уваги. Крім цього, ухвала судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 22.06.2022 про те, що відповідачі в справах №2-1606/07 та №295/4309/22 не тотожні і ОСОБА_2 являється неналежним відповідачем, нащо суд не звертає уваги, наводить відповідача на думку, що такі дії вчиняються головуючим суддею в інтересах позивача і вони викликають у протилежної сторони сумніви в неупередженості та об'єктивності судді.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення даної заяви, зважаючи на відсутність доказів упередженості судді по відношенню до відповідача.
Представник Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.
Згідно із ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Зважаючи на те, що заява про відвід судді була подана безпосередньо у судовому засідання, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
З огляду на наведені у заяві про відвід обставини, із урахуванням думки представника позивача, суд дійшов висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу з підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України.
Так, за приписом пункту 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо існують обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
За умовами ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Із матеріалів заяви фактично вбачається, що відповідач не погоджується із постановленою 22.06.2022 року судом ухвалою, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України було відмовлено.
Разом з тим, за приписами ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не були наведені переконливі докази, які б свідчили про наявність підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, котрі унеможливлювали б участь судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. у розгляді справи №295/4309/22.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя