06 жовтня 2022 року справа № 160/3331/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі №160/3331/22 (суддя Ільков В.В., справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 12.01.2022 року №17 «Про застосування до працівника ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП дисциплінарного стягнення» в частині накладення на майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.01.2022 року №151 о/с, в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділення адміністративної практики полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції;
- поновити позивача на раніше займаній посаді - старшого інспектора відділення адміністративної практики полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді старшого інспектора відділення адміністративної практики полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022р. позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі.
З рішенням суду не погодився відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, його представником була подана апеляційна скарга. У скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скоєння позивачем дисциплінарного проступку стало можливим внаслідок ігнорування та недотримання вимог ним Дисциплінарного статуту, Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про інформацію» та безвідповідального відношення до встановлених правил поведінки. При накладенні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача було враховано тяжкість проступку та обставини, за яких його скоєно, наявність діючих дисциплінарних стягнень.
Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу. У відзиві позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. Доводи апеляційної скарги вважає незмістовними та безпідставними.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на задоволенні вимог скарги.
Позивач судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Починаючи з 07.11.2015 року позивач, майор поліції ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України та займав посаду старшого інспектора відділення адміністративної практики полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
13.01.2022 року наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №151 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п.6. ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію України» з 13.01.2022 року.
Підставою видання наказу ДПП від 13.01.2022 року №151 о/с, є наказ ДПП від 12.01.2022 року №17 «Про застосування до працівника ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП дисциплінарного стягнення», яким до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Так, ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини другої статті 11 Закону України «Про інформацію», пунктів 1, 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців першого-другого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 1.1 розділу І посадової інструкції старшого інспектора відділення адміністративної практики полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 06 травня 2020 року № 839.
Позивач, вважаючи накази протиправними та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся до суду з вимогами про їх скасування, поновлення на посаді.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування не було належно зібрано фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку. Відповідачем не доведено підстави застосовування до позивача саме найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія не врахувала характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, та використано найтяжчий вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.
Враховуючи подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, в якій останній вказав, що не має майнових вимог (претензій) до відповідача, а саме в частині виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд прийняв рішення, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме поновлення останнього на посаді, з якої його було звільнено.
Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6)інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина перша та друга статті 19 Закону № 580-VIII).
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII.
Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов'язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.
Отже, підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржених наказів є висновок службового розслідування від 17.12.2021 року. Службове розслідування було призначено з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни старшим інспектором ВАП ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП майором поліції ОСОБА_1 , що полягало у збиранні конфіденційної інформації про осіб за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» 16.09.2021 року та 29.09.2021 року під час перебування останнім у відпустках.
Так, 20.10.2021 року до ВМАЗ ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП надійшла доповідна записка старшого інспектора ВМАЗ ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 . У доповідній записці повідомлялося, що 30.09.2021 року до ВМАЗ ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП надійшов рапорт начальника ВАП ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП майора поліції Проліза Андрія Вячеславовича, зареєстрований за № 1440вн/41/19/1-2021, у якому містилась інформація про те, що 29.09.2021 року ним було виявлено на робочому місці старшого інспектора ВАП ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 , який в період з 15.09.2021 року до 13.10.2021 року перебував у відпустках.
У межах компетенції, старшим інспектором ВМАЗ ППП в місті Кривий Ріг Масляніковим С.О. досліджено камери відеоспостереження, які знаходяться у кабінеті №29 ВАП ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, в ході чого було встановлено, що 16.09.2021 року та 29.09.2021 року ОСОБА_1 перебував на робочому місці, при цьому користувався робочим комп'ютером, так: 16.09.2021 користувачем було зроблено 30 запитів в інформаційній системі, 29.09.2021 року - 265 запитів відповідно.
ОСОБА_1 в рамках службового розслідування надавав пояснення, що 16.09.2021 року та 29.09.2021 року дійсно прибував до ВАП ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП у другій половині дня з метою забрати особисті речі та необхідністю попрацювати з документами, які готував для інституту, результати якого розміщено на інформаційному порталі дистанційного навчання ДонДУВС за веб посиланням-https://elearning.dli.donetsk.ua/. Під час знаходження на робочому місці 16.09.2021 року та 29.09.2021 року до нього неодноразово звертались інші працівники ВАП ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП з проханням допомогти розібратись у питаннях, пов'язаних із виконанням своїх посадових інструкцій, або необхідністю з'ясувати деякі обставини за допомогою бази даних системи ШНП. Жодних протиправних діянь він не вчиняв, стороннім особам жодної інформації не надавав і не розголошував, та відповідно нічого для сторонніх осіб не перевіряв. З колегами, знаходячись на робочому місці, спілкувався виключно з робочих питань, намагався їм допомогти на їх прохання.
Безпосередній начальник позивача - начальник ВАП ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП Проліз А.В., пояснив, що 29.09.2021 року ним було виявлено на робочому місці старшого інспектора ВАП ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП майора поліції Дроніка Д.С., який з 15.09.2021 року до 13.10.2021 року перебував у відпустці. За даним фактом було написано письмовий рапорт, який зареєстровано у відділенні документального забезпечення ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП. Обставин та причин знаходження ОСОБА_1 на робочому місці, а саме у кабінеті № 29 ВАП ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, крім 29.09.2021 року у період з 15.09.2021 року по 13.10.2021 року не пам'ятає.
Інспектори ВАП ППП в місті Кривий Ріг Солодкий Д.І. та Дика Ю.А. підтвердили, що ОСОБА_1 перебував на робочому місці у кабінеті 16.09.2021 року та 29.09.2021 року. У своїх поясненнях вказані особи зазначили, що в ті дні вони зверталися до позивача за допомогою із робочими питаннями, але з якими саме не пам'ятають.
Інші опитані працівники відділу також підтвердили перебування позивача в робочому кабінеті на робочому місці, проте наполягали, що не пам'ятають чи зверталися до ОСОБА_1 з якимись проханнями, будь-яких документів для виконання позивачу не навали.
Інформація, наведена комісією у висновку службової перевірки щодо встановлення фактів про те, що до позивача ніхто із працівників не звертався за допомогою, щодо пошуку осіб у системі ІПНП 16.09.2021 року та 29.09.2021 року, є викривленою, оскільки, згідно матеріалів справи, опитані працівники поліції зазначили, що в цей період часу зверталися до позивача за допомогою по робочих питаннях, однак з якими саме питаннями вони не пам'ятають.
Таким чином, під час опитування осіб, наведених у висновку, було встановлено та підтверджено лише факт перебування позивача у робочому кабінеті на час знаходження у відпустці та користування останнім комп'ютерною технікою, чого сам позивач і не заперечував. При цьому, під час службового розслідування не перевірена інформація, зазначена позивачем та не надана оцінка його поясненням щодо причин прибуття на робоче місце в період перебування у відпустці, зокрема: необхідність використання комп'ютерної техніки для підготовки навчальних матеріалів для Донецького Державного університету внутрішніх справ, про що отримано погодження з керівником відділу. Позивач викладає навчальну дисципліну «Адміністративно-юрисдикційна діяльність поліції» та погоджував графік проведення занять з керівництвом підрозділу ППП в місті Кривий Ріг.
У висновку службового розслідування зазначено, що 16.09.2021 року позивач у період часу з 17 год. 06 хв. до 17 год. 17 хв. (протягом 9 хвилин) здійснив 34 запити щодо громадянина ОСОБА_3 , а 29.09.2021 року у період часу з 15 год. 10 хв. до 16 год. 07хв. (протягом 57 хвилин) здійснив 274 запити.
Відповідно ст.10 Закону України «Про захист персональних даних» використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.
Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб'єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб'єктам відносин, пов'язаних з такими даними.
Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.
Суд встановив і це не спростовано відповідачем, що позивачем 16.09.2021 року та 29.09.20921 року вчинялись дії в межах службових повноважень та з метою належного виконання службових обов'язків, оскільки іншої особи, на яку б керівництвом відділу було покладено виконання обов'язків старшого інспектора ВАП на термін його перебування у відпустці, визначено не було.
Фактів використання позивачем в особистих інтересах, чи інтересах третіх осіб, розголошення, передачу персональних даних осіб із інформаційної бази, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням службових обов'язків, під час службового розслідування не встановлено.
Є помилковими і висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини другої статті 11 Закону України «Про інформацію», пунктів 1, 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців першого-другого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 1.1 розділу І посадової інструкції старшого інспектора відділення адміністративної практики полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 06 травня 2020 року № 839.
Так, у висновку дисциплінарної комісії та у наказі № 17 від 12.01.2022 року зазначено, що позивач 01.02.2019 року підписав зобов'язання щодо заборони користуватися інформаційно-телекомунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України» під час перебування у відпустках.
Суд вірно звернув увагу, що саме «Зобов'язання» від 01.02.2019 року, на яке здійснено посилання як у висновку перевірки, так і у наказі № 17 від 12.01.2022 року складається із двох частин. Перша частина, це «Зобов'язання», відповідно до якого позивач зобов'язався не розголошувати персональні дані, відповідно до ч.3 ст. 10 ЗУ «Про захист персональних даних», а друга частина - це «Пам'ятка», в якій зазначено, що у період відпустки користувачеві системи ІПНП заборонено користуватися ресурсами системи. У той же час, таку заборону не було покладено на позивача ні посадовою інструкцією, ні наказами керівництва, ні чинними законодавчими чи підзаконними нормативно-правовими актами.
Доказів розголошення позивачем персональних даних, відповідно до ч.3 ст. 10 ЗУ «Про захист персональних даних», під час службового розслідування не виявлено та не встановлено.
Таким чином, є вірними висновки суду першої інстанції, що дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування не було належно зібрано фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку.
В той же час застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади є найтяжчим заходом дисциплінарного впливу. Відтак, необхідність його застосування необхідно оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи з урахуванням обставин у справі, та встановленого ступеня вини.
Відповідачем не доведено підстави застосовування до позивача саме найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, під час визначення виду стягнення не враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, не враховано і попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби: згідно службової характеристики від 09.11.2021 року, ОСОБА_1 зарекомендував себе як досвідчений працівник, має достатній рівень підготовленості, у службовій діяльності керується законодавчими і нормативними актами, які регламентують діяльність Національної поліції України, має заохочення «Медаль 15 років сумлінної служби».
Сама по собі наявність у позивача не погашеного дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність не може слугувати підставою для застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення за діяння, що встановлене під час службового розслідування, без доведення фактів порушень ним вимог законів чи нормативних актів.
З огляду на вище викладене, суд дійшов вірного висновку про необхідність визнання протиправними та скасування наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 12.01.2022 року за №17 та №151 о/с від 13.01.2022 року в частині застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді звільнення з поліції.
Належним способом захисту порушеного права є поновлення майора поліції ОСОБА_1 на раніше займаній посаді - старшого інспектора відділення адміністративної практики полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
Оскільки позивач зменшив позовні вимоги під час розгляду справи судом першої інстанції, просив суд не вирішувати питання стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд обмежився поновленням останнього на раніше займаній посаді з допуском до негайного виконання рішення суду в цій частині. Позивач при цьому, рішення суду в цій частині не оскаржує.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись п.1ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі №160/3331/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 06.10.2022р..
Повний текст постанови виготовлено 12.10.2022р..
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак