про залишення позовної заяви без руху
10 жовтня 2022 року м. Київ № 320/9055/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Вишневого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 34903037, адреса: вул. Лесі Українки, буд. 86, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08132) в якому просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 34903037) щодо не зняття арешту накладеного у 2007 році на належне ОСОБА_1 майно (а саме: АДРЕСА_2 ) при винесені постанови про повернення стягувачеві виконавчого документа;
- скасувати арешт житлового приміщення, загальною площею 63,6 кв.м., а саме 1/20 частки, що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказаний позов був переданий на розгляд судді 06.10.2022.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Порівняльний аналіз термінів “дізнався” та “повинен був дізнатись” дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з'ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.
Доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як зазначає позивач, про допущення відповідачем оскаржуваної бездіяльності він дізнався, отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З наявного у матеріалах справи витягу вбачається, що він сформований 28.05.2021, тоді як до відповідача позивач звернувся лише 26.08.2022, тобто через рік після обізнаності про арешт належного йому нерухомого майна.
Жодних пояснень та доказів на їх підтвердження щодо обставин, які заважали позивачеві у розумний строк після виявлення арешту нерухомого майна звернутися до виконавчої служби, позивачем не наведено.
Як вказує позивач, з метою з'ясування обставин виконавчого провадження він звернувся до відповідача зі зверненням про надання інформації та отримав відповідь, відповідно до якої відповідач не зміг надати запитувану інформацію, оскільки функціонування реєстрів виконавчих проваджень введено з 2013 року, тоді як арешт накладався у 2007 році.
Однак суд звертає увагу, що відповідно до численних висновків Верховного Суду, саме звернення позивача до відповідача щодо порушення його прав та відповідь останнього не може бути прирівняна до моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а свідчить лише про початок вчинення позивачем активних дій щодо відновлення порушених прав.
Крім цього, судом встановлено, що позивач починаючи з квітня 2021 року неодноразово звертався до Київського окружного адміністративного суду з аналогічними позовами: справа №320/4083/21 - повернуто позовну заяву, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху; справа 320/5737/21 - 14.09.2021 задоволено адміністративний позов та зобов'язано Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, спрямовані на зняття арешту з усього нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 , а саме 1/20 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , накладеного у рамках виконавчих проваджень №32089932, №6509406, №12238542; справа №320/5946/21 - відмовлено у відкритті провадження, 640/6512/21 - повернуто позовну заяву).
Підсумовуючи вказане, суд дійшов висновку, що позивачеві починаючи з квітня 2021 року було достеменно відомо про арешт його нерухомого майна, підстави такого арешту тощо.
Отже суд констатує, що звернувшись до суду з даним позовом лише 30.09.2022, позивач пропустив визначений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк звернення до адміністративного суду.
Також суд звертає увагу на інший аспект даних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За частиною 1 статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Тобто, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
У даній справі позивач не вказує яким органом був виданий виконавчий документ на підставі якого державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.
Дане обставина є суттєвою для вирішення судом питання щодо дотримання позивачем предметної юрисдикції (адміністративна чи цивільна юрисдикція), оскільки у випадку вирішення спору неналежним судом таке рішення за будь-яких обставин підлягає скасуванню.
Також суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, зокрема із прохальної її частини, позивач просить визнати «неправомірною бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту накладеного у 2007 році на належне ОСОБА_1 майно (а саме: АДРЕСА_2 ) при винесені постанови про повернення стягувачеві виконавчого документа».
Суд зауважує, що адміністративний позов завжди має індивідуальний характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи в її особистих правовідносинах з певним суб'єктом владних повноважень.
Проте, позивачем у позовній заяві не зазначено, у чому саме виражена бездіяльність саме відповідача.
Так, вимога до особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів навести конкретні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обумовлена необхідністю здійснення судом під час розгляду справи по суті перевірки оскаржуваних рішень (дій, бездіяльності) на предмет їх відповідності критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, слід враховувати передбачений статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України принцип, за яким розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості. Тобто позивач повинен на підтвердження підстав позову подати докази, які підтверджують кожну обставину як складову предмету та змісту доказування.
До позовної заяви позивачем додано звернення щодо надання інформації від 26.08.2022, в якому позивач просить відповідача надати інформацію щодо наявності відносно ОСОБА_1 будь-яких виконавчих проваджень відкритих державною виконавчою службою Києво-Святошинського районного управління юстиції у 2007 році; у разі наявності виконавчого провадження надати належним чином завірені копії матеріалів.
02.09.2022 відповідачем була надана запитувана інформація.
Вказане свідчить про те, що позивачем не ставилося питання щодо зняття Вишневим відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) арешту з нерухомого майна боржника, а лише запитувалась інформація щодо конкретної особи.
Враховуючи наведене, позивачу слід викласти обставини, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, з посиланням на конкретні юридичні факти із зазначенням правової підстави позову (вказати законодавчі акти, норми яких порушено відповідачем) та наданням відповідних доказів на підтвердження порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів, вказати які саме рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень призвели до такого порушення.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку;
- письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо підстав відкриття виконавчого провадження із зазначенням органу, що видав виконавчий документ;
- уточнення позовних вимог шляхом їх конкретизації, а саме з вказівкою коли і за яких обставин відповідач відносно позивача вчинив протиправну бездіяльність, яку необхідно визнати протиправною).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.