П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/314/22
Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Герасимець Миколи Миколайовича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
В січні 2022 року Головне управління ДПС у Миколаївській області (надалі - ГУ ДПС) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача податковий борг в сумі 761879,57 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2019 року №00001003204, до позивача застосовані штрафні санкції на суму 761897,45 грн.. Дане податкове повідомлення-рішення за наслідками його адміністративного оскарження було залишено без змін. На суму податкової заборгованості податковим органом була сформована податкова вимога від 01.07.2021 року №0032724-1302-1403. Оскільки відповідач не погасив суму податкового боргу, сума якої на час подачі даного позову складала 761879,57 грн., то така сума підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Герасимець М.М. в інтересах відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
05 жовтня 2022 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника відповідача Герасимець Миколи Миколайовича про відкладення розгляду справи. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що у провадженні Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області перебувають два кримінальних провадження, в яких представник ФОП ОСОБА_2 приймає участь в якості захисника обвинувачених та які призначені до розгляду на 05.10.2022 року о 10:00 год та 13:30 год.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 311 КАС України передбачено, що Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 17.01.2006 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.6-7).
На підставі Акта перевірки від 19.08.2019 року №174/14-29-40-05/2292001859 податковий орган прийняв та направив в адрес відповідача податкове повідомлення-рішення (надалі - ППР) від 17.09.2019 року №00001003204 (форма «ПС»), яким за порушення підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 і підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 761897,45 грн. (а.с.13-14).
Дане ППР відповідач отримав 25.09.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.15).
За сумами податкового боргу відповідача податковий орган сформував та направив відповідачу податкову вимогу від 01.07.2021 року №0032724-1302-1403 (форма «Ф») на суму 103730,85 грн. (а.с.10), яку відповідач отримав 09.07.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11).
Згідно із наданим позивачем розрахунком податкової заборгованості (а.с.5) визначений ППР від 17.09.2019 року №00001003204 штраф був частково погашений відповідачем на суму 17,88 грн., і сума несплаченого податкового зобов'язання становить 761879,57 грн..
Такий розмір податкового боргу відповідача підтверджується також витягом з інтегрованої картки платника станом на 25.11.2021 року (а.с.12).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту існування податкового боргу відповідача на суму 761879,57 грн., яка була включена до податкової вимоги від 01.07.2021 року №0032724-1302-1403, і яку відповідач отримав 09.07.2021 року, але на час звернення позивача до суду із цим позовом вказану суму боргу не погасив, що, в свою чергу, підтверджує наявність підстав для задоволення позову.
В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на помилковість висновків акту перевірки від 19.08.2019 року №174/14-29-40-05/2292001859 та неправомірність нарахування відповідачу штрафних санкцій вищевказаним ППР від 17.09.2019 року №00001003204.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.
Щодо підстав звернення податкового органу з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно пунктів 102.1, 102.4 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
З наведених законодавчих норм слідує, що крім Кодексу адміністративного судочинства України, строк звернення до адміністративного суду в податкових правовідносинах визначаються також і Податковим кодексом України.
При цьому, пунктом 102.4 ст.102 ПК України визначений строк, протягом якого може бути стягнутий податковий борг - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дана норма Податкового кодексу України є спеціальною нормою при вирішенні питання про строк звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, і цей кодекс не передбачає можливості поновлення такого строку.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України)
Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як вже зазначено вище ППР від 17.09.2019 року №00001003204 відповідач отримав 25.09.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.15).
Згідно з п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Підпунктом 56.15 ст.56 ПК України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Як слідує з матеріалів справи ППР від 17.09.2019 року №00001003204 було оскаржено відповідачем в адміністративному порядку, і за результатами розгляду скарги податковим органом вищого рівня прийнято рішення №12095/6/99-00-08-05-05 від 06.12.2019 року, яким вказане ППР залишено без змін.
Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Факту оскарження відповідачем ППР від 17.09.2019 року №00001003204 в судовому порядку судом не встановлено, і відповідач на існування таких обставин не посилається.
Згідно пункту 57.3 ст.56 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Таким чином, оскільки після завершення процедури адміністративного оскарження ППР від 17.09.2019 року №00001003204, яка була завершена винесенням рішення про результати розгляду скарги №12095/6/99-00-08-05-05 від 06.12.2019 року, відповідач не звернувся до суду з окремим адміністративним позовом про оскарження такого ППР, то визначене податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2019 року №00001003204 сума податкових зобов'язань набула статусу узгодженого податкового боргу.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вже зазначено вище, за наявними сумами податкового боргу відповідача податковий орган сформовав та направив відповідачу податкову вимогу від 01.07.2021 року №0032724-1302-1403 (форма «Ф») на суму 103730,85 грн. (а.с.10), яку відповідач отримав 09.07.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11).
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Враховуючи, що на момент подачі даного позову визначена податковою вимогою від 01.07.2021 року №0032724-1302-1403 сума податкового боргу зменшилась до суми 761879,57 грн., то податковий орган не повинен був направляти відповідачу нову податкову вимогу на цю суму. Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в рамках даного судового провадження податковим органом доведено факт існування узгодженого податкового боргу відповідача на суму 761879,57 грн., і звернення податкового органу до суду з цим позовом здійснено із дотриманням вимог ст.95 ПК України.
Враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем узгодженого податкового боргу відповідача на суму 761879,57 грн., колегія суддів погоджується з обґрунтованістю даного позову та вважає законним рішення суду першої інстанції про задоволення цього позову.
Колегія суддів відхиляє наведені в апеляційний скарзі доводи апелянта про помилковість висновків акту перевірки від 19.08.2019 року №174/14-29-40-05/2292001859 та неправомірність нарахування відповідачу штрафних санкцій вищевказаним ППР від 17.09.2019 року №00001003204, оскільки дане ППР пройшло процедуру адміністративного оскарження, за результатами якого воно було залишено без змін, і відповідач не оскаржував таке ППР ні шляхом подання окремого адміністративного позову до суду, ні шляхом подання зустрічного позову в рамках даної справи, право на подання якого передбачено ч.9 ст.47 КАС України.
Відповідач через свого представника адвоката Герасимець М.М. приймав участь у розгляді цієї справи в суді першої інстанції, про що свідчить розписка цього адвоката про ознайомлення з матеріалами справи 04.02.2022 року (а.с.27-29), але до моменту винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення 01.06.2022р. заперечень на позов не подав та не скористався правом на подачу зустрічного позову про визнання неправомірним та скасування ППР від 17.09.2019 року №00001003204, при вирішення якого суд мав би процесуальну можливість дати правову оцінку законності вказаного ППР.
Колегія суддів зауважує, що предметом доведення в рамках даної справи є наявність узгодженого податкового боргу відповідача, а також перевірка підстав для його стягнення із дотриманням строків давності, визначених пунктом 102.4 статті 102 цього ПК України, і ці обставини та підстави знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, що є достатнім для задоволення позову.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Герасимець Миколи Миколайовича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.