Провадження № 22-ц/803/6336/22 Справа № 203/5081/21 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
12 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» про встановлення нікчемності правочину, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» (далі - ТОВ “Каршеринг Сольюшинз”) про встановлення нікчемності правочину, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в серпні 2021 року він завантажив на свій телефон додаток Getmancar та заповнив всі свої данні, включаючи інформацію про платіжну картку. В додатку існує Публічний договір оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршеринг) від 26 серпня 2021 року (далі - Договір), який погоджується проставленням галочки в чек-боксі “Погоджуюсь з договором оферти та умовами сервісу” та натисканням кнопки “Продовжити”. 23 жовтня 2021 року він скористався сервісом по оренді автомобіля марки KIA RIO д.н. НОМЕР_1 , 24 листопада 2015 року випуску. Після використання автомобіля йому прийшло повідомлення від 23 жовтня 2021 року про порушення умов Договору та про застосування до нього штрафних санкцій. Відповідач повідомив його, що за порушення ним умов п.21.2.2.3 Договору застосовано штраф в розмірі 75 000 грн, та відбулось списання з його карткового рахунку суми в розмірі 4 775 грн в безспірному порядку. Зазначав, що даний договір є нікчемним, оскільки його не тільки не було посвідчено нотаріально, а навіть не було в належний спосіб підписано ним. Вказував, що штрафні санкції в договорі виписані таким чином, що уникнути споживачу їх майже неможливо та такі штрафи в багато разів перевищують його витрати або навіть встановлені з відсутності будь-яких витрат, отже такі дії відповідача призвели до завдання йому моральної шкоди, а тому він просив суд встановити нікчемність Публічного договору оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршеринг) від 26 серпня 2021 року укладеного між ним та ТОВ “Каршеринг Сольюшинз”, стягнути з ТОВ “Каршеринг Сольюшинз” на його користь грошові кошти в розмірі 4 775 грн, стягнути з ТОВ “Каршеринг Сольюшинз” на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, вирішити питання стосовно судових витрат та судового збору.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.79-81).
Не погодившись з таким рішенням, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що його позов є обґрунтованим та доведеним, а договір є нікчемним, оскільки його не тільки не було посвідчено нотаріально, а навіть не було в належний спосіб підписано ним (а.с.85-92).
Відповідач своїм правом передбаченим ст.360 ЦПК України не скористався.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 14 775 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач посилається на те, що в серпні 2021 року він завантажив на свій телефон додаток Getmancar та заповнив всі свої данні, включаючи інформацію про платіжну картку. В додатку існує Публічний договір оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршеринг) від 26 серпня 2021 року, з яким погодився та до якого приєднався позивач проставивши галочки в чек-боксі “Погоджуюсь з договором оферти та умовами сервісу” та натиснувши кнопку “Продовжити”.
23 жовтня 2021 року позивач скористався сервісом по оренді автомобіля KIA RIO д.н. НОМЕР_1 , 24 листопада 2015 року випуску з використанням додатку Getmancar.
Після використання автомобіля позивачу надійшло повідомлення від 23 жовтня 2021 року про застосування штрафних санкцій за порушення умов п.21.2.2.3 Договору та застосовано штраф в розмірі 75 000 грн. Крім того, з карткового рахунку позивача списано 4 775 грн в безспірному порядку.
Судом встановлено, що подія використання позивачем 23 жовтня 2021 року автомобіля марки «KIA RIO», зареєстрованого 24 листопада 2015 року з видачою державного номерного знаку НОМЕР_1 , окрім його тверджень, нічим об'єктивно не підтверджена: ані копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ані фотографіями самого автомобіля у точці початку поїздки та точці її закінчення, як це передбачено розділом 11 електронного договору, ані будь-якими іншими фактичними даними.
Позивачем надано сліп-чеки POS-терміналів, які не містять жодних відомостей, пов'язаних з особою відповідача, і за роз'ясненнями використання електронних платіжних засобів в листі Нацбанку від 28 листопада 2019 року за № 57-0007/62082 видаються не для підтвердження факту оплати в онлайн-касі, а показують в цілях еквайрінгу на використання платіжної карти для оплати купівлі, внаслідок чого розрахунковими документами не визнаються. Водночас, подана позивачем довідка про видачу готівкових коштів не вказує на особу отримувача коштів, тоді як призначення платежу містить посилання на правочин, пов'язаний з доменним іменем www.getmancar.com.ua, але з прив'язкою до м. Києва, а не м. Дніпра. Разом з тим допустима банківська виписка з поточного рахунку позивача суду не подана без пояснення причин і їх поважності.
Скрін-шоти листування з банком-платника не дає змоги: ані визначити особу отримувача неналежного переказу, який оспорюється клієнтом банку; ані персональні дані самого такого клієнта; ані підстави та умови ініційованого грошового переказу (ексроу, акредитив, платіжна вимога отримувача при договірному списанні тощо). До того ж, таке листування містить відомості про строки розгляду банком-платника питань виконання грошових переказів в порядку підпункту 32.3.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» без підтвердження результатів вирішення такого питання.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості, оскільки відсутність доведеного позивачем будь-якого порушення прав споживача, яке б мало своїм наслідком відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.ст. 21-22 Закону України «Про захист прав споживачів», а так само висновку про недоведеність переказу коштів позивачем саме відповідачу, з яким укладення будь-якого електронного договору також не доведено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
За змістом норм ст.ст. 11, 202, 626, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, окрім іншого, договори та інші правочини. Договір, як різновид правочину, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положень ст. ст. 633, 634, 787, 788 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Договір прокату є договором приєднання (договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору). Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Договір прокату є публічним договором (договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться). Предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.
Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
У свою чергу суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Крім того ч.2 ст.13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами підстав заявленого ним до відповідача позову про встановлення нікчемності правочину, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову, не можуть біти прийняті до уваги у зв'язку з їх недоведеністю.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров