04 жовтня 2022 року Чернігів Справа № 620/3950/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
за участю представника позивача Коверзнева Д.В., представника відповідача Полегешко Л.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Приватного багатопрофільного підприємства «Вимал» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Приватне багатопрофільне підприємство «Вимал» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2022 № 2064/25010700 Головного управління ДПС у Чернігівській області.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки, викладені у акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними, та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи. Вказує, що викладені в акті перевірки зауваження щодо документального оформлення господарських операцій між підприємством та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , які ставлять під сумнів їх реальність, є абсолютно необґрунтованими, факт надання послуг з організації перевезень підтверджується оформленими первинними документами.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме платником завищено собівартість реалізованої продукції за рахунок неправомірного відображення оформлених транспортно-експедиційних послуг з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 . Вказує, що акти здачі приймання робіт (надання послуг) не містять зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, немає деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 не мали можливості надавати послуги з перевезення вантажів власними силами.
Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій вказав, що всі без винятку акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені внаслідок надання послуг з організації перевезення ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 мають передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язкові реквізити, в кожному акті вказано зміст господарської операції, маршрут перевезення, номер автомобілю та причепу, кількість наданих послуг. Зазначає, що наявні товарно-транспортні накладні є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 28.06.2022 було забезпечено проведення судового засідання, що призначено на 12.07.2022 о 13:30 год., у справі № 620/3950/22 в режимі відеоконференції за участю представника Приватного багатопрофільного підприємства «Вимал»; ухвалою суду від 12.07.2022 було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.
Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Приватне багатопрофільне підприємство «Вимал» зареєстроване в якості юридичної особи та взято на податковий облік з 17.09.1992, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 49-50).
Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного багатопрофільного підприємства «Вимал» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, за результатами якої складено акт від 14.01.2022 № 257/07/14224631 (т. 1 а.с. 53-66).
На вказаний акт позивачем було подано заперечення (т. 1 а.с. 93-138), за результатами розгляду яких контролюючим органом надано відповідь від 17.02.2022 № 526/ж-12/25-01-07-01-06, згідно якої прийнято рішення викласти висновки акту перевірки в новій редакції, згідно якої перевіркою було встановлено порушення, зокрема:
- підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5, пункту 6, пункту 11 П(С) БО 16 «Витрати» внаслідок чого занижено податок на прибуток на сум 2724632 грн., в тому числі за І квартал 2018 року на суму 11760 грн., за І півріччя 2018 року на суму 155949 грн., за ІІІ квартал 2018 року на суму 170309 грн., за 2018 рік на суму 228595 грн., за І квартал 2019 року на суму 312987 грн., за І півріччя 2019 року на суму 768213 грн., за ІІІ квартал 2019 року на суму 819125 грн., за 2019 рік на суму 1087096 грн., за І квартал 2020 року на суму 453773 грн., за І півріччя 2020 року на суму 669446 грн., за ІІІ квартал 2020 року на суму 739394 грн., за 2020 рік на суму 865633 грн., за І квартал 2021 року на суму 92983 грн., за І півріччя 2021 року на суму 261399 грн., за ІІІ квартал 2021 року на суму 543308 грн. (т. 15 а.с. 132-138).
Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що товарно-транспортні накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 складені з порушенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
На підставі акту перевірки та відповіді на заперечення Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 22.02.2022 № 2064/25010700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2724632 грн. за податковим зобов'язанням та в розмірі 328923 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 139-141).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з абзацом тринадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 вказаного Закону, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).
В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), така господарська операція може вважатися не підтвердженою.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, платник податку має право на віднесення відповідних зобов'язань до витрат підприємства.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Так, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон) транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником (стаття 1 Закону).
Згідно статті 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею, експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до частин першої, другої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Згідно статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 932 Цивільного кодексу України визначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Наведені правові норми дозволяють розмежувати послуги перевезення і експедиторські послуги.
На відміну від експедитора, який організовує перевезення і надання послуг, пов'язаних з перевезенням, перевізник послуги перевезення надає безпосередньо.
Експедитор укладає договори з перевізниками на перевезення вантажів клієнта або залучає третіх осіб для виконання послуг експедиції.
З матеріалів справи вбачається, що Приватним багатопрофільним підприємством «Вимал» було укладено договір поставки № 210 від 20.11.2019 з ТОВ «Агро Л В Лімітед», договір поставки № 1 від 05.02.2018 з ТОВ «Агробізнес ТСК», договір поставки № 59 від 10.01.2018 з ТОВ «Агро Овен», договір поставки № 128 від 04.12.2018 з ТОВ «Русь», договір поставки № 29/11 від 29.11.2018 з СТОВ «Агрокомплекс-98», договір № 19 від 21.08.2010 з ТОВ «Агрофірма «Київська», договір поставки № 19/152/0024 від 05.03.2019 з ТОВ «Мрія фармінг Тернопіль», договір поставки № 128 від 14.08.2020 з ТОВ «Цетрал Плейнс Груп Україна», договір поставки № 249 від 02.11.2020 з Інститутом картоплярства НААН, договір поставки № 2602/21 від 26.02.2020 з ТОВ «Полтава-сад» з відповідними додатковими угодами до них, згідно яких позивачем було придбано картоплю для переробки на крохмал (т. 1 а.с. 142-210).
З метою доставки придбаного товару, позивачем було укладено з ФОП ОСОБА_1 договір № 34 на транспортно експедиційне обслуговування від 02.05.2018, з ФОП ОСОБА_2 договір № 09/12 на транспортно експедиційне обслуговування від 09.12.2019, з ФОП ОСОБА_3 , згідно яких експедитор здійснює перевезення вантажів, наданих замовником, а замовник бере на себе зобов'язання оплачувати послуги експедитора в порядку і на умовах, викладених в договорі (т. 1 а.с. 215-222).
Також Приватним багатопрофільним підприємством «Вимал» з ФОП ОСОБА_3 було укладено договір транспортного експедирування № 1905/15 від 19.05.2015, згідно якого експедитор від свого імені, але по дорученню та за рахунок замовника приймає на себе зобов'язання по організації перевезення і експедирування вантажів замовника, шляхом залученням транспортних засобів третіх осіб, здійснюючого безпосередньо перевезення вантажів по території України, а також країн ближнього та далекого зарубіжжя (т. 1 а.с. 223-227).
Позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 були надані суду рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, (т. 1 а.с. 228-247, т. 2 а.с. 1-250, т. 3, а.с. 1-240, т. 4 а.с. 1-240, т. 5 а.с. 1-252, т. 6 а.с. 1-240, т. 7 а.с. 1-240, т. 8 а.с. 1-252, т. 9 а.с. 1-240, т. 10 а.с. 1-252, т. 11 а.с. 1-239, т. 12 а.с. 1-266, т. 13 а.с. 1-66), платіжні доручення (т. 13 а.с. 67-168), банківські виписки (т. 13 а.с. 169-180), картки рахунків (т. 13 а.с. 181-199), результати проведення аналізів по картоплі (т. 13 а.с. 200-247, т. 14 а.с. 1-253).
На підтвердження залучення ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 до перевезення відповідних перевізників або оренди транспортних засобів суду було надано відповідні договори, укладені вказаними підприємцями з їх контрагентами (т. 15 а.с. 1-47).
Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Контролюючий орган зазначив, що акти здачі приймання робіт (надання послуг) не містять зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, немає деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів.
Водночас, суд не погоджується з таким твердженням, та зазначає, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в повній мірі відображають зміст послуги з організації перевезення вантажів, зокрема, маршрути перевезення, державні номерні знаки транспортних засобів, які були використані під час перевезення, прізвища водіїв.
Щодо позиції податкового органу про відсутність в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) обсягу, одиниці виміру наданих послуг, то суд не погоджується з такою позицією відповідача, та зазначає, що кожен наданий суду акт складений відносно однієї послуги з організації перевезення одного перевезення за одним маршрутом.
Судом також встановлено, що господарські операції ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 відображені в бухгалтерському обліку на рахунку 6851 за січень 2018 року - вересень 2021 року (т. 13 а.с. 189-199), а тому посилання відповідача, що відображення актів здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних в бухгалтерському обліку не здійснювалось, не приймається до уваги.
Суд також не погоджується з висновком відповідача про відсутність фактичного надання послуг транспортного експедирування внаслідок неналежного заповнення товарно-транспортних накладних, та зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно п. 11.1 вказаних Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Таким чином, Правила № 363 не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише визначають права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) в процесі господарських відносин щодо надання послуг перевезення. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Тобто транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів.
При цьому, наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити, визначені законом.
Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг транспортного експедирування, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки контрагентів, ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Крім того, суд зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС, яка не підтверджена жодними доказами.
Така податкова інформація, носить виключно інформативний характер, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, та не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі № 440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16, від 25.02.2021 у справі № 810/256/18, від 16.04.2021 у справі № 640/19745/18.
Також, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарської операції позивача з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , яка мала місце у перевіряємому періоді.
В даному випадку, оцінюючи в сукупності з іншими документами та обставинами проведених господарських операцій, факт наявності помилок в заповненні ТТН не дає підстави погодитися з доводами податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.
Стосовно інших посилань учасників справи, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Приватного багатопрофільного підприємства «Вимал» необхідно задовольнити повністю.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та повідомлення позивача про намір подати докази про понесені судові витрати відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Приватного багатопрофільного підприємства «Вимал» (вул. Шевченка, 70, с. Дроздівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16331, код ЄДРПОУ 14224631) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2022 № 2064/25010700 Головного управління ДПС у Чернігівській області.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 18 жовтня 2022 року о 13:30 год., в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23, зал судового засідання № 7.
Встановити Приватному багатопрофільному підприємству «Вимал» строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 10.10.2022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.10.2022.
Суддя Н.М. Баргаміна