11 жовтня 2022 року Справа № 480/13402/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Тростянецької міської ради (далі - відповідач). Свої вимоги мотивує тим, що 09.01.2021 звернувся до Тростянецької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області. Листом від 01.03.2021 відповідачем повідомлено, що зазначена заява не може бути розглянута по суті, оскільки формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав буде здійснюватися на місці вже сформованої земельної ділянки, формування такої земельної ділянки може здійснюватися лише на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а рішенням Тростянецької міської ради №1128 від 20.10.2021 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства і порушує її права.
Просить визнати протиправним та скасувати рішення Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області №1128 від 20.10.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 та для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5925081200:00:005:0739", яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області (до приєднання Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області до Тростянецької міської ОТГ) (за межами населених пунктів) за результатами розгляду клопотання позивача від 09.01.2021 (вхід. № ЦНАП-36 від 11.01.2021); зобов'язати Тростянецьку міську раду Охтирського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області (до приєднання Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області до Тростянецької міської ОТГ) (за межами населених пунктів) за результатами розгляду клопотання позивача від 09.01.2021 (вхід. № ЦНАП-36 від 11.01.2021).
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що формування нової земельної ділянки з кадастровим номером 5925081200:00:005:0739 повинно було відбуватись за технічною документацією щодо поділу, а позивач з такою заявою до відповідача не звертався. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у рішенні відповідача № 1128 від 20.10.2021 не зазначено законних підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Просить позовні вимоги задовольнити .
У запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач зазначив, що вважає, що Тростянецькою міською радою прийнято законне рішення та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали судом встановлено, що позивач звернувся до міського голови Тростянецької міської ради з клопотанням від 09.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької міської ради (а.с.13).
Листом Тростянецької міської ради від 01.03.2021 № ЦНАП-56 позивачу повідомлено, що зазначена заява не може бути розглянута по суті, оскільки формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав буде здійснюватися на місці вже сформованої земельної ділянки, формування такої земельної ділянки може здійснюватися лише на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (а.с. 14).
Не погодившись з зазначеним, позивач звернулась до суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі № 480/8266/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Рішенням 10 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради № 1128 від 20.10.2021 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га із сформованої земельної ділянки з кадастровим номером № 5925081200:00:005:0739 (а.с. 15).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначенні у статті 116 Земельного кодексу України.
Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України).
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту, а не листа.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, питання щодо передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення Тростянецької міської ради є повноваженнями міської ради, що реалізовується шляхом розгляду на засіданнях міської ради, за результатами яких приймаються рішення.
Судом встановлено, що позивач звернулася до Тростянецької міської ради із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, орієнтованою площею 2000 га, однак у рішенні за результатами розгляду вказаної заяви відповідачем не зазначено підстави відмови у задоволенні вказаної заяви.
Суд зауважує, що відповідач, розглядаючи заяву позивача повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.
Суд також зауважує, що сам факт розгляду заяви не свідчить про виконання органом місцевого самоврядування обов'язку, покладеного на нього статтею 118 ЗК України.
Частиною десятою статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Тростянецької міської ради № 1128 від 20.10.2021 року "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5925081200:00:005:0739".
Щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд зазначає, що вказане зобов'язання може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту як зобов'язання Тростянецької міської ради прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зважаючи на те, що Тростянецькою міською радою прийнято немотивоване рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
11.02.2022 представником позивача подано до суду заяву про розподіл судових витрат, яка мотивована тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 2400 грн. та сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. Тому просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір.
Відповідно до наявних у матеріалах справи ордера адвокатом позивача, який надає послуги, є Сумцов Є.С.
На обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 2400 грн., представник позивача надав суду наступні письмові докази:
- копію договору про надання правової допомоги від 11.06.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Сумцовим Є.С. (а.с. 32-33);
- копію додатку № 2 від 09.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 11.06.2020;
- акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 09.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 11.06.2020.
- квитанція про сплату за послуги з надання правової допомоги на суму 2400 грн.;
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 09.02.2022 правова допомога складається з:
- надання адвокатом консультації щодо процедури оформлення 2 га землі у власність, для ведення особистого селянського господарства, переліку необхідних документів та перевірка наданих документів та вивчення та юридичний аналіз чинного законодавства та судової практики у сфері земельного законодавства України, в частині вивчення питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства органами місцевого самоврядування та підготовка адміністративного позову (3 год. 00 хв.) на суму 2400 грн.
Вирішуючи питання про обґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 2400 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом першим ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п. 268).
У даному випадку суд бере до уваги, що адвокатом дійсно складений адміністративний позов , вчинено процесуальні дії, безпосередньо пов'язані з розглядом даної справи.
Відповідач заперечує проти задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що дана справа є справою незначної складності, не належить до категорії складних та її ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, що, у свою чергу, не потребує значних адвокатських витрат.
Суд погоджується з позицією відповідача та зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу повинен відповідати принципам співмірності та верховенства права згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України. На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Крім того, суд враховує, що з даного предмету спору та мотивів, що наведені в адміністративному позові, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката під час підготовки даного адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд не враховує час, витрачений адвокатом на надання консультації щодо спору, вивчення та юридичний аналіз чинного законодавства та судової практики у сфері земельного законодавства України в частині вивчення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства органами місцевого самоврядування, оскільки не зрозуміло, яка саме допомога була надана з таких питань.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з'являвся, оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводилися виключно до підготовки позовної заяви та відповіді на відзив, суд вважає розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою, неспівмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, а тому суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тростянецької міської ради № 1128 від 20.10.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тростянецької міської територіальної громади Сумської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5925081200:00:005:0739".
Зобов'язати Тростянецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області (до приєднання Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області до Тростянецької міської ОТГ) (за межами населених пунктів) та прийняти рішення по вказаній заяві відповідно до чинного законодавства та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецької міської ради (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Миру, 6, код ЄДРПОУ 24006361) судовий збір у розмірі 908 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко