П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/2639/22
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі № 420/2639/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 року № Ф-69017-13 на загальну суму 3114,70 грн.
В обґрунтування позову зазначалось, що позивач є особою, яка визнана інвалідом з дитинства, отримує соціальну допомогу, тому за цією підставою він є звільненим від сплати єдиного внеску при здійсненні ним незалежної професійної діяльності. Позивач також наголошував, що добровільно не приймає участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідний для цього договір ним не укладався, а контролюючий орган без проведення документальної перевірки сформував спірну вимогу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у м. Одеса позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивачем самостійно була визначена база нарахування єдиного внеску, яка підлягає сплаті на загальних підставах та не може бути скасовано. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не сплатив визначену суму, контролюючим органом правомірно було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки). Апелянт звертає увагу, що платник може бути звільнений від сплати єдиного внеску, якщо він має не лише статус особи з інвалідністю, а й на цій підставі йому виплачується соціальна допомога.
Апелянт також стверджує, що у цих спірних правовідносинах від Пенсійного фонду України не надходила інформація, що позивач є особою з інвалідністю із зазначенням дати її встановлення, це у свою чергу не відповідає затвердженому Протоколу № 10/3 про обмін інформацією щодо даних фізичних осіб (платників ЄСВ) - пенсіонерів за віком або інвалідів.
Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства 1 групи, з 10 січня 2008 року позивач отримує соціальну допомогу.
14 січня 2021 року ОСОБА_1 подав до податкового органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, та суми нарахованого єдиного внеску Форми № Д5 (річна) за 2020 р. у розмірі 12 712, 48 грн.
05 квітня 2021 року позивач письмово повідомив ГУ ДПС в Одеській області, що він звільнений від сплати єдиного соціального внеску при провадженні незалежної професійної діяльності та просив враховати цю обставину при здійсненні поточної діяльності.
18 травня 2021 року позивач надав до ГУ ДПС в Одеській області довідку № 205, яка підтверджує отримання ним відповідної соціальної допомоги у зв'язку із тим, що він є особою з інвалідністю.
14 червня 2021 року ГУ ДПС в Одеській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-69017-13, згідно якої відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та на підставі даних інформаційної системи податкових органів, позивач має сплатити заборгованість (недоїмку, штраф, пеню) у сумі 3114, 70 гривні.
Не погоджуючись із вимогою відповідача про сплату боргу, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом та просив скасувати її як таку, що є незаконною, оскільки порушує його права.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного страхування, а позивач, в силу свого правового статусу, звільняється від обов'язкової сплати єдиного соціального внеску, а подання позивачем звітів по ЄСВ не доводять факту, що він добровільно приймає участь у системі страхування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI), в статті 1 якого закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-VI).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до частини першої статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Пунктом 4 Інструкції №449 регламентовано право контролюючих органів формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особи, які зареєстровані як ФОП, перебувають на спрощеній системі оподаткування та одночасно є пенсіонерами за віком, звільняються від сплати ЄСВ, а також від подання звіту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року у справі №805/2195/17-а.
Як встановлено під час судового розгляду та не заперечується сторонами у справі ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, отримує відповідну соціальну допомогу.
Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не повинен сплачувати ЄСВ у спірному періоді при здійсненні ним незалежної професійної діяльності, адже має повну пільгу по його сплаті.
Разом з тим, надаючи правову оцінку доводам апелянта про те, що позивач самостійно подав "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" за 2020 рік, в якому самостійно платником визначено суму у розмірі 3117,18 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами ОСОБА_1 є особою з інвалідністю та отримує відповідну соціальну допомогу, а тому згідно приписів статті 4 Закону №2464-VI, позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску та може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у частині 3 статті 10 Закону №2464-VI, а саме: особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449.
Отже, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладений договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, і позивачка може бути платником єдиного внеску виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас доказів того, що позивачем укладався договір щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між ним та відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що позивач у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не перебував, є особою з інвалідністю, отримує відповідну соціальну допомогу, тому обов'язку сплачувати єдиний внесок у нього відсутній.
Подання ним звітності про нарахування єдиного внеску не є визначальним для прийняття податкової вимоги, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску підтверджується не шляхом подання звітності, а шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та сплати коштів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №806/1503/16.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 є скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2021 року № Ф-69017-13 на загальну суму 3114,70 грн., оскільки така вимога прийнята за відсутності правових підстав для цього та без дотримання процедури її прийняття
Судова колегія не приймає посилання контролюючого органу на те, що відповідно до Протоколу № 10/3 про обмін інформацією щодо даних фізичних осіб - пенсіонерів за віком або інвалідів, інформацію щодо фізичних осіб (платників ЄСВ) за вказаними випадками має надавати Пенсійний фонд України, оскільки урегулювання внутрішніх процедур суб'єктів владних повноважень не може бути підставою для прийняття безпідставних рішень та не забороняє платнику податків самостійно звертатися із відповідними заявами до контролюючого органу для реалізації свого законного права чи інтересу.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець