12 жовтня 2022 року м. Київ № 320/4211/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 за позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області зарахувати у пільговому обчисленні до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи у зоні відчуження в Державному спеціалізованому підприємстві "Техноцентр", перейменованого в Державне спеціалізоване підприємство "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами" з 01.01.2014 по 31.03.2020 у полуторному розмірі та зробити перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням страхового стажу, починаючи з дня призначення пенсі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем помилково розраховано стаж позивача для обчислення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, зокрема період роботи в Державному спеціалізованому підприємстві "Техноцентр" з 01.01.2004 протиправно зараховано на загальних підставах в одинарному розмірі. Вказано, що чинним законодавством України врегульовано, що стаж роботи в особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1, у ході розрахунку розміру пенсії, підлягає зарахуванню у полуторному розмірі, тому пенсійний орган безпідставно зменшив розмір пенсії позивача.
Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 в одинарному розмірі, здійснено на виконання вимог ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон № 1058). Відповідач вважає, що в його діях відсутні ознаки порушення пенсійного законодавства, а зарахування періодів роботи позивача відбулось правомірно, на підставі наявних у пенсійній справі документах.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Славутицьким РВ ГУ МВС України в Київській області 18.02.2009, реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_2 , як пенсіонер обліковується в Управлінні Пенсійного фонду України у Київської області.
Позивач з'ясував, що пенсійний орган, при обчисленні розміру його пенсії, не зарахував до стажу роботи у зоні відчуження період з 01.01.2004 у полуторному розмір, у зв'язку із чим пенсіонер звернувся до відповідача за роз'ясненням таких дій.
Листом від 01.02.2021 № 1037-311/о-1000/21 відповідач повідомив позивача про те, що згідно приписів чинного законодавства, періоди роботи в зоні відчуження з 01.01.2004 при наявності відповідних документів зараховуються в полуторному розмірі, а для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнту страхового стажу) зазначений період зараховується страхового стажу в одинарному розмірі та інше законодавством не передбачено. Так само зазначивши, що розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 30 років 11 місяців 15 днів, крім того додаткові роки роботи за Списком № 1, що становить 42 рік 11 місяців 15 днів. Коефіцієнт стажу складає - 0,42917. Стаж враховано по 31.03.2020.
Заробітна плата визначена за періоди з 01.07.2000. Середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески застосовано в розмірі - 7 763,17 грн Індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить - 2,12322, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав - 16 482,92 грн (7 763,17 x 2,12322 = 16 482,92) грн
Розмір пенсії за віком з надбавками становить 7 441,35 грн, де:
7 073,97 грн основний розмір пенсії за віком (16 482,92 х 0,42917 = 7 073,97);
196,56 грн доплата за понаднормовий стаж (за 12 років);
170,82 грн додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії Чорнобильської АЕС (евакуйовані), (7 073,97 + 196,56 + 170,82 = 7 441,35).
Пенсію розраховано на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи та відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись із такою відповіддю та вважаючи, що розмір його пенсії має бути розрахований виходячи із полуторного розміру стажу роботи у зоні відчуження, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Тобто, відповідно до Закону № 1058 до загальних умов отримання пенсії відносяться пенсійний вік та наявність страхового стажу.
У ході розгляду справи судом встановлено, що позивачу призначена та виплачується пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно Прикінцевих положень Закону України № 1058 та ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб" № 1788 від 05.11.1991.
Матеріли справи, зокрема розрахунок стажу позивача, який зазначений у відповіді Головного управління Пенсійного фонду у Київській області вих. № 1037-311/о-02/8-1000/21 від 01.02.2021, свідчить, що період роботи позивача з 01.01.2004 для визначення права позивача на пільгову пенсію, був зарахований у полуторному розмірі.
У той же час, як з'ясовується із позовної заяви, позивач вважає, що розраховуючи страховий стаж для обчислення розміру пенсії, відповідач також мав застосувати полуторний коефіцієнт.
Дослідивши обставини справи та регулююче такі обставини законодавство, суд дійшов висновку про необґрунтованість позиції позивача, пояснюючи це наступним.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058 закріплено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У той же час, періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Правова оцінка наведених норм права дає підстави дійти до висновку, що починаючи з 01.01.2004, тобто з дати набрання чинності Закону України № 1058, пільговий порядок обчислення стажу роботи із застосуванням полуторного розміру, приміняться виключно у момент визначення пенсійним органом наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії. Після прийняття рішення про набуття особою права на пенсію, на стадії обчислення розміру пенсії, періоди страхового стажу вже зараховуються в одинарному розмірі.
Беручи до уваги вище наведене, той факт, що відповідач призначив пенсію позивачу, розрахувавши страховий стаж позивача у період з 01.01.2004 по 31.03.2020 у полуторному розмірі, а обчислило розмір призначеної пенсії, зарахувавши вказані періоди в одинарному розмірі, суд не вбачає протиправних дій з боку відповідача.
Крім цього, виконуючи вимоги спеціального закону, пенсійний орган, додатково зарахувало по одному року за кожен рік стажу роботи за списком №1 становить 12 років, що підтверджується відповіддю відповідача від 01.02.2021, який міститься у матеріалах справи.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а тому, довів правомірність своїх дій.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність дій відповідача, у зв'язку із чим, позовні вимоги визнає безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.