П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/17402/21
Головуючий в І інстанції: Тарасишина О.М.
Дата та місце ухвалення рішення: 22.11.2021 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 07.04.2016 року по 08.04.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 07.04.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року - березень 2018 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 07.04.2016 року по 08.04.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 07.04.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року № 1078.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 07.04.2016 року по 08.04.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 07.04.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року - березень 2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 07.04.2016 року по 08.04.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 07.04.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року № 1078.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 : копію наказу про включення ОСОБА_1 до списків Військової частини НОМЕР_1 ; копію наказу про виключення ОСОБА_1 із списків Військової частини НОМЕР_1 ; довідку щодо виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 (2016-2019 р.р.); інформацію, чи взагалі виплачувалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2019 р.р. (якщо індексація виплачувалась, зазначити у які місяці та у яких сумах).
Вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про витребування доказів виконані частково.
Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі підлягає поновленню та вважає необхідним продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів та додатково наданих на виконання вимог ухвали про витребування.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно матеріалів справи та додатково наданих доказів на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про витребування, наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.05.2015 року № 200 військовослужбовця за призивом солдата ОСОБА_1 призначено на посаду санітарного інспектора-радіотелефоніста медичного пункту танкового батальйону.
Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.09.2015 року № 190 військовослужбовця за призивом солдата ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, зараховано в розпорядження командира частини та визначено прирядити до медичної роти.
Згідно військового квитка ОСОБА_1 , 07.04.2016 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 48-рс позивача зараховано на військову службу за контрактом.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2019 року № 78, старшого солдата ОСОБА_1 , бойового медика 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону, звільнену наказом від 01.03.2019 року № 42-рс з військової служби в запас за ст. 26 ч. 5 п. 2 пп. «а» Закону України «Про військовий обов'язок і військову служби» (у зв'язку із закінченням строку контракту), з 07 квітня 2019 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Звертаючись із заявленим позовом, позивач вказує на те, що їй за період з квітня 2016 року по квітень 2019 року не в повному обсязі виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходів останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078 у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Колегією суддів встановлено, що позивачу за період з 07.04.2016 року по 28.02.2018 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
В апеляційній скарзі, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо не проведення індексації грошового забезпечення позивача у вказаний період, відповідач посилається на те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у 2016-2018 р.р. у Міноборони не було.
Проте, колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи відповідача, з огляду на викладене.
Так, згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Тобто, частина 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Також, колегія суддів зазначає, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Кечко проти України» зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
До того ж, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на рахунки відповідача для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом 2016-2018 рр. надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
З огляду на викладене, оскільки індексація грошового забезпечення позивачу не була проведена у встановлений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» строк, що є порушенням прав позивача, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач підлягає зобов'язанню нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 07.04.2016 року по 28.02.2018 року.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації за період з 07.04.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на те, що її зараховано на військову службу з 07.04.2016 року та місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за її посадою є січень 2008 року, який відповідно є базовим для нарахування індексації.
Заперечуючи проти задоволення заявленого позову у наведеній частині відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що в даному випадку базовим місяцем для проведення індексації є місяць прийняття на роботу (на військову службу), а саме квітень 2016 року.
Проте, такі доводи відповідача не відповідають Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, в редакції станом на квітень 2016 року.
Так, згідно п. 10-2 Порядку № 1078, у наведеній редакції, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Колегія суддів зазначає, що позивача призначено на посаду та зараховано до військової частини з 07.04.2016 року, при цьому, відповідачем в ході розгляду справи не надано жодного доказу щодо підвищення у квітні 2016 року тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займала позивач.
Більш того, посилаючись у відзиві на позовну заяву на необхідність застосування для нарахування індексації позивачу базового місяця - квітень 2016 року, відповідач до суду першої інстанції, а так само на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про витребування, надав довідку щодо нарахованої позивачу індексації, згідно якої розрахунок індексації за спірний період здійснений з урахуванням базового місяця вересень 2015 року, а не квітня 2016 року.
Тобто, доводи відзиву на позовну заяву щодо необхідність застосування для нарахування індексації позивачу базового місяця - квітень 2016 року не відповідають фактичним діям самого відповідача щодо нарахування індексації за спірний період з урахування базового місяця вересень 2015 року.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідач жодним чином не обґрунтував підстав нарахування позивачу індексації за період з 07.04.2016 року по 28.02.2018 року з урахування базового місяця вересень 2015 року та не надав жодного доказу щодо підвищення у вересні 2015 року тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займала позивач.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що в даному випадку позивача зараховано до списків особового складу військової частини 22.12.2016 року, а тому, в даному випадку базовим місяцем для проведення індексації є місяць прийняття на роботу (на військову службу), а саме грудень 2016 року, колегія суддів зазначає, що такі доводи апелянта не засновані на обставинах даної справи, оскільки позивача зараховано на службу у квітні 2016 року, про що відповідач самостійно зазначав у відзиві на позовну заяву.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 07.04.2016 року по 28.02.2018 року та визначення вересня 2015 року в якості місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займала позивач, а доводи відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги щодо необхідність застосування для нарахування індексації позивачу базових місяців - квітень, грудень 2016 року взагалі не відповідають фактичним обставинам справи.
В свою чергу, доводи позивача щодо збільшення посадового окладу, за посадою, яку вона займала, з 01.01.2008 року відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.01.2007 року.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявленого позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію за період з 07.04.2016 року по 28.02.2018 року з урахування базового місяця січень 2008 року.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію за період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року з урахуванням базового місяця березень 2018 року, з огляду на викладене.
Так, як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року позивачу нараховувалась індексація та саме з урахуванням базового місяця березня 2018 року.
За таких обставин, підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування індексації за вказаний період з урахуванням базового місяця березня 2018 року, який вже застосований, у суду відсутні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно п.п. 1-1, 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, у редакції за вказаний період, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Позивач визнає, що у березні 2018 року було підвищено посадовий оклад за посадою, яку вона займала.
З огляду на викладене, а також враховуючи дані Держстат щодо індексу споживчих цін, сума індексації у місяці підвищення не нараховується.
Для проведення подальшої індексації розрахунок індексу споживчих цін здійснюється з квітня 2018 року.
Водночас, з огляду на дані Держстат щодо індексу споживчих цін з квітня 2018 року, а також враховуючи розмір отриманого позивачем грошового забезпечення, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період по листопад 2018 року відсутні, а з грудня 2018 року позивачу виплачувалась індексація.
В свою чергу, доводи позивача та суду першої інстанції щодо наведеного періоду індексації спростовуються висновками суду апеляційної інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та не відповідають фактичним обставинам справи.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позову за період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Поновити провадження у справі № 420/17402/21.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року з урахуванням базового місяця березень 2018 року - скасувати.
Прийняти у вказаній частині нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року з урахуванням базового місяця березень 2018 року - відмовити.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 12.10.2022 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька