вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
12 жовтня 2022 року Справа № 480/3543/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3543/22 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області до Управління Держпраці у Сумській області про стягнення платежів, що підлягають капіталізації,-
Позивач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить стягнути з Управління Держпраці у Сумській області на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області суму платежів, що підлягають капіталізації, у розмірі 2551239,51 грн.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Управління Держпраці у Сумській області (код ЄДРПОУ 39857622) перебуває в стані припинення з 19.01.2022. На обліку Сумського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, перебуває 1 особова справа потерпілого на виробництві - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує отримувати від Сумського міського відділення управління страхові виплати та послуги. Підставою для виплати Сумським міським відділенням управління ОСОБА_1 страхових виплат та послуг є акт про нещасний випадок, поб'язаний з виробництвом за формою Н-1 від 18.02.2013 та виписка МСЕК від 17.05.2013, якою йому встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності та III групу інвалідності, безстроково. Нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом стався з ОСОБА_1 23.01.2013 під час роботи у Територіальній державній інспекції з питань праці у Сумській області (ТДІЗПП), правонаступником якого є Управління Держпраці у Сумській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100. При цьому загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим становить 2551239,51 грн. На адресу відповідача, управлінням було надіслало заяву від 08.02.2022 № 231/01-15-10 про капіталізацію коштів з вимогою визнання управління кредитором та включення до проміжного ліквідаційного балансу всієї суми кредиторських вимог. Проте, по сьогоднішній день жодних відповідей за результатами розгляду заяви на адресу управління не надходило.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
На виконання вимог суду представником Управління Держпраці у Сумській області було надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що Кабінетом Міністрів України 12.01.2022 затверджено Постанову №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» (далі - Постанова №14). Постановою №14 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, в тому числі Управління Держпраці у Сумській області. Підпунктом 3 пункту 3 Постанови №14 закріплено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області. Тобто ліквідація відповідача не пов'язана з його банкрутством, а зумовлена Постановою №14 про ліквідацію юридичної особи публічного права з визначенням її правонаступника - Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Відтак, ліквідація Управління здійснюється внаслідок втрати повноважень у зв'язку з їх передачею іншому органу державної влади. Отже, Порядок № 765, на який посилається позивач і на підставі якого, на його думку, слід стягнути капіталізовані платежі, не може бути застосований до спірних правовідносин (а.с. 28-29).
Представником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області надано суду відповідь на відзив, в якому, зокрема, зазначено, що нормами ст. 1205 Цивільного кодексу України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Водночас перебування юридичної особи в стані припинення не звільняє таку особу від відповідальності за своїми зобов'язаннями перед Фондом соціального страхування України (а.с. 37-39).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що як зазначено позивачем у позовній заяві, Управління Держпраці у Сумській області (код ЄДРПОУ 39857622) перебуває в стані припинення з 19.01.2022.
Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області було надіслало до Управління Держпраці у Сумській області заяву від 08.02.2022 № 231/01-15-10, в якій просило визнати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області кредитором Управління Держпраці у Сумській області на суму 2551239,51 грн. та включити Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області до проміжного ліквідаційного балансу (а.с. 22-23).
Проте, як зазначено в позовній заяві, на день подання даної позовної заяви до суду жодних відповідей за результатами розгляду заяви на адресу управління не надходило.
В свою чергу представником Управління Держпраці у Сумській області було надано суду лист від 17.05.2022 року № СМ/1/2014-22, відповідно до якого Управління Держпраці у Сумській області повідомило про відсутність підстав для визнання Фонду соціального страхування кредитором та включення до проміжного ліквідаційного балансу, оскільки згідно заяви підставою для визнання кредитором Фонд соціального страхування є Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 від 18.02.2013, який визнано нечинним (а.с. 35).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я врегульовані нормами Закону України від 23.09.1999 №1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 1105-XIV терміни застрахована особа , страхувальники та роботодавці вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1105-XIV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Так, пунктом 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI передбачено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до роботодавців віднесено підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
З аналізу наведених норм вбачається, що страхувальником є всі види юридичних осіб, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які, зокрема, використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах та мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За змістом статті 3 Закону №1105-XIV принципами державного соціального страхування, зокрема, є: обов'язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковість фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.
Згідно з частинами 1-2 статті 4 Закону №1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Водночас, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини другої вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу вказаних норм права вбачається, що страхувальники у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.
Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №986 (далі - Порядок №986), пунктом 1 якого визначено, що відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам.
Відповідно до пункту 3 Порядку №986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.
Згідно з пунктом 4 Порядку №986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу.
Пунктами 7, 8 Порядку №986 передбачено, що капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов'язаних із його зобов'язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров'ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.
У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов'язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.
Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.
З аналізу вказаних норм вбачається, що вони можуть бути застосовані до страхувальників, яких ліквідовано без правонаступника.
Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до вимог статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Згідно з вимогами частини першої статті 1205 Цивільного кодексу України у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників.
У цьому разі вимоги про відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників.
Системний аналіз положень Закону № 1105-XIV, Цивільного кодексу України та Порядку №986 дає підстави для висновку, що законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації без встановлення правонаступника.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» (далі по тексту - Постанова № 14) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1, до якого включено, зокрема, Управління Держпраці у Сумській області.
Підпунктом 3 пункту 3 Постанови №14 постановлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що всі права та обов'язки Управління Держпраці у Сумській області переходять до його правонаступника - Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яке утворене як юридична особа публічного права та до якого передано повноваження з виконання завдань і функцій Управління Держпраці у Сумській області.
Враховуючи, що обов'язок проводити капіталізацію платежів встановлений для продовження страхових виплат непрацездатним особам (які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання) саме суб'єктом, що ліквідується (зокрема у зв'язку з банкрутством) без наявності правонаступника, то він не може покладатися на державний орган влади, що ліквідується, у разі наявності правонаступника.
Ліквідація Управління Держпраці у Сумській області не пов'язана з його банкрутством, а зумовлена прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» про ліквідацію юридичної особи публічного права з визначенням її правонаступника. Відтак, ліквідація Управління Держпраці у Сумській області здійснюється внаслідок втрати повноважень у зв'язку з їх передачею іншому органу державної влади.
Таким чином, Порядок № 986, на який посилається позивач і на підставі якого, на його думку, слід стягувати капіталізовані платежі, не може бути застосований до спірних правовідносин.
Суд у цій справі враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16 (провадження К/9901/20481/19), про те, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що ліквідація Управління Держпраці у Сумській області не є підставою для капіталізації страхових платежів для подальшої їх виплати потерпілому, оскільки його функції зі сплати страхових внесків перейшли до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці як правонаступника, що утворюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14.
Висновки у вказаній справі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 09 червня 2021 року у справі №804/1317/17 та 30 листопада 2021 року у справі №200/1353/21-а.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області до Управління Держпраці у Сумській області про стягнення з Управління Держпраці у Сумській області на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області суму платежів, що підлягають капіталізації, у розмірі 2551239,51 грн. - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек