12 жовтня 2022 року справа №200/11850/21
м.Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.,
секретар судового засідання - Меркулова К.С.
за участю представника позивача - Романенка А.В.,розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфренції апеляційні скарги Донецької митниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, додаткове рішення від 27 січня 2022 року у справі № 200/11850/21 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б., повний текст складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до Азовської митниці Держмитслужби, Донецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», позивач) звернулося до суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби (далі - відповідач 1), Донецької митниці (далі- відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700100/2021/000006/2 від 10.03.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 7000100/2021/00013 від 10.03.2021 року. Також, просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2022 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 700100/2021/000006/2 від 10.03.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700100/2021/00013 від 10.03.2021 року.
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2022 року стягнуто з Донецької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7675 грн.
Відповідачем 2 подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права. Апелянт вважає, що декларант зобов'язаний доводи та підтверджувати заявлену митну вартість товару та доводити відсутність впливу факту взаємозв'язку на ціну товару, що декларується за основним методом.
Також, відповідачем 2 подано апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, в якій просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись, що заявлена до стягнення сума є неспівмірною зі складністю справи.
Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги відповідача 2 на рішення та додаткове рішення, в яких просив відмовити у їх задоволенні.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/11850/21, однак листом від 9 вересня 2022 року суд першої інстанції повідомив про відсутність можливості надати справу в паперовому вигляді у зв'язку з тим, що справа знаходиться в приміщенні суду у м. Слов'янську, де ведуться активні бойові дії. Також повідомлено, що електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
Листом від 19.08.2022 року № 2097/0/2-22 Верховний Суд на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає.
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
Також, у вказаному листі Верховний Суд щодо інституту відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у зв'язку з запровадженням ЄСІТС зазначив, що втрата судового провадження стосується справ, які були сформовані в паперовій формі.
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 року № 15-14040/18, від 13.09.2018 року № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему «Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018 року. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Таким чином, наявність електронних копій матеріалів судової справи, паперовий примірник якої фактично втрачено, не є підставою для визнання судового провадження втраченим, а тому електронні матеріали судових справ, які сформовано в підсистемі «Електронний суд» у повному обсязі є достатніми для подальшого розгляду таких справ.
Отже, враховуючи зазначений лист Верховного Суду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчив доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішень, виходячи з наступного.
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є юридичною особою, зареєстроване та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 00191129 з 30.12.1996 року.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності приватного акціонерного товариства «ММК імені Ілліча» є: код КВЕД 24.10 Виробництво чавуну статі та феросплавів (основний); код КВЕД 24.51 Лиття чавуну; код КВЕД 24.52 Лиття сталі; Код КВЕД 85.32 Професійно-технічна освіта, тощо.
16.05.2019 року між позивачем (як покупцем) та «Metinvest International Sa» (Швейцарія) (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт № MISA-ILICH 05-19-AYD на постачання продукції, яка використовується як флюс у сталеплавильному виробництві, за умовами якого кількість, умови та строки постачання зазначаються в додатках.
10.02.2021 року між покупцем та продавцем укладено специфікацію № 29 до зазначеного контракту, згідно з якою, продавець продає, а покупець покупає наступний товар - вапняк флюсовий подрібнений фракція 50-100 мм в кількості 22850,00 МТ (+/- 10% в опціоні) за ціною 15,01 доларів за 1 МТ, на загальну суму 342 978,50 доларів США. Дата навантаження з 10.02.2021 року по 16.02.2021 року. Умови оплати - не пізніше, ніж через 60 днів від дати коносамента. Постачання здійснюється на умовах CІF FO Маріуполь згідно Інкотермс 2010.
10.03.2021 року відповідно до зазначеного контракту декларантом позивача для підтвердження митної вартості товару за основним методом першим (за ціною договору (контракту) при митному оформленні товару до Азовської митниці Держмитслужби подано митну декларацію від 10.03.2021 року № UА 700100/2021/001169, в якій визначена сума митної вартості товару в кількості 22850,00 МТ за ціною 15,01 доларів за 1 МТ, на загальну суму 342978,50 доларів США.
З вказаною митною декларацією позивачем до митного оформлення подані наступні документи: контракт MISA-ILICH 05-19-AYD від 16.05.2019 року з специфікацію № 29 від 10.02.2021 року; комерційний рахунок (інвойс) № 93744576 від 16.02.2021 року; договір між третіми особами від 12.10.2020 № РМІ 2020-2 між «Metinvest International Sa» (Швейцарія) та Aydin Madencilic Inaat Asfalt Nakliye Turizm Taahhut Tic.San.Dis.Tic.San.Dis.Ltd.Tic.Ltd.Sti (Туреччина), рахунок з третіми особами від 16.02.2021 року; поліс страхування № ТС 8481 від 16.02.2021 року; калькуляція від 16.02.2021 року; лист виробника № 001 від 13.11.2019 року про відсутність каталогу продукції; копію митної декларації країни відправлення № 21160400ЕХ015082 від 11.02.2021 року, сертифікат якості № 2102230616 від 23.02.2021 року.
10.03.2021 року декларантом позивача отримано електронне повідомлення відповідача, в якому він зазначив, що документі, подані до митного оформлення містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, а саме: поставка товару здійснюється за непрямим контрактом, стороною в якому виступає посередник, тобто не виробник товару. Отже з метою мінімізації ризиків заниження митної вартості в умовах поставки за “непрямим” контрактом, посадова особа митниці має право дослідити документи, на підставі яких сформовано кінцеву вартість імпортованого товару, аби пересвідчитись, що така вартість не є заниженою. Зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів MISA-ILICH 05-19-AYD від 16.05.2019 року з специфікацію № 29 від 10.02.2021 року та комерційний рахунок № 93744576 від 16.02.2021 року засвідчені різними підписами та печатками уповноважених осіб. Наданий контракт між третіми особами від 12.10.2020 № РМІ 2020-2 між “Metinvest International Sa” (Швейцарія) та Aydin Madencilic Inaat Asfalt Nakliye Turizm Taahhut Tic.San.Dis.Tic.San.Dis.Ltd.Tic.Ltd.Sti (Туреччина), інвойс з третіми особами від 16.02.2021 року підписані різними особами від компанії Aydin Madencilic Inaat Asfalt Nakliye Turizm Taahhut Tic.San.Dis.Tic.San.Dis.Ltd.Tic.Ltd.Sti (Туреччина). Виникає питання щодо повноважень вказаних осіб на підпис відповідних документів. Відповідно до даних графи 9 (а) декларації митної вартості від 11.03.2021 року зазначено, що покупець ПрАТ “ММК ім. Ілліча” та продавець товару “Metinvest International Sa” (Швейцарія) є пов'язаними особами. Однак, відповідно до графи 9 (а) декларації митної вартості зазначено, що вказаний взаємозв'язок не вплинув на ціну товару.
Рахунком від 16.02.2021 року передбачено сплату не пізніше 30 днів з дати коносаменту, в разі здійснення оплати надіслати відповідні підтверджуючі документи.
Враховуючи викладене, відповідач вимагав протягом 10 календарних днів надати: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товаром, банківські платіжні документи щодо оплати оцінюваного товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем надано зазначені у повідомленні документи, зокрема цінову довідку відділення у місті Маріуполь Донецької ТПП № Є-51 від 01.03.2021 р., лист компанії Aydin Madencilic Inaat Asfalt Nakliye Turizm Taahhut Tic.San.Dis.Tic.San.Dis.Ltd.Tic.Ltd.Sti (Туреччина) від 15.02.2021року, меморандум ТОВ “Делойт енд Туш ЮСК” від 13.04.2020 року.
Згідно ст. 55 Митного кодексу України товар випущений у вільний обіг за МД від 11.03.2021 року № UA700100/2021/001208.
У зв'язку з неможливістю надання інших зазначених документів, 10.03.2021 року відповідачем 1 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700100/2021/000006/2, яким визначено митну вартість товару за другорядним методом - 2б (на основі подібних товарів) на підставі статті 60 Митного кодексу України, виходячи з вартості за одиницю товару на рівні 21,17 доларів США за МТ, що загалом становило 483734,50 доларів СШШ (22850 МТ х 21,17 доларів США = 483734,50 доларів США) за курсом 27,7431 грн./дол.
В рішенні фактично продубльовано інформацію, що містилася в електронному повідомленні від 10.03.2021 року.
10.03.2021 року Азовською митницею сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700100/2021/00013.
За ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 статті 58 Митного кодексу України).
За ч. 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. При цьому потрібно зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Крім того, пріоритетним до застосування є саме основний метод оскільки таке обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Згідно ч. 1 статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За ч. 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
За ч. 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Згідно ч. 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом статті 53 Митного кодексу України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якими закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
За ч. 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, частина третя статті 53 Митного кодексу України визначає перелік додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України).
Суд зазначає, що митним органом можуть бути витребувані додаткові документи : 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З системного аналізу приписів Розділу ІІІ «Митна вартість товарів та методи її визначення» Митного кодексу України встановлено, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи митного контролю мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
За ч. 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
В постанові від 14 травня 2019 року у справі №820/2474/16 Верховний Суд зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що вимоги законодавства зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України наявний перелік обов'язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів. Митна декларація країни відправлення в такий перелік не включена. Крім того, вказаний документ, як, зокрема, і прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, можуть бути у покупця відсутні, з незалежних від нього причин, що додатково свідчить про безпідставність вимагання таких.
За п. 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми викладення та укладення угод.
Положення (умови) контракту та специфікацій до нього, які подавався декларантом позивача при розмитненні товару, залишилися поза увагою митного органу, що призвело до неправомірного витребування митним органом додаткових документів.
Відповідно до п.п. 5 та 6 ч. 2. ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товарів подаються: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Таким чином, платіжні та/або бухгалтерські документи подаються за наявності.
Вимагаючи у декларанта позивача інші додаткові документи, митним органом не враховано те, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Митний орган дійшов помилкового висновку про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, адже ненадання таких документів у разі несплати рахунку за товар не може бути підставою для сумнівів саме у правильності визначення митної вартості товару.
Наведені обставини митним органом враховані не були.
За ч.ч. 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Під час дослідження первинних документів суд дійшов висновку, що безпідставним є твердження відповідача 1 про виявлені розбіжності, оскільки доказів на підтвердження відмінностей або підробки в підписах продавця в контракті та інших документах суду не надано.
Відповідач 1 обставиною, яка впливає на правильність визначення митної вартості вважає, те, що документи підписані різними посадовими особами, засвідчені різними печатками. Тобто у відповідача виникає питання щодо повноважень осіб на підпис відповідних документів.
Суд не погоджується з відповідачем 1, оскільки підписання різних документів різними посадовими особами однієї компанії може становить подання неповних відомостей про митну вартість. Митний кодекс України не передбачає документів та підтвердження повноважень підписантів серед документів, які обов'язково мають надаватися митному органу на підтвердження митної вартості товару, що оформляється.
Суд вважає хибними посилання відповідача 1 на ненадання позивачем до митного оформлення документів про оплату за товар, оскільки приписами п. 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів подаються за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Отже, платіжні та/або бухгалтерські документи подаються за їх наявності.
За п. 4.3 контракту № MISA-ILYICH 05-19-AYD від 16.05.2019 року покупець зобов'язаний здійснити оплату не пізніш, ніж через 60 днів з дати коносамента.
Взаємовідносини щодо оплати за товар регулюються нормами цивільного та господарського законодавства, умовами договору і не мають впливу на формування митної вартості. Факт оплати або не оплати (всупереч зазначеній в договорі умові оплати) свідчить про належне/неналежне виконання умов договору, і не може впливати на обрання методу визначення митної вартості товарів.
За матеріалами справи декларант самостійно у митній декларації зазначав, що продавець і покупець є пов'язані між собою особи та що взаємозв'язок продавця та покупця не вплинув на ціну товару.
За ч. 18-19 ст. 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
В спірному рішенні при визначенні митної вартості спірного товару 21,17 доларів США відповідач-1 здійснював порівняння із інформацією про митне оформлення за митною декларацією від 12.05.2020 року №UA 700100/2020/002237, продавцем у якому виступав Metinvest international SA.
Ця особа належить до пов'язаних з позивачем осіб, у той час як за правилами ч. 18 ст. 58 МК України співставлення має здійснюватися з оформленнями, у яких продавець і покупець не пов'язані між собою.
Митний орган мав належним чином спростувати твердження позивача, що відносини зв'язку не вплинули на ціну товарів, що оформлялися.
Натомість, у спірних правовідносинах за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів митний орган помилково взяв інформацію за операцією, у якій також брали участь пов'язані особи.
Враховуючи наведене, а також відсутність документально підтвердженого обґрунтування впливу на митну вартість наявного зв'язку між продавцем та покупцем, у відповідача 1 відсутні були правові підстави для запиту у позивача додаткових документів на підставі частини 4 статті 53 Митного кодексу України.
Таким чином, надані позивачем документи достатньою мірою підтверджували факт визначення митної вартості товару за першим (основним методом) - за ціною договору, крім того, ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість спірного товару, що викликало певні сумніві у правильності визначення позивачем митної вартості був відсутній з вищенаведених підстав, у зв'язку з чим, вказані дії відповідача по наданню позивачем додаткових документів були незаконними, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.
Верховний Суд у постанові від 13 липня 2021 року в справі № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача, особливо у операціях за участі пов'язаних осіб. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, відповідачами не доведена законність та правомірність прийняття спірного рішення № UA 700100/2021/000006/2 від 10.03.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 7000100/2021/00013 від 10.03.2021 року.
Позивачем надані суду належні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять суперечностей чи ознак підробки, а також містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Митним органом як суб'єктом владних повноважень, не наведено обґрунтованих доводів причин за яких представлені декларантом на час здійснення митного оформлення документи, які базувалися на об'єктивних даних, не могли бути підставою для визначення митної вартості за першим основним методом її визначення, а саме за ціною договору (контракту); не зазначено обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано із застосуванням основного методу; не наведено умов, що унеможливлювали використання обраного декларантом методу визначення митної вартості при наданні декларантом документів, достатніх для підтвердження заявленої митної вартості, за відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих документів.
Отже, спірні рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700100/2021/000006/2 від 10.03.2021 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 7000100/2021/00013 від 10.03.2021 року не відповідають вимогам Митного кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Пзивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 23557,33 грн.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В якості доказів надання та оплати адвокатських послуг позивачем наданий:
договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 року
Додаткові угоди № 4 від 03.12.2018 року, № 26 від 09.12.2019 року, № 230 від 22.12.2020 року, № 281 від 28.08.2021 року до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 року
Акт № 1 приймання передачі-наданих послуг до Договору
Згідно розрахунку розміру винагороди від 18.01.2022 року до акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 18.01.2022 року за Договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 року, розмір винагороди за надання юридичних послуг в Донецькому окружному адміністративному суді у спорі ПрАТ “ММК ім. Ілліча” з Азовською митницею Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА700100/2021/000006/2 від 10.03.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА700100/2021/00013 від 10.03.2021 року, справа № 200/11850/21, що складається з:
- консультації клієнта з вивченням документів, узгодження правової позиції (1 год.) - 1135,00 гривень;
- підготовки, складання та подання позовної заяви (4 год.) - 4540,00 гривень;
- складання та подання відповіді на відзив (2 год.) - 2270,00 гривень;
- складання процесуальних документів (клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції; заява про проведення судового засідання без участі представника; заперечення на клопотання відповідача про залучення другого відповідача; заява про подання доказів понесених адвокатських витрат) (1 год.) - 1135,00 гривень;
- участі у судових засіданнях (1 засідання) - 2000,00 гривень;
- гонорар за складність справи майнового характеру (1% від ціни позову) - 12477,33 гривень.
З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23557,33 гривень.
Згідно інформації з Діловодства спеціалізованого суду, яка також міститься на офіційному сайті Донецького окружного адміністративного суду, за період з січня 2021 року по теперішній час, адвокатом Аксельрод М.І. подано до суду 22 позовні заяви між тими самими сторонами з аналогічним предметом позову щодо оскарження рішень митниці про корегування митної вартості, а саме справи: № 200/378/21, 200/731/21, 200/732/21, 200/3306/21, 200/3308/21, 200/5530/21, 200/5713/21, 200/6310/21, 200/6471/21, 200/7076/21, 200/7416/21, 200/8762/21, 200/10625/21, 200/11084/21, 200/11848/21, 200/11850/21, 200/12864/21, 200/1579/21, 200/16222/21, 200/17868/21, 200/19414/21, 200/19467/21.
Суд вважає, що наявність такої кількості подібних спорів між сторонами, які є та були предметом розгляду в суді, ініційовані одним і тим самим адвокатом від імені одного того й самого позивача, з подібним предметом, безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7675 грн., оскільки заявлена сума є обгрунтованою та співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 195, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Донецької митниці - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, додаткове рішення від 27 січня 2022 року у справі № 200/11850/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до Азовської митниці Держмитслужби, Донецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 12 жовтня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць