ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 вересня 2022 року м. Київ № 640/4070/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Саміленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА"
до про Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю:
від позивача - Кривомаз Ю.В. ;
від відповідача - Голодняк Д.М.
Підприємство з іноземними інвестиціями "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" (далі - ПІІ "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.11.2021 № 23134000701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 42989223,20 грн, у тому числі: 34391378,56 грн - за податковими зобов'язаннями та 8597844,64 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що останнім правомірно застосовано нульову ставку податку на підставі підпункту "і" пункту 3 статті 10 Конвенції при виплаті дивідентів на користь голландського учасника, оскільки останній до цього здійснив інвестицію в розмірі 3550000 доларів США шляхом придбання 100 % корпоративних прав позивача у попереднього власника. На переконання позивача, наведене відповідає поняттю інвестиції в розумінні підпункту 14.1.81 Податкового кодексу України та Закону України "Про режим іноземного інвестування". Також, позивач звертає увагу, що перевірку призначено та проведено всупереч мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України. Зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89, на яку посилається відповідач як на дозвіл на проведення перевірки, - суперечить Податковому кодексу України як акту вищої сили, а тому не підлягає застосуванню. На переконання позивача, останній незаконно включений до плану-графіку перевірок на 2021 рік, шляхом проведення другого коригування в межах проведення другого коригування в межах одного кварталу, що заборонено законом. Також, вважає, що відповідач не є контролюючим органом, який наділений повноваженнями призначати та проводити перевірки, позаяк не має визначеної території, на якій би мав реалізовувати такі повноваження.
Ухвалою суду від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/4070/22 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 22.03.2022.
У зв'язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 військового стану на території України, а також зважаючи на неможливість прибуття сторін до службових приміщень суду, 22.03.2022 адміністративну справу № 640/4070/22 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 07.06.2022.
30.05.2022 до суду від представника позивача Кривомаз Ю.В. надійшли додаткові пояснення, у яких остання просить суд при вирішенні даної справи врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21.
01.06.2022 до суду від представника позивача Кривомаз Ю.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 02.06.2022 задоволено клопотання представника позивача.
06.06.2022 до суду від представника позивача Кривомаз Ю.В. надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 07.06.2022, відкладено розгляд справи на 12.07.2022.
14.06.2022 до суду від представника позивача Кривомаз Ю.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 15.06.2022 задоволено клопотання представника позивача.
Ухвалою суду від 12.07.2022 повідомлено керівника Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Державну податкову службу України про перебіг розгляду адміністративної справи № 640/4070/22 для вжиття відповідних заходів реагування; відкладено підготовче судове засідання на 16.08.2022.
21.07.2022 до суду від представника позивача Кривомаз Ю.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
25.07.2022 до суду від представника відповідача Голодняк Д.М. надійшли:
- клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;
- заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи;
- відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог;
- клопотання про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 27.07.2022 задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача.
10.08.2022 до суду від представника позивача Кривомаз Ю.В. надійшла відповідь на відзив, за змістом якої остання просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 16.08.2022:
- відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-економічної експертизи;
- закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 27.09.2022.
29.08.2022 до суду від представника відповідача Голодняк Д.М. надійшло клопотання, в якому остання просить суд провести судове засідання, призначене на 27.09.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 05.09.2022 задоволено клопотання представника відповідача.
09.09.2022 до суду від представника відповідача Голодняк Д.М. надійшли клопотання про залучення до матеріалів справи доказів та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
22.09.2022 до суду від представника позивача Кривомаз Ю.В. надійшли заперечення на клопотання про залучення письмових доказів.
Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2022 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.09.2022 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27.09.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
У період з 26.07.2021 по 28.09.2021 посадовими особами Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну планову виїзну перевірку ПІІ "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА", за результатами якої складено акт від 04.10.2021 № 327/74-00-07-01/23393195.
Актом перевірки з питання, що оскаржується позивачем, зафіксовано порушення ПІІ "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" вимог підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України в частині неутримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 5 % від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у сумі 34391378,56 грн, в тому числі: за 3 квартали 2017 року - 4148947,15 грн, за 2017 рік - 4148947,15 грн, за 1 квартал 2018 року - 9198340,90 грн, за півріччя 2018 року - 16207615,01 грн, за 3 квартали 2018 року - 16207615,01 грн, за 2018 рік - 16207615,01 грн, за 3 квартали 2019 року - 6425118,50 грн, за 2019 рік - 14034816,40 грн.
На підставі виявленого порушення 04.11.2021 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 23134000701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 42989223,20 грн, у тому числі: 34391378,56 грн - за податковими зобов'язаннями та 8597844,64 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, проте рішенням ДПС від 11.01.2022 № 397/6/99-00-06-01-02-06 скаргу ПІІ "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 04.11.2021 - без змін.
Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для прийняття податкового повідомлення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу II ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України).
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При цьому абзац п'ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:
- непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);
- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.
Оскаржуючи рішення контролюючого органу, позивач першочергово вказує на відсутність правових підстав для призначення та проведення перевірки.
Надаючи правову оцінку доводам позивача та з'ясовуючи, чи були допущені порушення контролюючим органом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, судом встановлено наступне.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 ПК України 12.07.2021 начальником Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято наказ № 82, яким призначено проведення планової виїзної документальної перевірки ПІІ "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" з 26.07.2021 тривалістю 30 робочих днів.
Позивач вважає, що перевірку призначено та проведено всупереч мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.
Так, положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Пунктом 77.4 статті 77 ПК України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
У свою чергу, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту78.1 статті 78 цього Кодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Таким чином, під дію мораторію, передбаченого вказаною нормою ПК України, підпадають планові перевірки.
Так, дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовження дію карантину з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 N 104 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.04.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 N 405 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.06.2021 року (період в який було прийнято оскаржуваний наказ). Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 N 611 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 31.08.2021. 11 серпня 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 1 жовтня 2021 року. 20 вересня 2021 року прийнято рішення про продовження адаптивного карантину та режиму надзвичайної ситуації до 31 грудня 2021 року.
Таким чином, на період з 06.02.2019 по 31.12.2021 на території України встановлений карантин, а відповідно діє мораторій на проведення документальних перевірок платників податків.
Відповідач, як на наявність підстави для проведення перевірки, посилається на введення в дію постанови Кабінету Міністрів України "Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" N 89 від 03.02.2021, за якою відповідачу дозволено здійснювати документальні перевірки, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу та, що повноваження щодо скорочення строків дії обмежень, заборон, пільг та гарантій встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню, поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Законом України від 13.05.2020 N 591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню поширенню коронавірусної хвороби" було надано Кабінету Міністрів України.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною та наразі не скасована. Інших змін до даної норми внесено не було. Карантин також діє на території України до 31.12.2021.
Крім того, відповідно до пункту 5.2. статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України N 89 від 03.02.2021 і суперечить останній, тому, у відповідності до пункту 5.2 ПК України, саме норми ПК України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Змінити норми, встановлені ПК України, в тому числі і щодо зміни строків та порядку проведення документальної планової виїзної перевірки можливо лише шляхом внесення відповідних змін законодавцем до ПК України, як це передбачено пунктом 2.1 статті 2 ПК України.
Враховуючи викладене у сукупності та зважаючи на положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для призначення та проведення планової документальної перевірки позивача у період дії карантину.
У свою чергу, порушення процедури призначення перевірки дає підстави для висновку про незаконність її проведення.
Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.04.2019 у справі № 804/5722/16, від 26.02.2019 у справі № 826/9082/15, від20.12.2019 у справі № 520/2207/19, від 25.03.2019 у справі № 806/4875/14, від 17.07.2019 у справі № 808/553/18 та від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21.
Зважаючи на викладене у сукупності та враховуючи незаконність проведення контролюючим органом перевірки, результати якої оформлені актом від 04.10.2021 № 3270/74-00-07-01/23393195, суд дійшов висновку, що вказані обставини унеможливлюють виникнення правових наслідків такої перевірки, у тому числі, визначення за її наслідками грошових зобов'язань оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням.
Вказана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.01.2018 у справі № 826/442/13-а та від 17.12.2020 у справі № 810/1625/16.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.11.2021 № 23134000701, прийняте на підставі незаконної перевірки, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ідентифікаційний код 23393195) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.11.2021 № 23134000701.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (65015, Одеська обл., м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 15/1, ідентифікаційний код 44104032) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ВАЙТЕРРА УКРАЇНА" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ідентифікаційний код 23393195) 24810,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко
Повний текст рішення складено та підписано 11 жовтня 2022 року.