П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8993/22
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
Дата і місце ухвалення 05.09.2022р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року по справі №420/8993/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №154750006556 від 10.05.2022 р., яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити позивачу пенсію з 22 березня 2022 року із зарахуванням при розрахунку стажу періодів роботи з 15.07.1981 р. по 01.10.19.81 в Одеському парку КІО «Перемога», з 14.02.1984 р. по 04.10.1993 р. в АТП облуправління, з 11.10.1993 р. по 01.04.1994 р. в спільному підприємстві «Одеса-інтерджут-ЛТД», з 12.04.1994 р. по 21.11.1995 р. в Кооперативі «Енергія», з 30.11.1995 р. по 01.07.1998 р. в науково-виробничому відділенні «Орбіта».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що некоректна інформація на титульному листі трудової книжки щодо дати її заповнення, є помилкою допущеною уповноваженою особою підприємства при первинному її оформленні, що за своєю суттю носить формальний характер, та не є підставою для неврахування до його трудового стажу перелічених в ній періодів трудової діяльності. Зауважив, що усі інші записи трудової книжки оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, без виправлень та скріплені відповідними печатками, а отже пенсійний орган безпідставно підстав відмовив позивачу у задоволенні його заяви про призначення пенсії за віком, на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на зазначене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позов.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим просив залишити судове рішення без змін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області правом на подання відзиву не скористалось.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При зверненні за призначенням пенсії у підтвердження наявності необхідного стажу роботи для призначення пенсії позивачем було додано до заяви трудову книжку серії НОМЕР_1 .
За принципом екстериторіальності, подану позивачем заяву було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
10 травня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №154750006556, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 23 роки 6 місяців 15 днів, при необхідному 29 років.
Підставою для прийняття такого рішення стало не зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача усіх перелічених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 записів про періоди роботи, з причин некоректного заповнення на (титульній) сторінці графи «дати заповнення».
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в поданій заявником трудовій книжці на титульному листі некоректно зазначена інформація про дату її заповнення, та в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження вжиття її власником заходів спрямованих на виправлення такої помилки, пенсійний орган обґрунтовано відмовив позивачу в задоволені заяви про призначення пенсії за віком.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України №1058-IV.
Так, відповідно до статті 26 цього Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 та 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) у частині 1 статті 56 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються інші документи, які можуть підтвердити періоди роботи.
В даному випадку підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком стала некоректність оформлення трудової книжки на першій (титульній) сторінці, в частині дати її заповнення. На думку пенсійного органу дата заповнення трудової книжки повинна відповідати даті прийняття особи вперше на роботу/прийняття особи на проходження виробничої практики.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів дослідила копію трудової книжки позивача та встановила, що дійсно на титульній сторінці трудової книжки датою заповнення зазначено « 18.12.190», що не співпадає з датою першого запису про прийняття позивача на виробничу практику « 05.09.1980».
Водночас, на переконання колегії суддів, некоректно зазначений запис на титульній сторінці трудової книжки позивача щодо дати її заповнення є помилкою допущеною уповноваженою особою підприємства, на якому ОСОБА_1 проходив виробничу практику, яка за своєю суттю носить формальний характер, а отже не може слугувати окремою підставою для неврахування до трудового стажу позивача усіх перелічених в ній періодів трудової діяльності заявника.
При цьому, з цієї ж трудової книжки вбачається, що усі інші записи про трудову діяльність позивача внесені без виправлень та скріплені відповідними печатками.
Колегія суддів враховує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області будь-яких сумнівів щодо належності поданої трудової книжки саме позивачу не висловлювалось, а підставою для відмови у призначенні пенсії за віком стала лише некоректність дати заповнення трудової книжки на титульному листі.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993 року відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки не може мати негативні наслідки для особи, щодо якої внесені такі відомості.
З огляду на все вищевикладене колегія суддів вважає безпідставним не зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоди роботи перелічені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , лише з підстав допущення уповноваженим працівником підприємства, на якому позивач проходив виробничу практику у період з 05.09.1980р. по 26.12.1980 р. помилки у даті заповнення трудової книжки (титульний лист).
Зважаючи на зазначене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області №154750006556 від 10.05.2022 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ПФУ в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 березня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно чинного законодавства повноваження щодо призначення особам пенсій належить органам Пенсійного фонду України.
В свою чергу, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Слід зазначити, що зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У спірних правовідносинах відповідач фактично не досліджував питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не досліджував питання чи достатньо у позивача стажу роботи для призначення йому пенсії за віком з урахуванням періодів його роботи з 15.07.1981 р. по 01.10.19.81 в Одеському парку КІО «Перемога», з 14.02.1984 р. по 04.10.1993 р. в АТП облуправління, з 11.10.1993 р. по 01.04.1994 р. в спільному підприємстві «Одеса-інтерджут-ЛТД», з 12.04.1994 р. по 21.11.1995 р. в Кооперативі «Енергія», з 30.11.1995 р. по 01.07.1998 р. в науково-виробничому відділенні «Орбіта».
Отже, відповідачем не надавалась оцінка наявності підстав для задоволення поданої позивачем заяви.
Таким чином суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з порушеного позивачем питання щодо призначення пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідний розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача, саме - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 06.05.2022 року щодо призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №ПН598 від 07.07.2022 року, як за одну вимогу немайнового характеру.
При зверненні до суду апеляційної позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1488,60 грн., що підтверджується квитанцією ПН1672 від 19.09.2022 року.
Враховуючи те, що за наслідками розгляду даної адміністративної справи судом було задоволено вимогу позивача, яка має немайновий характер, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення сплаченого ОСОБА_1 судового збору у повному обсязі в сумі 2481 грн.
Зважаючи на те, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №154750006556 від 10.05.2022 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2022 року про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства з урахуванням висновків, викладених у даній постанові суду апеляційної інстанції.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка,7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук