12 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/22763/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року (суддя Турова О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року позов було задоволено.
Суд вирішив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в Павлоградському молочному комбінаті з 27 липня 1981 року по 18 липня 1997 року до її трудового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період її роботи в Павлоградському молочному комбінаті з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач зверталась до відповідача із зверненням щодо надання консультацій з питань пенсійного забезпечення та попереднього розрахунку стажу роботи, відтак рішення про відмову в призначенні пенсії, зарахування стажу роботи чи іншого рішення не приймалось. Також зазначено, що за період до 30.06.2000, у відповідності до ч. 2 ст. 24 ЗУ №1058-IV, до впровадження системи персоніфікованого обліку, індивідуальні відомості вносяться на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач 23.01.1963р.народження, відповідно до записів її трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28 липня 1981 року, копія якої міститься в матеріалах справи, працювала в Павлоградському молочному комбінаті (записи №2-5):
- 27.07.1981р. прийнята на посаду апаратника гомогенізації 4 розряду (наказ №77 від 09.09.1981р.);
- 01.01.1986р. переведена на посаду апаратника пастеризації та охолодження молока 4 розряду (наказ №2 від 09.01.1986р.);
- відповідно до рішення міськвиконкому №220 від 11.09.1996р. молкомбінат реорганізовано у відкрите акціонерне товариство;
- 18.07.1997р. - звільнена за власним бажанням, ст.38 КЗпП України (по догляду за дитиною до 14 років) (наказ №40 від 18.07.1997р.).
07.07.2021р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою щодо попереднього розрахунку пенсії, до якої, зокрема, додала атестат №784 від 24.07.1981р., довідку з ДПІ про облік як суб'єкт підприємницької діяльності №36245/6/04-36-24-08-23 від 10.06.2021р., трудову книжку серії НОМЕР_2 від 28 липня 1981 року.
На підставі поданих позивачем документів та заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформовані виписки щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, Форма ОК-5, за період 1999-2017р.р., та дані про трудовий та страховий стаж за період з 12.05.1998р. по 31.12.2017р., відповідно до яких за вказаний період до страхового та трудового стажу позивача, обчисленого по 31.12.2017р. зараховано 5 років 10 місяців 01 день, про що ОСОБА_1 повідомлено листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 27.07.2021р. №0400-010226-8/99356.
28.08.2021р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила надати офіційну письмову відмову у зарахуванні іншого періоду її роботи по трудовій книжці до страхового стажу.
Відповідач листом від 25.08.2021р. №29111-22949/К-01/8-0400/21 повідомив ОСОБА_1 , що за результатами розгляду її заяви від 07.07.2021р. (вх.№4359) проведено попередній розрахунок пенсії, при якому до страхового стажу позивача не зараховано по записах трудової книжки №7136240 від 28 липня 1981 року період з 27.07.1981р. по 18.07.1997р., так як печатка на запису про звільнення не читається, у зв'язку із чим необхідно надати довідку для підтвердження стажу роботи.
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність неврахування періодів роботи позивача доведено не було.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Частиною 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Пунктом 2 частини 3 статті 21 Закону №1058-IV визначено, що персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості в частині персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат, зокрема, як страховий стаж.
Відповідно до ч.4 ст. 21 Закону №1058-IV персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.
За приписами ч.2 ст.22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються:
1. виконавчими органами Пенсійного фонду для:
підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обчислення страхових внесків;
визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом;
визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом;
надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій;
надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду;
обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності;
2.структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VІ Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Статтею 14-1 Закону № 2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що вказані обов'язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014р. №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014р. за N785/25562, яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Згідно з п.4 та п.5 розділу І Положення №10-1 Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Реєстр застрахованих осіб забезпечує:
облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію;
накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 розділу ІІ Положення №10-1 встановлено, що джерела формування реєстру застрахованих осіб визначені статтею 18 Закону. У Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація (далі - обробка інформації) про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування із:
звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу;
системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
електронних пенсійних справ;
системи обліку сплати страхових внесків;
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням;
реєстру страхувальників Державного реєстру;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;
звернень громадян до органів Пенсійного фонду України;
інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.
За приписами п.1 розділу IV Положення №10-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.2 розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства; періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків.
Пунктом 3 розділу IV Положення №10-1 встановлено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, абз.2, 3 п.4 розділу IV Положення №10-1 передбачено можливість внесення змін та уточнень до відомостей Реєстру застрахованих осіб на підставі та відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. При цьому, внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Відповідно до п.8 розділу IV Положення №10-1 у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім'я, по батькові на поточний момент; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження; стать; громадянство; серія та номер паспорта; номер телефону (за згодою); адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення/зміни/уточнення даних в Реєстр(і) застрахованих осіб (далі - Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення/зміну/уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта). Внесення/зміни/уточнення даних до умовно-постійної частини облікової картки відповідно до поданої Анкети та доданих до неї документів, а у частині інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків - після підтвердження відповідності реєстраційних даних згідно з пунктом 3 розділу III цього Положення здійснюється на підставі наказу керівника відповідного територіального органу Пенсійного фонду України у п'ятиденний строк.
Пунктом 1 розділу VІІІ Положення №10-1 передбачено, що облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді України протягом усього життя особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових та/або електронних носіях за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів.
Відповідно до п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (надалі по тексту також - Положення № 28-2), Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, внесення відомостей до них та їх використання.
Судом першої інстанції вірно було зазначено, що на підставі відомостей, поданих, зокрема, роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в Реєстрі застрахованих осіб на кожну застраховану особу формується електронна персональна облікова картка, яка включає дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, дані щодо страхового стажу, заробітної плати (дохід, грошове забезпечення), розміру сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для правильного обчислення та призначення страхових і пенсійних виплат. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом, а також до цих відомостей можуть вноситися зміни на підставі інформації з відповідних джерел, в тому числі, на підставі судових рішень, що набрали законної сили. При цьому, внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, належить саме до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України. Водночас, наявність у системі персоніфікованого обліку та Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб та про їх страховий стаж у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат, у свою чергу, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Судом першої інстанції встановлено, що робота ОСОБА_1 на посадах апаратника гомогенізації 4 розряду та апаратника пастеризації та охолодження молока 4 розряду в Павлоградському молочному комбінаті в період з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. підтверджено відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 28 липня 1981 року, копія якої міститься в матеріалах справи.
При цьому, відомості про трудовий стаж роботи ОСОБА_1 в Павлоградському молочному комбінаті за період з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. не включено до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Дані про трудовий та страховий стаж.
Відповідно до статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 Про трудові книжки працівників, передбачено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою від 07.07.2021р. подано трудову книжку серії НОМЕР_2 від 28 липня 1981 року, копія якої міститься в матеріалах справи та згідно з якою ОСОБА_1 працювала в Павлоградському молочному комбінаті (записи №№2-5), а саме:
- 27.07.1981р. прийнята на посаду апаратника гомогенізації 4 розряду (наказ №77 від 09.09.1981р.);
- 01.01.1986р. переведена на посаду апаратника пастеризації та охолодження молока 4 розряду (наказ №2 від 09.01.1986р.);
- відповідно до рішення міськвиконкому №220 від 11.09.1996р. молкомбінат реорганізовано у відкрите акціонерне товариство;
- 18.07.1997р. - звільнена за власним бажанням, ст.38 КЗпП України (по догляду за дитиною до 14 років) (наказ №40 від 18.07.1997р.).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що записи №№2-5 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 28 липня 1981 року щодо спірного періоду роботи позивача є чіткими і містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення з роботи ОСОБА_1 , не мають жодних виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати чи змісту запису, тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту цих записів. Вказані записи завірені підписами уповноваженої особи роботодавця - начальника відділу кадрів, а також відбитками печатки роботодавця, крім того, на титульному аркуші трудової книжки позивача проставлена печатка Павлоградського молочного комбінату, оскільки саме цим підприємством і видавалася ця трудова книжка.
Судом першої інстанції вірно зазначено, нечіткий відтиск печатки (нечитабельність її змісту), проставленої на записі трудової книжки позивача про її звільнення 18.07.1997р. не може позбавити позивача права на зарахування вищевказаного спірного періоду роботи до її трудового стажу, позаяк працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача (недоліки в видимості (читабельності) печатки підприємства, якою завірено запис про звільнення позивача) не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цих періодів роботи до його загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Стаж роботи позивача з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цих періодів роботи до загального трудового стажу останньої, а тому неврахування відповідачем цих періодів до загального трудового стажу позивача є протиправним, а відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи (позивача) на своєчасне призначення та одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням у належному розмірі.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 27 липня 1981 року по 18 липня 1997 року до її трудового стажу та про задоволення позовних вимог в цій частині.
Також вірними є висновки суду першої інстанції про необхідність задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період її роботи в Павлоградському молочному комбінаті з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки саме такий спосіб є належним способом захисту порушеного права позивача і по суті не змінює позовних вимог.
Судом першої інстанції вірно було враховано, що територіальні органи Пенсійного фонду з моменту формування у Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування облікової картки стосовно застрахованої особи зобов'язані постійно вносити до неї оновленні відомості на підставі передбачених законодавством джерел, які стосуються, в тому числі даних щодо трудового та страхового стажу, заробітної плати (дохід, грошове забезпечення), розміру сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для правильного обчислення та призначення страхових і пенсійних виплат, при цьому, статтею 14-1 Закону №2464-VI саме на Пенсійний фонд та його територіальні органи покладено обов'язок щодо забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та зі здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 12 жовтня 2022 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш