ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 жовтня 2022 року м. Київ №640/17065/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шейко Т.І.,
розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали
за позовомДержавного підприємства «Національний центр Олександра Довженка»
доДержавного агентства України питань кіно
провизнання протиправними та скасування наказу
встановив:
Державне підприємство «Національний центр Олександра Довженка» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного агентства України питань кіно, у якому просило суд:
- визнати наказ Державного агентства України питань кіно №100 від 05 серпня 2022 року незаконним та скасувати його.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У Кодексі адміністративного судочинства України (пункт 2 частини першої статті 4 цього Кодексу) термін "публічно-правовий спір" вживається у такому значенні:
публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Суб'єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Важливо відзначити й те, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 22.01.2020 у справі №826/8592/16 тощо.
Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб'єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 по справі №420/288/20 (адміністративне провадження №К/9901/24132/20).
В той же час, з матеріалів позовної заяви вбачається, що оскаржуваний наказ стосується організації діяльності позивача.
За змістом статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство з питань кіно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року №277 (надалі - Положення), Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кінематографії.
Згідно з підпунктом 26 пункту 4 Положення Держкіно відповідно до покладених на нього завдань утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкіно.
Як вбачається з розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 січня 2022 року №91-р «Про передачу цілісного майнового комплексу ДП «Національний центр Олександра Довженка» зі сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України до сфери управління Державного агентства з питань кіно.
Отже, до компетенції Державного агентства з питань кіно належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій що належать до сфери управління Держкіно.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що управління Держкіно підприємством, яке належить до сфери його управління, є діяльністю по розпорядженню (управлінням державною власністю, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказу «Про реорганізацію державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка».
Оскаржуваний наказ прийнято відповідачем в межах повноважень та є розпорядчим документом щодо власності держави, яке передано в управління відповідача, який передбачає індивідуалізовані приписи щодо реорганізації конкретної юридичної особи.
Спори з приводу оскарження рішень центрального органу влади як власника корпоративних прав (засновника) державної установи є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року № 694/1174/16-а, від 29 вересня 2022 року у справі №260/583/20.
З врахуванням наведеного суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір у вказаній частині підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» до Державного агентства України питань кіно про визнання протиправними та скасування наказу.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може буде оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтями 287, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко