Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
12.10.2022 р. справа №520/7234/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про скасування рішення та спонукання до перерахунку пенсії, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ від 01.09.2022 року "Про розгляд інформаційного запиту ОСОБА_1 , щодо перерахунку пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; 2) зобов'язання перерахувати та виплачувати з 01.12.2019 щомісячну пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції згідно з довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" № 100/27228 від 05.08.2021 (вих. № 33/41-2976) та без обмеження суми виплат перерахованої пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, провести індексацію розміру цієї перерахованої пенсії з 01.03.2022р. у передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» порядку, а також здійснити йому виплату суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.12.2019 по дату перерахунку пенсії у найближчий виплатний період однією сумою та без відстрочення такої виплати будь-якими строками, а саме - протягом 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що штучно створені владним суб'єктом перешкоди призвели до отримання пенсії у неповному обсязі.
Відповідач, який був сповіщений про розгляд справи завчасно та у передбачений процесуальним законом спосіб, не виконав обов'язку із подання відзиву та доказів в обґрунтування незгоди із позовом.
Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив публічну службу в органах системи Міністерства внутрішніх справ України, мав спеціальне звання атестованого працівника органу внутрішніх справ України - полковник міліції, отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір якої становить 90% від грошового забезпечення.
На відносини з оплати праці публічного службовця за аналогічною штатною посадою відносно заявника поширюються положення постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988).
З 01.01.2016р. пенсію позивача було перераховано відповідно до положень ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови КМУ №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" за документом про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця у розрізі компонентів: оклад за посадою, оклад за званням, надбавка за вислугу років, премія.
МВС України в особі Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" відносно заявника було складено документ про розмір та структуру грошового забезпечення діючого поліцейського за посадою - начальник відділу що не входить до складу управління, станом на листопад 2019р. у розрізі компонентів: 1) оклад за посадою - 3.400,00грн., 2) оклад за спеціальним званням - 2.400,00грн., 3) надбавка за стаж служби у розмірі 50% - 2.900,00грн., 4) надбавка за специфічні умови проходження служби у розмірі 74,18% - 6.453,66грн., 5) надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% - 510,00грн., 6) премія у розмірі 67,30% - 10.541,64грн. (довідка від 05.08.2021р. №100/27228 вих. №33/41-2976) на загальну суму 26.205,30грн..
Письмовим зверненням від 29.08.2022р. заявник ініціював перед владним суб'єктом питання перерахунку пенсії.
За згаданим зверненням органом публічної адміністрації було вчинено відмову у перерахунку пенсії, оформлену рішенням від 01.09.2022 р.
Стверджуючи, що перерахунок пенсії за вказаною довідкою протиправно не відбувся, заявник ініціював даний спір, вирішуючи який по суті суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців та поліцейських, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі за текстом - Закон № 2262-XII).
Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 Закон № 2262-XII - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закон № 2262-XII - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення поточного розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, ст.43 Закону №2262-XII визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).
Натомість, ст.63 Закону №2262-XII визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагороди за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).
У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами (окрім, загальної структури грошового забезпечення як бази обчислення розміру пенсії), адже протилежне тлумачення змісту наведених норм закону з неминучістю призводить до виникнення штучно створеного "віртуального" показника винагороди за виконану роботу, котра не отримується жодним із діючих та реально існуючих публічних службовців за рахунок приєднання до компонентів структури власного грошового забезпечення співробітника органів внутрішніх справ України у відставці компонентів структури грошового забезпечення діючого поліцейського.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і деталізовано, зокрема, у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Окрім того, процедура призначення та процедура перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії деталізовані також і приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затвердженого постановою правління ПФУ від 31.01.2007р. №3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за №135/13402; далі за текстом - Порядок №3-1).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців чи інших осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
11.11.2015р. КМУ було прийнято постанову №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988) з приводу оплати служби поліцейських.
21.02.2018р. КМУ було прийнято постанову №103 (далі за текстом - Постанова КМУ №103), п.6 якої було внесено низку змін до Порядку №45, а п.3 якої було визначено порядок перерахунку розміру раніше призначених пенсій поліцейським у відставці та атестованим співробітникам органів внутрішніх справ у відставці.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.6 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 29.01.2020р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/5463/18).
Утрата чинності п.1 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.2 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.3 Постанови КМУ №103 з 19.11.2019р., п.6 Постанови КМУ №103 з 29.01.2020р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаних календарних дат відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії.
Суд повторює, що відносно заявника є застосовним саме п.3 Постанови КМУ №103, який діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
Утрата чинності пунктом 3 Постанови КМУ №103 з 19.11.2019р. у силу ст.ст. 255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаної календарної дати відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії військовослужбовцям у відставці з 01.12.2019р. як першого дня наступного календарного місяця за подією підвищення винагороди.
Викладене цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.
При цьому, положення пунктів 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та обставини їх скасування рішенням суду в межах справи №№826/3858/18 є незастосовними відносно заявника, позаяк стосуються виключно військовослужбовців у відставці, зокрема і пенсіонерів за лінією Міністерства оборони України (тобто військовослужбовців у відставці), а заявник є пенсіонером за лінією МВС України (тобто атестованим співробітником органів внутрішніх справ у відставці).
Тому і положення пунктів 1 та 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, і наслідки втрати чинності цими положеннями у зв'язку з набранням чинності рішенням суду по справі №826/3858/18, не мають для заявника жодного юридичного значення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки п.3 Постанови КМУ №103 (котрий стосується перерахунку розміру грошового забезпечення особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) був скасований рішенням суду у справі №826/12704/18 і назване рішення набрало законної сили 19.11.2019р., то саме з 19.11.2019р. у заявника виникло суб"єктивне право та розумно обгрунтовані легітимні сподівання (очікування) на перерахунок з 01.12.2019р. пенсії за структурою і розміром складових грошового забезпечення діючого поліцейського за постановою КМУ від 11.11.2015р. №988 станом на листопад 2019р.
При цьому, суд зазначає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 12.03.2018р. по зразковій справі №Пз/9901/1/18 (№802/2196/17-а) відповідно до абз.7 п.5 Порядку № 45 додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
Суд відмічає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення з приводу відмови у перерахунку розміру раніше призначеної пенсії заявника за усіма складовими компонентами грошового забезпечення, яке реально отримував у листопаді 2019р. діючий поліцейський, що проходить службу на тій же самій (аналогічній чи прирівняній) посаді, звідки заявник був звільнений у відставку.
Окремо суд зважає, що за приписами ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у спорі з приводу перерахунку пенсії військовослужбовця у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті органу (установи, організації, частини тощо) перед звільненням зі служби; 2) продовження існування цієї ж самої або створення аналогічної чи прирівняної посади у штаті; 3) прийняття компетентним суб'єктом права рішення загального характеру про підвищення винагороди за службу усім військовослужбовцям; 4) співставності умов проходження служби; 5) реального отримання діючим поліцейським підвищеної винагороди за службу у межах конкретного календарного місяця; 6) видачі довідки про грошове забезпечення тим органом, якого відбулось звільнення або у якому заявник знаходився на фінансовому утриманні чи який видає довідки у силу спеціального повноваження.
У спірних правовідносинах пенсійний орган на момент вчинення відмови у перерахунку пенсії не висловив жодних заперечень з приводу змісту довідки про розмір та структуру грошового забезпечення поліцейського станом на листопад 2019р., хоча наділений таким повноваженням положеннями п.9 Порядку №45.
Втім, суд зважає, що у контексті механізму/алгоритму перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії (ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ст.86 Закону України "Про прокуратуру" тощо) слід розрізняти подію підвищення розміру винагороди за виконану роботу діючого публічного службовця за актом права нормативного характеру (котрий стосується одразу усіх осіб однієї категорії без виключення) від події оцінки роботодавцем трудової участі (вкладу) конкретного працівника у показники службової діяльності органу за певний звітний період шляхом видання індивідуального акту права (зокрема, шляхом призначення премії).
Указане зумовлено змістом ст.ст.2, 15 Закону України "Про оплату праці", за якими у випадку виплати премії (процедура чого охоплює собою етапи прийняття управлінського рішення про призначення премії, нарахування премії за обліком установи, ініціювання переказу коштів) в аспекті використання цього факту у цілях перерахунку пенсій іншим особам вирішальне юридичне значення має акт права, котрий передбачає умови виплати цього заходу заохочення як матеріального стимулу і у разі, коли цей акт поширюється на невизначене коло осіб та невизначений у часі період - така виплата підлягає включенню до структури бази обчислення нового розміру пенсії як регулярний платіж постійного розміру, але у разі, коли цей акт стосується виключно однієї особи чи однієї посади і результатів трудової (службової) діяльності за конкретний проміжок часу (тобто є разовим однократним платежем, відсоткове значення якого не має постійного незмінного характеру) - то відсутні підстави для кваліфікації цієї події як загального підвищення розміру поточної винагороди за виконану роботу.
У межах даного спору відсутність заперечень пенсійного органу стосовно змісту довідки про грошове забезпечення поліцейського на момент настання події вчинення відмови у перерахунку пенсії кваліфікується судом як підтвердження факту порушення права заявника на перерахунок пенсії за усіма регулярними та реально виплаченими складовими грошового забезпечення діючого поліцейського сталого та незмінного розміру.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Окрім того, суд вважає за можливе у порядку ч.6 ст.7 КАС України застосувати до спірних правовідносин загальні визначення змісту рішення, дії та бездіяльності владного суб'єкта, котрі наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України та згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
Відмова ж владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
У спірних правовідносинах відмова адміністративного органу у перерахунку пенсії оформлена рішенням, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення звернення заявника, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру, а тому підлягає скасуванню.
Суд також вважає, що владний суб'єкт повинен забезпечити також сталість і незмінність означеного вище показника в 90% від грошового утримання, позаяк ревізія раніше призначеного умовного розміру пенсії є втручанням у право особи на майно згідно з ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за виключенням випадку або докорінної зміни умов проходження служби діючими публічними службовцями, або докорінної зміни правил виплати винагороди за працю діючим публічним службовцям.
Стосовно вимоги заявника про майбутній розмір пенсії заявника суд зазначає, що по-перше, ці вимоги спрямовані наперед у часі, стосуються правовідносин, котрі ще не склались, а тому не містять об'єкту судового захисту - порушеного суб'єктивного права приватної особи.
По-друге, норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту військовослужбовців у відставці у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.
Тому, орган публічної адміністрації під час вчинення управлінського волевиявлення з приводу визначення розміру платежу під час виплати пенсії повинен керуватись нормами суміжних законів.
Пунктом 1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У даному конкретному випадку заявник наполягає на новому обчислені розміру пенсії у зв'язку із збільшенням поточної винагороди за працю/службу діючого публічного службовця та виплаті пенсії після такого обчислення без жодних обмежень за критерієм розміру.
Між тим, правові висновки Верховного Суду з приводу обов'язковості застосування п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI містяться у постанові від 21.12.2021р. у справі №580/5962/20 та у постанові від 24.06.2020р. у справі №580/234/19.
Так, у постанові Верховного Суду від 21.12.2021р. у справі №580/5962/20 чітко та однозначно указано, що обмеження максимального розміру пенсій прокурорів у відставці не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 24.06.2020р. у справі №580/234/19 зазначено, що: 1) положення Закону №3668-VI та ч.3 ст.85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування; 2) оскільки перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч.1 ст.2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Ці постанови були ухвалені Верховним Судом у складі Палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, а тому і за критерієм дати прийняття судових актів у часі, і за критерієм інстанційності правові висновки цих постанов мають перевагу над усіма висновками Верховного Суду у складі колегій з цього ж самого питання.
Приписи ст.8 Конституції України явно та очевидно зумовлюють необхідність забезпечення однакового застосування одного і того ж закону до однієї і тієї ж категорії громадян, а відтак, правомірність обмеження максимального розміру пенсії прокурору у відставці означає і правомірність обмеження максимального розміру пенсії міліціонеру у відставці.
Окремо суд зважає, що згідно з правовою позицією постанови Верховного Суду від 20.09.2022р. у справі №140/3802/21 обмеження максимального розміру пенсії має загальний характер і стосується у тому числі пенсій, призначених у порядку Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З приводу вимоги про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії заявнику з виплатою індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 року "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" суд зазначає, що приписами статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" , відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, п.1 постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 введено у дію коефіцієнт збільшення розміру раніше вже призначеної пенсії - "1,14", а п.2 цієї ж постанови передбачено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком розміру пенсії заявника станом на 01.08.2022р., положення постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 пенсійним органом у спірних правовідносинах виконані, адже існуючий на той момент розмір пенсії заявника проіндексовано шляхом множення основного розміру пенсії заявника на коефіцієнт - "1,14".
У ході розгляду справи судом не встановлено наявності обставин, які давали б підстави вважати доведеним беззаперечний намір суб"єкта владних повноважень на порушення прав заявника за вказаним епізодом у спосіб непроведення індексації нового (обчисленого на виконання даного рішення суду) розміру пенсії заявника у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. на коефіцієнт - "1,14".
До того ж суд зважає, що метою прийняття постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 є підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення, а громадянин розмір пенсії якого перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (тобто перевищує максимальний розмір пенсії, визначений законом) не може бути віднесений до означеної категорії громадян.
Стосовно вимоги заявника про виплату пенсії протягом 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили суд зазначає, що ані норми Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ані норми Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ані норми Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містять такого строку виплати пенсії.
Тому позов за цим епізодом до задоволення не підлягає.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"); вичерпно реалізував існуючі правові механізми з"ясування об"єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору; в достатньому поза розумним сумнівом обсязі виклав власні міркування з приводу тлумачення змісту належних норм права та оцінки дійсних обставин справи та усіх вагомих доводів сторін.
Тлумачення змісту норм ст.63 Закону України №2262-XII, постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, Порядку №45 в аспекті структури грошового забезпечення діючого службовця як бази для обчислення розміру пенсії під час перерахунку, дії в часі згаданих рішень Уряду України нормативного характеру, підстав і приводів вчинення адміністративним органом управлінського волевиявлення з приводу перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди за працю діючого публічного службовця викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.03.2021р. у справі №560/3762/18, від 09.06.2021р. у справі №520/1566/19, від 31.05.2021р. у справі №344/7971/16-а, від 14.05.2021р. у справі №400/73/19, від 01.04.2021р. у справі №813/1610/15, від 01.04.2021р. у справі №520/42/19, де указано, що: 1) відповідні норми постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 підлягають обов'язковому застосуванню до настання події набрання законної сили судовими актами про їх скасування; 2) за пенсіонером не зберігається право на включення до розрахункової величини обчислення нового розміру пенсії у зв'язку із підвищенням поточної винагороди діючому рівнозначному публічному службовцю тих платежів, котрі були присутні у структурі власного грошового забезпечення заявника, але не включені до структури поточної винагороди діючого публічного службовця і без наявності довідки про розмір грошового забезпечення пенсійний орган не може зробити перерахунок раніше призначених пенсій; 3) відсутність у розпорядженні пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення зумовлює відсутність підстав для прийняття рішення про перерахунок розміру раніше призначеної пенсії у порядку ст.63 Закону України №2262-XII.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Так, заявником при звернення до суду був сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн. що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією 07.09.2022 р. на відповідну суму. Отже, співвідносно до обсягу заявлених вимог, присудженню на користь позивача за рахунок владного суб'єкта підлягає сума у 496,20 грн.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) від 01.09.2022 р. про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) провести з 01.12.2019 р. перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місце реєстрації - АДРЕСА_1 ) у розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 05.08.2021р. №100/27228 вих. №33/41-2976 з урахуванням раніше проведених платежів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місце реєстрації - АДРЕСА_1 ) 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.